Глава 18 — Ігри під килимом

«Політика для одних — життя, для інших — забава, для третіх — тінь, у якій вони ховаються»

Велика Сестра Амора

Після довгої й бурхливої ночі саїд Заяд Хакім міцно спав у своєму шовковому ліжку.

Полуденне сонце пробивалося крізь розвіяні вітром штори, заливаючи кімнату теплим золотом. Удалині чулося тупотіння кроків, сміх, дзенькіт прикрас. Звуки наближалися, ставали нав’язливими, чужими для цього сонного затишку.

Двері розчахнулися без стуку.

До покоїв увійшов Каїд.

Він сяяв. Золота корона ловила сонячні промені, важкі шовкові шати струменіли з кожним кроком, червоний плащ із гербом бронзового бика волочився підлогою. По обидва боки йшли дві напівоголені дівчата. Смагляві, гнучкі, з темним волоссям, розсипаним по плечах, мов нічне небо.

— Соооняяя… — протягнув Каїд, сміючись. — Прокидааайсяяя.

Заяд здригнувся й підвівся на лікті, мружачись.

— Куди це ти так вирядився?.. — пробурмотів він, намагаючись сфокусувати погляд.

— Подобається? — Каїд обернувся, демонструючи корону й плащ.

— Ти так підеш на коронацію? — сонно прохрипів Заяд.

Каїд розреготався, притягнувши дівчат ближче.

— Ти все проспав, друже мій. Коронація вже відбулася.

Він розправив плечі.

— Привітай мене. Я тепер шах Бахраджа. Великий Каїд, перший свого імені.

Заяд різко сів.

— Що за… А мене чому не розбудили?!

— Я наказав, — відмахнувся шах. — Вважай, врятував тебе від багатогодинної нудоти.

Заяд провів рукою по кучерявому волоссю, досі не до кінця прокинувшись.

— Іншого й чекати не варто. Мій батько займався підготовкою, інакше він не вміє.

— Головне, що я це пережив, — театрально зітхнув Каїд, проходячи до центру кімнати. — А тепер починається моє велике правління! У мене голову розпирає від ідей! З чого ж почати…

— А цих… — Заяд кивнув на дівчат, — соковитих красунь ти де взяв?

— О, бачу, вино добряче вдарило в голову, — усміхнувся Каїд. — Ти ж сам учора їх привів.

Він нахилився до однієї з дівчат.

— Гарячі. Ненаситні. Чудовий у тебе смак… магістре повій.

— Фу, не називай мене так! — скривився Заяд. І раптом його обличчя змінилося. — Зачекай… ти з’являвся з ними на людях?

Каїд знизав плечима.

— Ну… вони супроводжували мене під час коронації. І сюди, звісно.

Заяда наче облили крижаною водою. Тремтячою рукою він провів по обличчю, намагаючись стерти застиглу гримасу.

— Що… що ти робиш, Каїде?

Шах здивовано подивився на друга.

— Я тебе не впізнаю, — насупився монарх. — Щось сталося?

— Ти ще питаєш? — Заяд заговорив жорстко.

Усмішка зникла з обличчя Каїда.

— Залиште нас, — кинув він дівчатам.

Ті слухняно вислизнули з кімнати, залишивши по собі запах жасмину й мускусу.

Тиша стала гнітючою.

Каїд опустився в крісло навпроти, не зводячи погляду з друга. Він сидів, відкинувшись назад, і повільно перекочував у пальцях важкий перстень.

Заяд сів на край ліжка й одягнувся. Потім підвівся навпроти шаха, ніяково переминаючись з ноги на ногу.

— Заяде… — шах підняв на нього погляд, холодний і уважний. — Що сталося?

Той опустив очі. Пальці стиснулися в кулаки, нігті вп’ялися в долоні.

— Це все… неправильно, — глухо промовив він. — Твого батька сьогодні поховали. А ти поводишся так, ніби тобі байдуже.

Каїд трохи нахилив голову, вивчаючи друга, ніби почув не докір, а дивний жарт.

— А чого ти від мене хочеш? — спокійно спитав він. — Щоб я розплакався?

Заяд різко підвів голову.

— Так! — слова зірвалися надто голосно. — І не тільки я цього хочу!

Він ступив уперед, кинувши тінь на сидячого шаха.

— Усі дивляться на тебе. На свого лідера. Народ шукає в тобі надію, чекає рішучості. Для них шах — ставленик Богині. А ти… — голос зламався. — Ти вештаєшся з напівголими дівками в них на очах! Що вони про тебе подумають?!

Каїд повільно видихнув. Кутик його губ сіпнувся.

— Та мені начхати, що вони подумають, — прошипів він.

— Нікому немає діла до того, що ти робиш у своїх покоях! — Заяд ткнув у нього тремтячим пальцем. — Але для народу правитель — священний символ влади. І ти зобов’язаний поводитися відповідно!

Каїд різко підвівся. Крісло заскрипіло, від’їхавши назад. Він пройшовся кімнатою, міряючи килим кроками, й зупинився біля стіни.