Глава 2 — Тренування у воїнському дворі

«Нумен — це наші крила й кайдани. Ми возносимося над простолюдом, але плазуємо перед Орденом Богині. Немає у світі більш зговірливого батька, ніж той, чийому синові загрожують позбавленням Дару».

— Нікон Хоробрий, Хранитель меча

Родина та знатні гості зібралися за довгим столом. У кришталевих келихах тремтіло світло свічок, а срібним посудом перебігали золоті відблиски. У повітрі змішалися пахощі вина й гарячих страв, зал гув від розмов і стриманого очікування.

Імператор підняв кубок. Гомін поступово стих.

— Хвала Богині, що я можу бачити свою родину та друзів за цим столом. Цей вечір я хотів провести без церемоній, серед найближчих.

Арвен повільно обвів гостей поглядом. Коли він заговорив знову, голос залунав гучніше:

— Мій син і спадкоємець, Еліан, завершив свою першу військову поїздку. Торнхейм — випробування не з легких. Але він витримав. З блиском. Тож нехай усі знають: імперія буде в надійних руках! За Еліана!

Кубок змахнув угору, широким жестом наче розсік повітря.

— За Еліана! — відгукнувся зал.

Дзвін келихів прокотився вздовж столу. Принц почервонів, але підняв кубок і зробив ковток, намагаючись тримати поставу, як батько.

Імператриця Лаетта злегка підвела голову й усміхнулася синові:

— Ми з батьком пишаємося тобою. І… ти ж обіцяв мені історію.

Еліан охоче заходився розповідати, як вони з батьком об’їжджали північні поселення, оглядали гарнізони й тренувалися на мечах. Розмова пожвавішала, вино полилося щедріше. Дворяни навперебій вихваляли імператора та спадкоємця, наче ті повернулися не з огляду кордону, а з переможного походу. Арвен, звиклий до подібних промов, слухав упіввуха, крутив у пальцях кубок. Рубінове вино, здавалося, цікавило його більше за порожні лестощі.

***

Ранок видався ясним. Золото сонця стікало по мармуру башт і стін. Імператор, утомлений учорашнім бенкетом, відлежувався у своїй розкішній постелі. У воїнському дворі лунав стукіт дерева і лязкіт металу.

Еліан і Кайлан у легких обладунках і з дерев’яними мечами зійшлися в поєдинку. Вони відточували навички під наглядом капітана імператорської варти Фела Тінариса — високого, дужого чоловіка з особливо суворою вродою.

Брати рухалися по колу, по черзі змінюючи стійки й наносячи обережні удари. Піт стікав обличчям, блищав на шиї.

— Ще! — вигукнув капітан.

Еліан ступив праворуч, відбив клинок брата вбік і позначив удар у скроню. Кайлан поспішно підняв меч, захищаючи голову, але принц уже просів нижче й підсік йому ногу під коліном. Хлопчак похитнувся, проте встояв і сам пішов у різкий випад. Еліан прийняв його клинок на свій. Мечі схрестилися. Принц рвучко штовхнув брата плечем і збив із ніг. Вістря дерев’яного меча завмерло за дюйм від горла Кайлана.

— Стоп, — Фел плеснув у долоні.

Капітан одразу рушив до Еліана, пояснюючи помилки:

 — Ви стали значно швидшими, але надто на це покладаєтеся. Перед підсіканням опустили погляд і відкрили плече. Досвідчений супротивник скористався б цим. Стежте не лише за мечем, очима, плечима й ногами. Рухливість ваша перевага, але вона не замінить техніки.

Кайлан тяжко переводив подих, витираючи спітнілий лоб. Його розпашіле обличчя світилося захватом.

— Еліане… звідки в тебе така швидкість? Раніше ти рухався повільніше. Навіть капітан не такий прудкий!

Принц обіперся на меч. Краплі поту й пасма волосся стікали по білому обличчю.

— Це Дар Богині. — Перевівши подих, він усміхнувся молодшому братові. — Спершу виходило не дуже. Але я багато тренувався. Скоро ти також Пробудишся. 

Зробивши демонстративно серйозне обличчя спадкоємець продовжив:

— Обряд Пробудження проводиться в Обителі, на вершині Священної Гори. У день обряду тебе поведуть до підніжжя скелі, звідки почнеться твій шлях. Ти йтимеш звивистою стежкою поміж прадавніх дерев, слухатимеш шепіт лісових духів.

Кайлан слухав зачаровано, і, побачивши захват брата, Еліан заговорив ще більш драматичним голосом, ледь стримуючи сміх:

— На півдорозі ти зустрінеш жриць, які поведуть тебе до священного джерела. Там ти омиєшся в крижаній воді, очищаючи тіло й душу. Потім тебе спалять на вогнищі і…

— Не хвилюйтеся, юний принце, брат просто вас лякає, — перебив капітан, помітивши тремтіння хлопця.

— Ха! Бачив би ти своє обличчя, братику! — Еліан розсміявся до сліз. — Його б висікти в мармурі й поставити в саду на потіху птахам!

— Ти дурень! — штовхнув його в плече Кайлан. — Це поганий жарт, брате! Та ну тебе.

Хлопець сердито фиркнув, але тут же повернувся до Фела:

— Капітане, ви ж теж проходили обряд, розкажіть, як це було?

— Мій принце, зазвичай про це не прийнято говорити, але бачу, вашу допитливість не втримати, — усміхнувся Фел.

— Розповідь! Розповідь! Розповідь! — заходився вигукувати хлопчик.