Розділ 9. ПІДКИНЬ МЕНЕ ВИЩЕ!

Дуже далеко, на сусідньому острові, перебував капітан. У кам’яному колі він розпалював вогонь, і коли підкидав сухі дрова, вгору здіймався сірий дим. Трохи осторонь, на піску, лежала яхта. Хом’як одразу зрозумів, що Тома разом із яхтою хвилею викинуло на берег сусіднього острова. І, найімовірніше, вона була пошкоджена й уже не придатна до подальшого плавання.

Від розгубленості Нут не знав, як йому краще вчинити. Потрібно було зробити так, щоб капітан його побачив, але Том перебував надто далеко, а сам хом’як був неймовірно маленького розміру.

— Це мій друг, капітан Том, — радісно промовив Нут і підняв угору свої маленькі лапки. — Він живий!

Лулу сіла на пісок, і на її обличчі з’явилася задоволена й щаслива усмішка.

— Це ще одна чудова новина, яка сталася сьогодні! — сказала вона. — Тепер у тебе є не лише велика родина мавп, а й капітан, який повернувся у твоє життя.

Вона сіла навпроти хом’яка й подивилася на нього з подивом. У її погляді було лише одне запитання — саме те, про яке зараз думав і її маленький друг.

— Нут, але як він зможе побачити тебе, якщо ти такий маленький і перебуваєш так далеко від нього? — запитала мавпа. — Ми добре його бачимо, бо він великий. Він побачить мене, бо я теж не маленька. А ти… — Лулу не стала продовжувати й лише чекала, що їй відповість Нут.

— Насамперед капітан має звернути на нас увагу! — упевнено промовив хом’як і показав лапкою в бік Тома. — Думаю, тобі потрібно стрибати, підкидати мене вгору й голосно кричати. Коли капітан подивиться в наш бік і прикладе до очей бінокль, ти піднімеш одну руку, я стану тобі на долоню, і, можливо, він зрозуміє, що це я.

— Охохо! — вигукнула мавпа. — Це цікава думка, яку мені підказав мій друг Нут! Підкидати його вгору доти, поки капітан не зверне на нас увагу. Це ж чудово! Тоді тримайся — не гаймо часу!

Довго не роздумуючи, Лулу трохи відійшла від води й одразу взяла хом’яка на руку. Нут не встиг сказати й слова, як відчув, що мавпа різко змахнула рукою й підкинула його вгору. Він зовсім не очікував, що вона так швидко перейде до дії й що його ідея їй так сподобається.

Хом’як злітав знову й знову. Поки він піднімався вгору й падав униз, мавпа стрибала якомога вище, голосно пищала й кричала. Процес так захопив Лулу, що вона зняла з голови капітанську фуражку й почала підкидати її іншою рукою.

Нут хотів її зупинити, але не знав, як це зробити. Йому пригадалася передача по телевізору, де показували жонглерів, які підкидали вгору різні предмети, ловили їх і знову кидали. Тільки тепер замість тих предметів був він — хом’як, — і капітанська фуражка.

— Я думаю, що твій друг Том скоро нас побачить! Я в цьому просто впевнена! — голосно прокричала Лулу просто в стрибку.

Нут не міг їй нічого відповісти. Він знову злітав угору, бачив, як капітанська фуражка злітає ще вище за нього, і в жаху заплющував очі, відчуваючи, як знову падає вниз.

Хом’якові здавалося, що це жонглювання триватиме до самого заходу сонця — доти, поки з одного острова на інший уже неможливо буде щось розгледіти в густих сутінках.

✨ Якщо ця історія зігріла вам серце — пригода лише починається.
Запрошуємо у чарівний світ серії про кота Маркіза де Рішельє —
вишуканого аристократа з гострим розумом, тонким гумором і великим серцем.

На вас чекають захопливі пригоди, магія, небезпека і справжня дружба,
історії, які однаково захоплюють і дітей, і дорослих.
Це казки, які хочеться перечитувати — і дарувати.

📖 Серія книг про кота Маркіза де Рішельє вже доступна в інтернет-магазинах.
Відкрийте нову улюблену історію вже сьогодні.