Розділ 13. ТАЄМНИЙ ВИХІД

Том відчував, як його огорнуло теплом і надією. Настрій піднявся так швидко, ніби він виграв головний приз у конкурсі.

— Який же хитрун цей капітан піратського корабля, — уже радісним тоном промовив Том. — Він ховає свої секрети від екіпажу корабля за цією безневинною й старою шафою.

Капітан зістрибнув зі стільця й знову взявся за ящик. Він тягнув його з усієї сили й, коли трохи відсунув убік, освітив факелом середину шафи.

Усі побачили, що в неї не було задньої стінки.

Нут щось пропищав мавпочці й від радості почав підстрибувати, а на обличчі Лулу з’явилася задоволена й щаслива усмішка. Том просунув факел за шафу, і всі побачили продовження темного й моторошного проходу, звідки тягнуло холодним і сирим повітрям.

— У нас є вихід, і це найкраща новина за сьогоднішній день, — з усмішкою промовив капітан, сподіваючись, що тепер вони зможуть вибратися з цієї пастки.

У цей момент усі почули, як хтось повернув ручку, а потім натиснув на двері. Після цього спроба повторилася ще кілька разів, а потім пролунав гучний і обурений крик чоловіка, який кликав на допомогу моряків піратського корабля.

— Я не можу відчинити двері! Хтось замкнувся в моїй кімнаті!

Майже одразу почувся шум бігучих ніг, і тиск на двері від багатьох рук лише посилився.

— Це точно не мавпа. Там людина! — хтось дуже голосно закричав.

— У нас немає часу, — промовив Том, посадивши хом’ячка собі на плече, а мавпочку проштовхнув уперед, за стінку шафи.

Вони бігли якомога швидше, освітлюючи факелом дорогу в доволі вузькому проході. Том бачив, що вони не підіймалися вгору, а отже, могли опинитися на одній із платформ підземного тунелю. І саме це лякало його найбільше. Йому зовсім не хотілося потрапити до рук піратів, які розбіглися по всьому підземеллю, щоб упіймати їх.

Капітан побачив, як попереду з’явилося ледь помітне світло, і вже не чув ударів, що лунали по дверях. Здавалося, що пірати більше ніколи їх не наздоженуть, а це світло показує їм шлях до порятунку.

— Можливо, це вихід! — закричав Том, показуючи рукою вперед.

Лулу побігла швидше за нього і, діставшись виходу, зупинилася. Капітан побачив це й злякався, що вони вийдуть у занедбану й довгу печеру, яка веде в океан. Їм буде дуже важко втрьох подолати воду й вибратися на берег. Їхнім порятунком міг би стати хіба що один стовбур дерева, який плавав би на поверхні води.

Він підбіг до мавпочки й теж зупинився.

На його обличчі відбилося здивування від побаченого. Перед ним, з одного боку біля стіни на камінні, стояло кілька ящиків, з яких визирали коштовності. З іншого боку в ряд стояли ящики з динамітом, консервами й водою. Було відчуття, ніби тут хтось жив, але водночас тут нікого не було. Це були чиїсь запаси, і Том розумів, що все це ховав капітан піратського корабля від своїх моряків.

Це була невелика, але затишна й світла печера. Том підійшов до води й побачив праворуч маленьку яхту, на якій цілком можна було виходити в океан. Вона була схована від людей біля самих каменів, де вода була тихою й спокійною.

— Потрібно діяти швидко, — несподівано вигукнув капітан і тут же закинув у яхту дві упаковки води та ящик із консервами.

Він рушив до ще одного ящика, щоб узяти його, як раптом почув чоловічі крики, що луною розносилися тунелем.

— Ми не встигнемо відчалити, — у голосі капітана Лулу й Нут відчули тривогу, а в його очах побачили розпач.

Він подивився на яхту, море й друзів, які з надією на порятунок дивилися на нього.

— Капітани не здаються! — голосно вигукнув він.

Том схопив Лулу й хом’ячка, підбіг до яхти й поставив їх на палубу. Потім швидким рухом відв’язав два мотки товстого каната й щосили відштовхнув яхту в бік виходу з печери. Вона легко піддалася його зусиллю й повільно почала відпливати від берега.

Мавпочка й хом’ячок із жахом дивилися на капітана, не розуміючи, чому він хоче відправити їх самих у відкритий океан. У їхніх поглядах була лише надія, що Том обов’язково щось придумає й повернеться до них.

Том підбіг до проходу в печеру й зрозумів, що пірати вже зовсім близько й будь-якої миті можуть опинитися просто перед ним. У нього не було іншого виходу, окрім як швидко дістати один із динамітів, що лежав у нього в кишені, запалити ґніт і кинути його в найближчий ящик біля входу в тунель.

Він швидко добіг до яхти, але доплигнути до неї вже не міг. Вона відпливла на невелику відстань від берега, і йому нічого не залишалося, як стрибнути у воду й плисти до неї.

У цей момент пролунав оглушливий вибух. Дрібне каміння посипалося на голови Тома, Лулу й Нута. З усіх боків було чути безліч глухих ударів по воді від каміння, що падало. Почулися чоловічі крики переслідувачів.

Капітан не звертав уваги ні на що, що відбувалося довкола. Він намагався якомога швидше доплисти до яхти й ухопитися руками за невелику металеву платформу, що знаходилася ззаду.

Піднявшись на палубу, Том одразу обернувся й побачив, що прохід завалило і жодного пірата поруч не було. Він увімкнув мотор на малий хід, став за кермо й почав виводити яхту у вузький прохід, намагаючись бути обережним.

✨ Якщо ця історія зігріла вам серце — пригода лише починається.
Запрошуємо у чарівний світ серії про кота Маркіза де Рішельє —
вишуканого аристократа з гострим розумом, тонким гумором і великим серцем.

На вас чекають захопливі пригоди, магія, небезпека і справжня дружба,
історії, які однаково захоплюють і дітей, і дорослих.
Це казки, які хочеться перечитувати — і дарувати.