Щастя

Глава 1

Роллери

В атракціонному парку було багато людей, може тому, що настав перший день літніх канікул. Всюди стояли різнокольорові автомати з солодощами, заповнені морозивом, цукерками та шоколадом. Багато атракціонів уже почало працювати. Ренті прилетів у цей парк на новому гелікоптері - таксі, стоянка якого була в центрі парку. Вийшовши з таксі, він підійшов до автомата, щоб купити морозиво. Натиснувши на кнопку Шоколадне він чекав, щоб йому подали в стаканчику його улюблені солодощі.
- Мені теж подобається шоколадне,- сказала струнка білявка з гарними блакитними очима, яка підійшла до нього раптово й очікувала своєї черги за його спиною.
- Тоді я вам замовлю ще одне.
- Дякую!
- А ви тутешня, - запитав Ренті, подивившись на дівчину з ніг до голови... Вона була вдягнена якось незвично... Яскравий штанний костюм з японськими чорними буквами і широким рожевим поясом. Йому навіть здалося, що вони були знайомі. 
- Нііііііі!
- А звідки ви?
- Від верблюда! Будеш багато знати, то ніс довгий виросте,- пожартувала незнайомка, приймаючи з його рук ванільний стаканчик, посипаний різнокольоровими шоколадними паличками.
- Я нещодавно припливла сюди на лайнері Мрія. Може чув про такий? У новинах показували.Він з Японії....
Дівчина нахилилася, щоб узяти рожеві ролики, що стояли поруч, і Ренті помітив на її білосніжній шиї ланцюжок із метеликом. 
- Яка гарна прикраса!
- Це сімейна реліквія, від мами!
- Може, сходимо в кімнату сміху разом. Ось вона, навпроти, - показав Ренті на невеликий будиночок, біля якого було багато людей. 
- Ні, давай краще підемо на ролледром, і я тобі покажу, як умію кататися!
- Домовилися!
Вони разом пішли до ролледрому, де зібралися роллери, щоб провести круті змагання. 
- Ви учасники,- запитав молодий темношкірий хлопець Ренті та незнайомку, які підійшли до нього.
- Я так, а він ні, - відповіла дівчина. 
- Назвіть своє ім'я, щоб подивитися, якщо вас занесено до списків.
- Фея, Фея Цикаро!
- Цикаро, - здивувався Ренті.
- Так, це моє прізвище!
- Проходьте і готуйтеся до виступу, а ви отримаєте номерок місця і проходьте до зали!
- Удачі!
- Ренті нічого більше не встиг сказати Феї. Він попрямував до зали для глядачів, а вона пішла переодягатися.
Через півгодини почалися змагання. Ренті, сівши зручніше, чекав виходу Феї, щоб оцінити її виступ. Трампліни були дуже крутими і потрібно було перевернутися в повітрі на роликах, щоб з'їхати вниз. Багато хлопців виступили невдало, впавши під час повороту, і тільки двом людям вдалося подолати трамплін із великими труднощами. 
- Фея Цикаро,- оголосив ведучий. 
Ренті, затамувавши подих, дивився, як струнка білявка під'їжджає на роликах і в касці, за якою не було видно її чудових білих локонів, вклоняється публіці. Потім розвертається і їде нагору, не доїжджаючи-підстрибує і, роблячи перекид, стає твердо на ноги і з'їжджає вниз. І так ще раз і ще раз під бурхливі оплески публіки. Коли вона закінчує кататися, глядачі встають зі своїх місць і вітають найкращу з найкращих ролерів. Кричать, свистять, плескають у долоні.
- Немає сумнівів...Вона найкраща!
- Це клас! Не бачив ніколи кращого,- прокричав молодий хлопець сусідові, який сидів біля Ренті.
- Тут хлопцям треба повчитися в неї! Професіонал!
Після паузи було оголошено призові місця, Фея посіла перше місце на змаганнях, і її нагородили золотою медаллю. З букетом у руках і нагородою вона попрямувала до Ренті. Підійшла ближче:
- Сподобалося? Хочеш навчу!
- Звичайно! Ти не перевершена!
- Дякую! Підемо звідси, поки не нагрянули кореспонденти зі своїми запитаннями. 
Ренті та Фея пішли швидко алеєю до майданчика, де стояли таксі. 
- Феє, я так переживав за тебе! Цей вид спорту дуже небезпечний!
- Дрібниці! Я з дитинства займаюся ... Мені подобаються небезпечні види спорту. 
- Ти знаєш, мені здається, що ми раніше десь зустрічалися?
- Не може бути! Я раніше жила в Японії. А ти колись був там?
- Так, абсолютно випадково потрапив туди двічі...
- Ну тоді дуже навіть можливо! Я з храму Інуяма!
- Це ти дух, який минулого разу мене так налякав? А як же ти перетворилася на людину?
Фея дуже зраділа тому, що зустріла знайомого.
- Я тебе пам'ятаю, але не впізнала одразу...вибач! Допомогла мені одна жінка, яка принесла подарунок. Ось цей ланцюжок. Одягнувши його, я знову стала колишньою.
- Як добре, що ми знову зустрілися... Кажуть, що від долі не втекти, - усміхнувся Ренті.
- Звичайно, я теж дуже рада!
- А звідки в тебе таке прізвище? Я зараз живу в замку, який належить Цикаро!
- Це мої родичі, з якими я ще не встигла познайомитися. Я тут тільки 3 дні.Приїхала до мого дідуся, який тут проживає.
Ренті та Фея попрямували до замку Цикаро. Не було жодного сумніву, що дівчина родичка його господарів. 
- Ходімо я тобі покажу будинок Цикаро!
Вони взяли таксі до замку і полетіли.
- Яка краса! Ось це замок! Мій дідусь молодець, - сказала вона побачивши замок у вікно, - Я й не думала, що колись зможу з ним зустрітися. 
- Він зараз поїхав і в замку тільки прислуга і я. Його сина теж немає. Я зараз йому повідомлю про твій приїзд.
Ренті натиснув на пульт і сказав 
- Пане Цикаро, здрастуйте... я везу вашу онуку Фею до замку. Де я її зустрів? Ах, це довга історія! Приїдете, розкажу! Добре, я розпоряджуся про це. Гарного відпочинку!
Він закінчив говорити і звернувся до Феї.
- Твій дідусь дуже радий і наказав тебе поселити в замку і чекати його приїзду.
- Я рада. Так хочу його побачити!
- Скоро вони приїдуть із Лусіаною!  Час мине непомітно. 
- А хто така Лусіана?
- Це подруга твого дідуся.
Вони приземлилися на майданчику і Ренті допоміг Феї вийти з гелікоптера-таксі.
- Сподіваюся, що цей замок стане твоїм домом!
Ренті раптом зрозумів, що закохався в онуку Цикаро. 
- Цього мені ще не вистачало,- сказав він уголос, щоб розвіяти мрії, і повів Фею в замок.