Розділ 3. ОСТРІВ

Вітер раптово подув із новою силою. Спалахнула блискавка, майже відразу за нею гримнув грім, і важкі краплі дощу знову застукотіли по палубі.

Капітан різко обернувся, щоб глянути вбік, і Нут ледь не зісковзнув йому на спину. Він учепився в футболку, потім у вухо і, з усіх сил чіпляючись лапками, швидко повернувся на плече. І лише в цю мить хом’як зрозумів, чому Том так різко повернувся.

На них насувалася величезна хвиля — темна, важка, готова знести все на своєму шляху.

— Набираємо висоту! — прокричав Том.

Нут побачив, як упевнено й точно капітан веде яхту, ніби вона була продовженням його рук. Вони злетіли на гребінь хвилі — не найвищої, та вже небезпечної. Але попереду підіймалася інша — значно вища. Вона насувалася просто на них.

— Нуте, тримайся, мій друже! — крикнув капітан. — Якщо ми не проскочимо під хвилею, нас перекине!

Том повів яхту зі схилу першої хвилі просто назустріч другій.

Нут знав: цієї миті він не забуде ніколи. Яхта на величезній швидкості пронеслася просто під хвилею, що загорталася, і зливалася з океаном одразу за ними. Очі хом’яка були широко розплющені від жаху, серце калатало так голосно, що здавалося — його почує сам океан. Хотілося заплющити очі, зникнути, сховатися.

Та капітан стояв рівно. Його погляд був спрямований уперед — спокійний і впевнений.

— Якби не перша хвиля, ми б не набрали швидкості… — майже пошепки сказав Том, розуміючи, як їм пощастило.

Завдяки швидкості й досвіду капітана яхта вирвалася з-під хвилі, що загорталася, й опинилася серед сотень інших — безладних, злих, таких, що розгойдували її в усі боки.

У цю мить удалині знову спалахнула блискавка.

Нут побачив попереду щось високе й чорне. Від страху він лише пискнув і витяг лапку, показуючи Тому просто перед собою. Блискавка спалахнула ще раз — і тепер капітан теж побачив те саме.

— Ми врятовані! — закричав Том і радісно замахав рукою, ніби острів міг його побачити. — Там острів! Я чітко його бачив! Він величезний!

Капітан знову закрутив штурвал, намагаючись піти від хвиль, які могли перекинути яхту. Але тепер одна хвиля за одною накочувалася на них, і кожна була вища за попередню.

— Нуте, тримайся міцніше! — прокричав Том.

І тієї ж миті щось із жахливою силою вдарило в яхту — в капітана і в Нута.

Хом’яка закрутило у вирі. В одну мить він опинився в повітрі, а в наступну — впав у холодну, чорну воду океану. Його знову підкинуло, і раптом перед ним майнуло щось пласке. Не роздумуючи, він ухопився за це й видряпався нагору.

Це були невеликі дерев’яні дверцята — ті самі, що зачиняли шафку з канатами. По них ішла велика тріщина, за яку Нут одразу вчепився й притиснувся всім тілом.

Дверцята кидало по хвилях. Яхти ніде не було. Схоже, її розламало навпіл, і тепер довкола плавали лише уламки.

— Капітане! Капітане! — відчайдушно пищав Нут, озираючись. — Капітане, ви де?!

У відповідь був тільки гуркіт грому, шум дощу й спалахи блискавиць. Хвилі гойдали дверцята, і хом’якові не лишалося нічого іншого, як притискатися до них іще міцніше.

Раптом щось ударило об деревину. Нут побачив одну з дерев’яних ручок штурвала — її крутило у воді, наче іграшку.

— Капітане… — ледь чутно пропищав хом’як. — Я знаю, що ви живі…

Дверцята й далі кружляло у вирі хвиль. Здавалося, цьому не буде ні кінця, ні краю. Та раптом блискавка спалахнула знову — і Нут побачив перед собою величезний острів.

Він був так близько, що здавалося — його берегу немає кінця. У світлі блискавки хом’як чітко побачив пісок, темну лінію берега й високі пальми, що гойдалися під вітром. Тепер він знав: хвилі винесуть його туди.

За деякий час під дверцятами заскреготів пісок. Потім сильна хвиля підкинула їх угору, і Нут упав просто на берег.

Він насилу поповз по мокрому піску до трави й дерев, намагаючись опинитися якнайдалі від води. Довго вдивлявся в океан у надії побачити яхту або капітана, але бачив лише чорні хвилі, блискавки й чув грім.

Сил більше не було.

Нут підклав під голову вологу траву, що росла поруч, і, знесилений, одразу заснув.

✨ Якщо ця історія зігріла вам серце — пригода лише починається.
Запрошуємо у чарівний світ серії про кота Маркіза де Рішельє —
вишуканого аристократа з гострим розумом, тонким гумором і великим серцем.

На вас чекають захопливі пригоди, магія, небезпека і справжня дружба,
історії, які однаково захоплюють і дітей, і дорослих.
Це казки, які хочеться перечитувати — і дарувати.

📖 Серія книг про кота Маркіза де Рішельє вже доступна в інтернет-магазинах.
Відкрийте нову улюблену історію вже сьогодні.