Розділ 4

Ймовірно, вона зараз може перебувати на задньому дворі, біля того дерева. Ступаючи по довгих коридорах, також оглядався на всі боки, на випадок якщо вдача буде на моєму боці і мені вдасться застати її в одному з них.
Стоячи перед входом у той сад, я відразу ж виявляю дівчину, що сидить під тим же деревом. Зупиняюся на декілька секунд щоб привести себе до ладу та заспокоїтися після чаго прямую до неї.
Підійшовши ближче, злегка спершись на дерево, помічаю, що вона щось активно черкає в мініатюрному блокноті, після чого зупиняється, відкидаючи голову назад, спираючись об дерево та прикриває очі, важко зітхаючи. Декілька хвилин,просто спостерігав за нею, розглядаючи її. Довгі світлі пасма спадали з плечей трохи недоходячи до землі. Кругле,тендітне личко,з різьбленим маленьким носиком,довгі,пухнасті вії приховували на мій погляд дуже рідкісного кольру очі,що не могло не затягувати виявити на який він змінеця в цей раз. І все ж таки,нажаль це не могло тривати вічно, тому мені довелося порушити цю приємну тишу.
- Це буде нашим місцем до кінця семестру? - сідаючи на землю, ставлю питання, на що вона розплющивши з подивом очі, чи точніше сказати ошелешено дивиться на мене. Тут же, її спантеличеність змінюється спокоєм, що не могло не засмутило мене.
- Це буде моїм місцем - відповідає вона, одночасно закриваючи блокнот складаючи все назад, на що я трохи посміхаюся. Згадавши ранковий інцидент, вона спадає з обличчя, знову з'явився цей нестерпний тягар у грудях
- Пробач, за сьогоднішній ранок, я... - тихо кажу вибачення, які вона навряд почула
- Ти ж, не зробив це навчисно, все в порядку, можеш не турбуватися через це, я не тримаю на тебе зла.
- Мені не дуже віриться, але вдам що так і є - деякий час ми сиділи в тиші і чесно кажучи мене це просто вбивало. Я не знав, що мені робити і що говорити, і тут у мене виникла думка
- Розкажи щось про себе - говорю я повернувшись до неї
- І що ж, наприклад?
- Та що завгодно - у відповідь вона зітхає і пару хвилин мовчить. Дивлячись на те, як вона намагається хоч щось придумати з таким милим обличчям, мені хочеться ще більше закидати її питаннями щоб продовжувати спостерігати за її личком
- Ти насправді не любиш говорити про себе, я правий? - вона знизує плечима
- Просто, чесно кажучи, мені нема про що розповісти
- Такого бути не може, хоч щось, але має ж бути
- Ну ....- я бачив сумніви в тому щоб сказати те що хоче, але розумію, якщо вона не хоче розповідати,  просто поки не готова довіритися мені, і вважаючи скільки ми знайомі, я розумію чому. Просто ще не прийшов час.....
- Ти не зобов'язана говорити, якщо не хочеш 
- Так...ти будеш не проти посидіти у тиші? 
- Звичайно, комфортна тиша звучить чудово - говорю я, після чого дістаю з куртки телефон з навушниками і починаю переглядати файли з різновидною музикою, після того як я простягаю їй один навушник і слухає разом зі мною, я знову наважуюсь на дещо
- Я хочу укласти з тобою угоду 
- Угоду? - повторює вона, дивлячись на мене
- Ти називаєш мені чотири ..ні,три свої улюблені пісні. Якщо вони тут є - вказую на телефон -  ти по-справжньому пробачиш мене, і підеш зі мною на побачення. - побачивши, що вона посміхнулася я зрозумів,шанс, що у мене вийде був мізерний, але все ж, я хотів спробувати
- Ти ж у курсі, що в світі є більше мільйона пісень, це нереально - я скептично вигинаю брів на що вона відповідає - Гаразд,добре,тоді якщо я виграю?
- Можеш мене не пробачати, і я не зватиму тебе знову - від своїх же слів мені стало боляче та хотілося собі язика відірвати за сказане. З-за нервів я почав покусувати губи.
- Гаразд
- Ти не можеш обрати випадкові пісні, ти маєш пообіцяти, що це будуть твої улюблені пісні на данний момент
- Ти хочеш клятву на мезинчиках? - після її запитання  я схилив голову, ніби роздумуючи над відповіддю
- Думаю так. Бо щось підказує,що ти не хочеш йти зі мною - 
Вона ж закочує очі, після чого простягає мезинець, те саме роблю і я сплітаючи їх разом і трясемо
- Гаразд, здивуй мене - кажу я, зухвало дивлячись на неї готуючись почути наступні слова 
- Скажу тобі чесно, у мене немає улюблених пісень, для меломана це не дивно.
- Тоді назви ті, що звучали сьогодні
- Добре ..- після чого вона почала копатися у спогадах - Imagine Dragons - "Demons" - відповідає вона, і я починаю шукати її молячи всіх кого я знав, щоб вона у мене була, і на щастя я знаходжу її
- Залишилась ще дві - говорю я повертаючи прилад до неї з посмішкою переможця,хоча насправді мені потрібно було бути більш обачливим,а не розслабитися на першій пісні
- Skillet  -《The resistance》
- І-і
- Olivia Rodrigo - vampire - в ту ж секунду до мене приходить усвідомлення ...її то в мене немає.
- Дідько, що бляха мені тепер скажете робити...
- М?
- А,та ні, нічого .... просто думаю, це класна пісня - Господи як це було банально! В той момент мені хотілося ляснути себе по голові. Придурок, треба було домовлятися на дві,хто тебе за язика тягнув. Ну звичайно, вона обрала ту, навіть назву якої ніколи трясьця не чув.

- Ну так, в якомусь сенсі вона як ти виразився "класна", але на мою думку це сумна пісня, і одним вона здається дивною, в свою чергу я її слухаю майже постійно - поки вона захоплено говорила, я швидко почав шукати цю пісню, хутко перебираючи клавіші, але після того як я побачив її тінь на екрані,відразу зупинився та поверувся до неї, зустрівшись поглядами. Наші обличчя були за пару сантиметрів один від одного. В результаті цього, я втратив пильність, через що , вона все таки розкусила мене
-  Що ти зараз намагався зробити,ти ж не збирався завантажувати її?
- А, ні звичайно -
- Угу, зрозуміло - сказала вона, після чого трохи відсунулася від мене - Ну що ж, було приємно мати з тобою справу - сказала вона почавши збирати речі після чого вставши попрямувала до входу в універ. Мені хотілося схопити її за руку щоб вона знову так швидко не пішла як минулого разу, але все що в мене виходить так це мовчки проводжати її поглядом. Потрібно вигадати щось інше.
Поки я думав про інший план, почув з боку в кущах шурхіт
- Виходьте, розвідники кляті - тієї ж миті через кущі з'явилася ця п'ятірка
- А ми тут ... ... прогулювалися
- У кущах?! - Уточнюю я, на що вони дружньо кивають
- Ну так, а що? -
- Раз вам сподобалося повзати, може вам ноги зламати?, ну щоб більше було таких прогулянок,м?
- Та ти що друже, ми чого прийшли. А, точно, ти ж ідеш на вечірку?
- Не цікаво - відрізаю я
- ..м-м,ну раз ти не хочеш побувати в домі твоєї ненаглядної,ми підемо самі,якраз передамо від тебе привітик
- Стоп, чекай-чекай, повільніше
- Сестри Аллен, сьогодні влаштовують вечірку з приводу початку семестру, ну там одна з них постійно до тебе липне як банний лист, як виявилося, вони ніби сестри твоїй дамі серця.