4

«Відверто кажучи — триматись дуже важко,

І відштовхнути почуття перші — напряжно.

Куди ховатись? Де найти оту підтримку?

В якій не буде страху й каверзного лиха.»

©Kara Star

✨

Зрозумівши, що син почав здогадуватися, Девід спробував вийти із ситуації:

— Ні, синку, що ти? Просто ці дівчатка хворі і тільки у нас є ліки, які можуть їм допомогти.

— Зрозуміло. Одразу так би й сказав.

Батько видихнув і випарувався за рогом.

Лара стала на тумбочку біля дверей з поясом у руках, що був аксесуаром до ліжка, чекаючи Рудого.

Коли він нарешті прийшов, дівчина стояла нерухомо, спостерігаючи за реакцією охоронця. Той, у свою чергу, зробив кілька кроків уперед, намагаючись оцінити ситуацію у своєму п'яному стані від бамбука та Marengo, якого спочатку у планах не було.

Лара вискочила на нього ззаду, обхопивши його шию поясом. Від задухи чоловік упав, Лара не знала, помер він або просто знепритомнів, але вирішила не марнувати час, а бігти звідси подалі, благаючи про допомогу.

Перебираючи ногами, палата ставала все далі, а вихід — все ближче. Чи то їй так здавалось? Але попереду чекала перешкода — медсестра, що сиділа за столом та переглядала архіви.

Лара присіла так, щоб її не було видно і тихими кроками йшла до своєї мети. Коли медсестра вже була не на заваді, вона помчала як ракета. З-за рогу йшов Юджин, якого Лара збила з ніг. Вони летіли в повітрі, поки хлопець не впав на підлогу, а дівчина — на нього.

Їхні погляди зустрілися, але ненадовго. Лара підвелася і побігла прямо, де виднілося подвір'я.

— Стій, дурочка! Там холодно! А ти в одному халаті! — він наздоганяє Лару, хапає її за руку і обіймає, — Я тебе нікуди не відпущу! Там ліс і дуже холодно!

— Відпусти! Я не хочу помирати!

— У сенсі помирати?

— Ти не знаєш, що роблять з такими як я?

— Що ти маєш на увазі?

— Не вірю, що не знаєш!

— Не знаю чого? Поясни.

— Що мене вб'ють, рано чи пізно, і всіх теж! Я чула розмову охоронців за дверима.

— І чому я цього не знав? — подумки глянув Юджин в підлогу, торкаючись свого підборіддя. 

— Це твої проблеми, а я краще втечу звідси.

— Але… — не встиг хлопець договорити, як Лара виривається з його обіймів і біжить до дверей, які вже дуже близько.

*Бзззз*

Цей звук міг пояснювати тільки одне... — Лару вдарило струмом. Дівчина впала.

— Що це було? - запитує вона хлопця, який за секунду опинився біля неї.

— Я ж не договорив. Ти б і так не змогла втекти, бо між дверима працює електрична сітка.

— Але ж я її не бачила.

— Ну, мій батько ж «великий експериментатор», — закочує він очі, — Нахімічив щось і тепер радіє у своєму кріслі.

— А як її вимкнути?

— Поняття не маю, спитай мого батька.

— Ти що? Він же мені голову відірве.

— Саме так, — засміялися вони обоє.

Юджин навіть крізь щирий сміх бачив як Ларі було боляче через удар, тому акуратно взяв її на руки і відніс до палати. Запах чоловічої шиї вдарився у дихальні шляхи, через що у дівчини закрутилося  в голові. Вона ще не до кінця розуміла, що за дивні відчуття почали переслідувати її.

— Сонце, посидь тут, а я постараюсь вияснити як працює сітка і що з нею можна зробити, без відома мого батька. — Юджин поклав Лару на диван, не хотячи відпускаючи її талію.

— Сонце..? — легкий жар пройшовся по щоках.

— Я скоро повернусь.

Директор дізнався про подвиги Лари завдяки медсестрі, яка бачила, як його син несе пацієнтку. Він наказав Здоров'яку привести Лару до нього в кабінет.

Мужчина миттєво забіг до палати, схопив дівча і не шкодуючи сил, тягнув до місця призначення. Вона пручалася, наче ненормальна, та хіба це б могло допомогти?

Відчиняються двері, заходить охоронець і кидає дівчину на підлогу. Девід обертається на кріслі до Лари з цигаркою в руці.

— Скільки можна курити цей табак? — Здоров'як уже втомився задихатися від диму.

— Цить. — заткнув він його вказівним пальцем.

Охоронець закотив очі.

— *Цк цк цк*, що ж ти собі дозволяєш? Це не твій власний будинок. Тобі це з рук не зійде. Ти будеш жорстоко покарана. Відведи її в морозилку, нехай знає своє місце.

Юджин, який не міг знайти Лару, забігає в кабінет батька, сподіваючись, що він дасть відповідь на запитання: «Де Лара?», але побачивши все на власні очі, змінив питання.