Агентство ШІ

Біля високого сто шістдесятиповерхового хмарочоса, який закінчувався злітним майданчиком на висоті 950 м від землі, стояла пара молодих людей. Ці двоє були схожі на двох незадоволених і розлючених тигрів. Вони сперечалися, кричали і розмахували руками, привертаючи увагу перехожих у ці досвітні години, і не звертаючи увагу ні на кого. На вигляд їм не даси й тридцяти. Одягнені вони були елегантно, навіть можна сказати зі смаком. Такі речі можна придбати тільки в дуже престижних бутиках відомих зарубіжних фірм Dior. Він у чорному костюмі й атласній білій сорочці з метеликом, а вона - в довгій темносиній сукні з велюру й білому довгому піджаку з накладними кишенями, на високих підборах. У руках у дівчини був маленький скляний прилад,що зчитував інформацію.
- Скільки разів тобі повторюю, що ти не повинна була йому дзвонити і все розповідати, - незадоволено крикнув чоловік у чорному костюмі, - Ти все зіпсувала, все, чого ми домагалися два роки!
Він підняв голову і подивився на будинок, який був порожній у ці ранкові години.Вгорі на будівлі красувалася вивіска Агенція ШІ. Сама будівля була незвичайної конструкції з великими світлими балконами і майданчиками, де розташовувалися торгові центри, парки, басейни, спортивні майданчики і кінотеатри. Людям, які тут працювали, не потрібно було їхати відпочивати або йти за покупками на інший кінець міста. Тут усе було на місці. Великі скляні вікна і барвисті вітрини магазинів, освітлені тисячами вогнів, прикрашали чудову конструкцію, що мала до того ж і свій підземний автопарк та туристичне агентство. Поруч хмарочоса був вхід у метро на станцію Робот. Навпроти майданчик  для посадки літаючих безпілотних машин. Там почали збиратися перші пасажири.
Чоловік із хвилину дивився нагору, наче хотів роздивитись, чи стоїть на місці гелікоптер шефа на верхньому майданчику, чи ні, він навіть замовк. Супутницю дратувало його мовчання, і вона трохи зачекала, але потім розлютилася як ніколи.
- Я не хочу нічого тобі пояснювати,- вигукнула дівчина в синій сукні, - ти ніколи не слухаєш мене..... і робиш як тобі заманеться!
Вона невдоволено подивилася на чоловіка і додала:
- Ось, Мілі, візьми, він мені більше не потрібен, - всунула скляний предмет до рук розгубленого і пригніченого чоловіка і попрямувала до будівлі, де зникла у дверях, які автоматично зачинилися за нею.
Мілі трохи ще постояв, напевно не очікував, що дівчина вчинить у такий спосіб, а тоді відкрив великий саквояж і кинув зі злістю скляний предмет усередину.
Ти ще пошкодуєш про те, що трапилося! Я не забуду тобі це ніколи, невдячна жінко! Ти заплатиш мені за все....
У цей час до нього підійшов Яхун. Сьогодні він мав приголомшливий, не офіційний вигляд. Японський національний костюм чорного кольору якнайкраще підкреслював його красу. Мілі від несподіванки побачити свого шефа в такі ранні години, навіть втратив дар мови, але потім оговтався і сказав йому:
- Доброго ранку, пане Яхун, радий вас бачити! Що так рано привело вас на роботу?
- Привіт, Мілі-сан, я сьогодні маю важливу конференцію з вченими інших країн, а також ми представимо вперше свою розробку чипа для штучного розуму на цьому заході. Сподіваюся, Ньюрі мені допоможе здійснити все задумане. До речі, ти не бачив її? Вона мені півгодини тому подзвонила, що вже виїхала на роботу?
- Щойно зайшла в ці двері, - відповів Мілі, витягуючи сигарету. 
- Чудово. Гарного початку тижня, - Яхун простягнув на знак прощання руку і покрокував до будівлі. Він увійшов до вестибюля і підійшов до стійки, де знаходилася молода дівчина - робот у формі.
- Доброго ранку! Мені картку від 908 кабінету.
Робот привітно кивнувши головою, швидко знайшов картку і простягнув японцеві.
- Дякую, Каріно! До вечора, - розвернувся і підійшов до ліфта.
Двері ліфта відчинилися, і він зайшов усередину. Це був незвичайний ліфт. Він мав усередині широкий диван і телевізор, також бар із напоями та відеокамеру. Потрібно було піднятися на стошістідесятий поверх і це займало тривалий час у дорозі. Можна було під час поїздки подивитися Новини і робот-бармен робив тим часом коктейлі або каву для відвідувачів.
- Як поживаєш? Приготуй мені каву,- попросив робота Яхун-сан.
- Добре, вітаююююю, сееееееер! Зараз. А щось іще для вас?
- Ні, дякую. Я не голодний.
Яхун присів на диван і натиснув на пульт, і екран на стінці загорівся. Стрілка на датчику біля дверей показала, що він перебуває тільки на 5 поверсі. 
- Сьогодні банда роботів напала на Центральний музей міста. Було викрадено японське панно, вартість якого понад 88 мільйонів доларів. Поліція зайнялася розслідуванням цього неприємного випадку. Голова банди роботів Мілі зараз перебуває за кордоном і ми прямуємо в агентство ШІ, щоб узяти інтерв'ю про те, що трапилося, - поінформувала коментаторка новин.
- Чорт забирай! Тільки бачив його внизу, як це могло статися, - він узяв чашку кави, яку запропонував йому робот, і поставив на стіл, а потім витягнув апарат, схожий на той, що дівчина віддала Мілі, і голосно сказав:
Увечері після восьмої зателефонувати Мілі і дізнатися про те, що трапилося. 
День уже був зіпсований і він насилу зосередився на своєму виступі.
Пролунав гучний дзвінок. У кутку екрана з'явилося маленьке коло, і жінка в білому піджаку з довгим русявим волоссям з'явилася на екрані. 
- Яхун-сан, добрий день! Вас запрошуємо на конференцію до конферензалу на 69 поверсі. Уже все готово до зустрічі делегації.
- Добрий день, Ньюрі! Я за півгодини буду. Ось тільки заїду у свій кабінет і заберу матеріали.
Як там із дикорацією залу? Усе як домовлялися?
- Так, шановний! Група дизайнерів, яка працювала над цим, усе зробила як планували.  Скоро привезуть експонат, для показу запрошеним вченим...уже скоро...вони вже в дорозі. 
- Чудово, Нюрі, я радий, що у вас усе вийшло, і вам за все дуже вдячний. Побачимося на конференції.
Яхун натиснув на кнопку приладу і вийшов із ліфта на 98 поверсі. Послав рукою знак роботу на прощання.
Підлога на цьому поверсі була дзеркальною, здавалося, що пливеш небом серед маси білої бавовни, такими малювали хмари на підлозі, на висоті, а через прозорі вікна було видно гарне блакитне небо, на горизонті - сяюче сонце, яке сходило.
Японець швидко пройшов до кабінету, де знайшов на столі дві папки з документами, тут був цілковитий безлад. Минулого разу він затримався на роботі й не встиг усе організувати: сигари в попільничці, різні папери, недочитана книжка... Він забрав папки в червоній обкладинці й повернувся до ліфта, зачинивши двері за допомогою карти. Спустившись на 69 поверх, попрямував у конференцзал, де вже зібралося багато людей. 
Це була велика зала з величезним екраном і безліччю місць для глядачів. Біля екрана стояли столи для запрошених.  Нюр'ї, секретар Яхуна, вже перебувала за одним із них. Зала була прикрашена квітами і кулями, на кожному столі стояли напої та вишукані страви. 
Коли до зали увійшов Яхун, делегації з різних країн тільки-но почали під'їжджати до будівлі агенції на шикарних автомобілях. Першими приїхали вчені з батьківщини шефа - Японії.
Потім із Китаю, США, Франції, Німеччини та інших країн. Після того, як останні учасники з Аргентини, дві літні пані в окулярах, сіли, слово взяв Яхун. 
- Дорогі друзі! Сьогодні для нас дуже важливий день! Ми зібралися на наукову конференцію з приводу дослідження ШІ. Наше агентство давно займається дослідженням у цій сфері і нарешті ми можемо заявити цілому світу про результати наших успішних досліджень. 
Багато хто з вас привіз нам свої нові ідеї, щоб поділитися ними, а ми, своєю чергою, надамо вам можливість познайомитися на практиці, як працює інплант чіпа в мозку людини....У когось є якісь запитання щодо мого дискурсу?
У залі почався шум. На сцену піднявся один із кореспондентів журналу "Новости" і запитав шефа агентства
- Як довго ви на посаді агентства і до чого призведе впровадження чіпа? Можете ви пояснити свою позицію з приводу цього?
Навпроти за довгим столом сидів один літній чоловік із сивою бородою і в окулярах. Він встав і раптово з усією силою кинув у кореспондента вогняний струмінь. Тоді Яхуну довелося втрутитися в поєдинок. Він напружився і підняв силою магії воду зі склянки, що стояла перед ним. Струмінь газованої води струменем піднявся в небо і розпався краплями дощу в ту мить, коли вогняні язики полум'я ось-ось мали наблизитися до мовця-журналіста й обпалити його. Незадоволений маг розлютився, стукнув по підлозі металевим посохом, прикрашеним головою дракона, і різко пішов геть. 
- Хто це був,- запитав Яхун Ньюрі.
- Це один із великих. Сануром звуть. Він практикує магію драконів. Йому не сподобалися запитання.
Коли присутні маги і прості вчені трохи затихли, конференція продовжилася: вони розповіли про свої розробки.
Ньюрі представила насамкінець від агентства експонат, Штучний інтелект, людину, в мозок якої був вмонтований чіп.  ШІ показав, як вправно він справляється з усіма завданнями: без особливих зусиль зчитує інформацію, спілкується з друзями, замовляє квитки, дає відповіді, і для всього цього лише достатньо однієї його думки.
-"Мені нічого не варто зробити всі завдання, які ставляться переді мною, я без зусиль їх виконую і миттєво, - заявив гордо ШІ.
Присутні залишилися задоволені результатами конференції. Вони висловили подяку Яхуну і його агенству. Зі свого боку він пообіцяв, що на наступний рік зробить розробку нового ШІ для життя в особливих умовах на інших планетах сонячної системи. Дискусії тривали до пізньої ночі.
Ніхто не поспішав розходитися. Питання майбутнього хвилювало всіх і найцікавіші розробки були зустрінуті бурхливими оваціями. Нарешті конференція підійшла до кінця.
- Поїдемо разом, я вас підвезу,- сказав Яхун Ньюрі на виході з конферензалу, після прощання з учасниками.
Вони попрямували до стоянки автомобілів, спустившись у підземний поверх будівлі.
- Який гарний автомобіль, - із захопленням сказала секретарка, підходячи до нової чорної Suzuki.
Яхун відчинив перед нею дверцята і запросив сідати. Після цього вивів машину на майданчик біля хмарочоса і підняв у повітря за допомогою крил, вмонтованих у корпус машини.   Вони полетіли на схід від хмарочоса.
- Пристебніть, будь ласка, ремені, ми пролітатимемо над містом. За 15 хвилин ми вже будемо в мене в замку. Там на нас чекають. 
Внизу під автомобілем пропливали маленькі, немов іграшкові будинки і вулиці, магазини і вокзали і нарешті машина пішла на посадку і приземлилися біля будинку японця.
- Ну як вам подорож, - запитав шеф, - Сподіваюся сподобалося?
- Скажу прямо, що було приголомшливим, - виходячи з машини і поправляючи зачіску, сказала Ньюрі, - Не очікувала, що ми так швидко доберемося.
Вони разом попрямували до головного входу в замок, де всередині на них чекали.