Пролог

У мене було прекрасне життя,навіть, краще сказати - ідеальне. Любляча мама,батька я не знала, він покинув її ще до мого народження,тому ми були тільки у двох і цього було цілком достатньо.
Випадки,коли мені було боляче, можна порахувати по пальцях,по більшій частині це - подряпини,збиті коліна під час невдалої їзди на велосипеді,чи не кожного такого випадку,моя матінка була поруч.
На мій десятий день народження,вона піднесла мені в подарунок,маленьке кошеня. Її хутро було повністю білосніжним,і тільки кінчик хвоста,на моє здивування чорним. Спочатку я,як і всі інші діти на моєму місті,напевно назвали б її по типу Сніжинки,чи еще чогось такого,але мені чомусь при першому ж погляді на неї, спало на думку тільки ім'я міс Пімпл.
В той час,мені здавалось, ми з мамой завжди будемо разом,що ніщо нас не зможе розлучити,але,дитячі мрії,це всього лише мрії,і нічого більшого.Це я усвідомила коли в мене залишилась тільки я.
Після того дня,що викарбувався в моїй пам'яті чи не на вічно,я не встигла отямитись, як вже сиділа на задньому сидінні тіткової машини, їхавши до їхнього будинку. У моєї тітки Сьюзен,був чоловік Брюс та дві доньки на рік молодші від мене Джейн та Кейт.Дівчата на відміну від своєї матері,яка на публіку поводилась наче свята, пригортала мене до себе жаліючи,в той самий час міцно впивалась своїми довгими нігтями у мої плечі з такою сило,що під вечір я знайшла декілька маленьких си нців на місцях де знаходились її руки. Кузини відразу ж дали мені зрозуміти,як тільки ми зустрілись,що зовсім не в захваті від моєї присутності на їх території та точно будуть всіляко мені надокучувати.
Коли ми зайшли в будинок,Сьюзен повела мене показати де буде знаходитись моя кімната.Я послідувала за нею по сходам піднімаючись на гору,проходячи велику кількість дверей,не звертаючи до жодної.Пам'таю наче це було вчора. Ми звернули праворуч по коридору,нарешті підійшовшли до дверей, відчинивши їх, тітка пройшла по вузькому коридорчику, який почав відрізнявся від того ж самого пройденого раніше.Перевівши очі вперед,мені відкрився вид на ті жахливі сходи.
Ще з малечку,я дуже негативно відносилась до хоч якоїсь височини,навіт при погляді на ті сходи, в мене почали тремтіти ноги,та по троху підкрадалась паніка.Це були гвинтові,закручені,старі дерев'яні сходи. На моє щастя на них були поручні,в які я що є сили впивалась пальцями,намагаючись не відставати від Сьюзан,яка в свою чергу була напевно вже, на мою думку на Евересті,в той час як я плелась тільки на третій 
- Що ти як черепаха,скоріше перебирай ногами та піднімайся,я не збираюсь чекати тут до ранку - не витерпівши викрикнула жінка топнувши ногою по сходинці,в результаті чого було таке враження наче прямо зараз вони не витримають і зваляться гуртом на мене.
Прийшлось як можна швидше заспокоїтись та дивившись тільки під ноги в швидкому темпі підійнятись до жінки
- Нарешті, й року не пройшло.Так, добре проходь - сказала та пропускаючи мене першою у приміщення - Це твоя кімната,у наших сусідів нещодавно звільнилось ліжко,їхня донька поїхала на навчання,тому вони люб'язно віддали його,сподіваюсь тобі сподобається.

Це було горище,звичайне,злегка занедбане,напевно як і в інших оселених будинках,горище.
- Добре - на той час,це будо єдине слово,яке я хоча-б якось могла з себе видавити у відповідь.
- Тут трохи простенько,але завтра я поговорю з двоїм дядьком,можливо,якщо він буде не проти,ти зможеш переробити під свій лад,як ти на це дивишся? - запитала вона із люб'язною посмішкою 
- Добре - від почутого знову слова, її обличчя відразу ж змінюється з милого та привітного,на жорстке та суворе.Напевно,їй не було до вподоби чути від мене на автоматі лише тільки одне слово.
- Так,я розумію,у тебе нещодавно пішла з життя важлива людина,але не потрібно тут напускати хмар....я знаю що допоможе,у тебе з'являться деякі обов'язки,і звичайно ж ти повинна будеш допомогати мені з будинком.
- Добре.
- Та свою кімнату, ти будеш тримати в порядку,тобі все ж таки вже десять років,і щоб ти знала, у Кейті алергія на пил,тому в будь-якому випадку потрібно слідкувати за тим щоб весь будинок був вчасно прибраний.
- Добре.
- Тоді,твої обов'язки обговоримо вже в ранці - після сказанного,вона розвертається і спускається по сходах,почавши говорити. - Вечеря буде за годину. Було б непогано,якби ти встигла прибратись до того часу,інакше залишишся голодна. - раптом стукіт її підборів припинився,після декількох хвилин мовчання,з коридору знов почувся голос. - .....Не те щоб ти надто цього потребувала. - швидко додала вона продовживши спускатись.
Я не поспішаючи підходжу до ліжка,сідаючи на нього та оглядаю вже все таки мою кімнату на наступні сім-вісім років. Тепер сидячи тут,я почуваюсь ще більш самотньою,ніж декілька годин до цього.Принаймні,мені тепер вже просто нічого втрачати. Точно,як вона там казала,"розумію,що нещодавно я втратила важливу людину",ха,ще одна брехня,вона нічого не розуміла. Якщо я добре пам'таю,ця жінка просто страх як ненавиділа мою матінку. Хоч ми й були з одніє сім'ї,все одно,ця жінка,як і її чоловік так і доньки, терпіти нас не могли.
Тітка Сьюзан приходилась моїй матері молодшою сестрою,крім них у дідуся було ще двоє синів,на декілька років старше. На відміну від братів та сестри,тітка з малечку була любителькою уваги та маніпулюваннням людьми за для своєї вигоди.Скільки я себе пам'ятаю,мама ні слова поганого про неї не говорила,навіть коли Сьюзен відверто пліткувала чи ображала,мама всеодно ніяк не реагувала. Звичайно така реакція дратувало жінку. Тому,її слова розуміння та грання у доброзичливу тітоньку нічого для мене не значуть,тільки ще більше доводить лицемірство.
Мама. Після однієї тільки згадки,до горла підходив ком,на очі навертались сльози. Тільки й хотілось,що звернутись у темному кутку в клубочок та в досталь поплакати. Чому це була саме вона..... .Як я вже потім дізналась, підслухавши розмову...вона поверталась з роботи додому,все було як зазвичай,за винятком того,що сталась аварія,з-за якогось чоловіка сівшого за кермо вантажівки під градусом. Не встигнувши вчасно загальмувати, він зіштовхнувся з автомобілем,з такою силою,що її тіло відкинуло на декілька метрів.Все сталося настільки швидко,в результаті чого, ніхто спочатку навіть не зрозумів,що відбулося.Після декількох хвилин,присутні ,кинулися викликати швидку,але на жаль вже було за піздно для цього,вона просто не могла б дотягнути до лікарні. Пізніше,повідомили про те,що у неї в результаті відбулася внутрішня кровотеча. Після прокручування в голові всього цього жахіття,я раптом згадала,що в той самий вечір,ми як завжди по традиції повинні були проводити на кухні,готуючи нові страви,та дегустуючи їх....