1

«Прийдеться бігти — біжи. 

Прийдеться кричати — кричи.

Але знай, що шлях твій вкінці,

Вже не буде таким, як завжди.»

©Kara Star

✨

— Прокинулися мої улюблені сестрички? — мати, як завжди, у гарному настрої. — Сніданок на кухні на вас уже чекає і ніяк дочекатися не може. — з усмішкою на обличчі мати покинула кімнату.

Спустившись униз, насамперед дівчата звернули увагу на батька за столом, який гортав газету. Це не дивно, завжди з неї ранок починається.

— Ооо! Привіт мої квіточки! — привітався тато.

— Доброго ранку! — водночас сказали доньки.

Вся родина насолоджувалася смаком оладок. Закінчивши снідати, Олівія відправила дочок до магазину по продукти.

Гарний зимовий день. Адріана, як завжди, літає у хмарах. Нічого не віщувало лиха, як раптом…

— Якась дивна, чи не так? — жмурить Лара погляд.

— Хто? — не розуміє Адріана натяку сестри.

— Машина. — пояснює Лара.

— Справді, катається тут районом якогось лихого.

— До речі, я не вперше її бачу. Якось гуляла з подругою, то взагалі було таке відчуття, ніби вона за нами стежить. Як гадаєш, хто ці люди? Адріано?!

— А? Що? — дівчина відволіклася.

— Ти можеш хоч іноді не думати про своїх хлопців і повернутися в реальність?! — сердиться сестра, адже така ситуація не вперше.

— Та можу я, можу.

— Отож, зроби мені, будь ласка, таку послугу.

Ще кілька кроків і магазин був у полі зору. Увійшли, дістали список продуктів та купили все необхідне.

Коли вони поверталися, чорного позашляховика, що весь час переслідував їх, не було. Вони навіть жартома засмутилися, що людям під темними вікнами, мабуть, набридло ними милуватися. Сміялися так голосно, що не помітили, як та сама машина під'їхала ззаду.

Все сталося надто швидко. Не встигли вони усвідомити всієї ситуації, як з автомобіля вибігли люди в білих халатах та схопили дівчат. Від різкості та страху сестри впустили пакети з продуктами. Посадивши їх у машину і зачинивши двері, рушили з місця.

Лара вже хотіла відпускати у вільне плавання кулаки, як раптом один з них підставив до її горла ножа. Адріана, в свою чергу, відчула направлений в потилицю пістолет.

За півгодини вони віддалилися від міста та приїхали до якоїсь лікарні. На вигляд вона здавалася дівчатам моторошною. Навколо не було людей, будинків та ознак життя, тільки дерева, брама та енергетика чогось жахливого.

Чоловік взяв Адріану на плече і поніс. А другий, трохи молодший, потягнув по землі Лару. На них звернули увагу два хлопці, що стояли біля входу і про щось говорили. На вигляд їм років шістнадцять.

Адріана намагалася якнайсильніше бити охоронця кулаками в спину, шкода, що толку ніякого. Збоку тягли Лару, це було чутно по криках:

- Відпусти, ідіоте! Куди ти мене тягнеш?!

А притягнув він її до палати, де було тільки ліжко, червоний хрест на стіні для антисвободи рук та ніг, тумбочка і крісло. На вікні стояли ґрати.

Переодягнувши дівчину в білий халат, він прив'язав її до дивана і вийшов. Так, як Лара в такій ситуації вперше, їй було страшно, що ж буде далі.

Адріана репетувала, як дитина, виривалася, намагалася втекти. Але Здоров'як зробив так само, як його напарник — за допомогою дивана. Прикував наручниками руки та ноги, після чого вийшов, не поспівчувавши.

Юджин зі своїм батьком завів розмову «Чи не малі дівчатка для цього?», на що той відповів:

— Тебе це не стосується!

Син із подивом подивився на тата. Лукаса теж зачепило це питання, так як вони зі своїм братом були новенькими, повинні ж дізнатися, що на них чекає в майбутньому.

Але батько Лукаса, заступник, який на той час був директором лікарні, теж не сказав правду, а натомість почав слати погрози, що якщо ще раз він піднімить цю тему, йому буде не солодко.

Девід — батько Юджина, дав синові завдання: поставити укол дівчинці, тому що йому треба вчитися справлятися із зобов'язаннями в цій лікарні, тим більше він пообіцяв Френку, що познайомить хлопців із їхньою роботою.

Маленькій дівчинці було шість років, хлопця шокувало, він не хотів цього робити, але батько змусив, сказавши, що в іншому випадку син більше ніколи не побачить матір. Вони разом увійшли до палати, Девід дав Юджину підставку з ліками і додав:

— За роботу!