Розділ 10. КАПІТАН ТОМ

Капітан наламав ще товстих гілок і кинув їх у багаття, намагаючись підтримати вогонь. У нього залишалася надія на якусь яхту або корабель, з яких помітять дим і повернуть у його бік. Настрою в Тома не було відтоді, як він утратив свого друга — хом’яка Нута. Цей звірок завжди тішив його й завжди був поруч.

Том обернувся й подивився на сусідній острів. Він одразу помітив мавпу, що стрибала біля моря.

— Схоже, звірові недобре, — промовив капітан, дивлячись на мавпу, яка махала руками в його бік. — У мене є заспокійливе, але ти так далеко…

У цю мить він побачив, що вона підкидає вгору щось маленьке й біле, ніби намагається щось йому сказати. Том зламав ще дві гілки, весь цей час не зводячи погляду з сусіднього острова. Мавпа продовжувала стрибати, махати руками й підкидати щось угору.

— Яка ж ти невгамовна й дика, — крикнув капітан у її бік, але його голос потонув у шумі океану.

Не роздумуючи, Том підійшов до розбитої яхти й дістав із невеликої шафки бінокль. Він ретельно витер лінзи своєю футболкою від води й підніс бінокль до очей, намагаючись якомога швидше навести різкість.

— Цього не може бути! — вигукнув капітан, коли побачив, як мавпа однією рукою підкидає вгору його фуражку. — Це ж моя капітанська фуражка!

Поруч із нею в повітрі миготіло ще щось. І, схоже, це «щось» було живим — воно махало руками й ногами.

— Чорт забирай! — голосно й радісно вигукнув капітан, упізнавши біля фуражки свого друга-хом’яка, за яким так тужив. — Та ти, бешкетнику, живий!

Том підбіг до води й почав кричати, розмахуючи руками. Було видно, що на сусідньому острові помітили його реакцію, і мавпа перестала жонглювати хом’яком і капітанською фуражкою.

Капітан знову підніс бінокль до очей. Тепер він чітко бачив мавпу, ніби вона стояла зовсім поруч: на її голові була його капітанська фуражка, а на плечі сидів Нут і махав лапками в його бік, запрошуючи приплисти на їхній острів. Його вірний і улюблений друг — хом’як.

— Мені потрібно трохи часу! — голосно крикнув капітан і одразу побіг до яхти.

Він дістав великий гумовий згорток і невеликий чорний пристрій. Це виявився двомісний гумовий човен, у який він одразу взявся накачувати повітря. Коли все було готово, Том узяв зламане весло, сів усередину й відштовхнувся від землі.

На щастя, океан був тихим і спокійним. Повільно, але впевнено капітан наближався до сусіднього острова, на березі якого на нього чекав улюблений Нут, а на голові мавпи й досі була його капітанська фуражка.