Глава 1

Що вас зустріне в книзі:
✅Таємниці та інтриги
✅Гумор поруч з драмою
✅Неочікувані повороти
✅Складне кохання та сімейні стосунки
✅Політика
✅Сильні, неоднозначні герої

Жанр: епічне фентезі, політичне фентезі, релігійне фентезі, фентезі з темними елементами, династична драма.

Глава 1 — Сімейні узи

«Закони й правила встановлюють люди, але люди ж їх і порушують. Заповіді Богині — інше. Вони священні».

— Іллара Дорвен, Хранителька Віри

— Зупиніть!

Кучер смикнув повіддя, і карета зі скрипом стала. Курява піднялася з-під коліс і осіла на дорогу. Вершники попереду осадили коней, гвардійці наблизилися до дверцят.

— Ваша Величносте, щось трапилося?

— Ми з сином трохи пройдемося. Варта залишиться тут.

З карети вийшов білошкірий чоловік із легкою сивиною на скронях — імператор Арвен Аурлен. На чорному шкіряному дублеті сухо блиснули золочені нашивки, рука звично лягла на руків’я меча. Густі брови зійшлися, погляд спрямувався в далечінь.

Слідом зіскочив п’ятнадцятирічний юнак. Принц Еліан Аурлен розправив плечі, як батько, пригладив назад довге темне волосся і, намагаючись не видати хвилювання, став поруч. Та ж біла шкіра, той самий чорний дублет.

Під полуденним літнім сонцем вони неквапом вийшли на простір.

— У столичних землях я відчуваю дивовижний спокій. — Арвен ледь усміхнувся.

Пагорби, укриті густою травою, тягнулися аж до обрію. Теплий вітер приносив приємні квіткові запахи, колихав верхівки дерев, зриваючи з них мелодійний шум листя.

— Значно краще, ніж глушина, де ми стирчали майже три місяці. — Принц на повні груди вдихнув повітря.

— Ти розумієш, навіщо ми їздили на північний кордон? — не відводячи погляду, кинув імператор.

Еліан прибрав з обличчя волосся, що розвівалося від вітру, і поспіхом кивнув, ніби боявся помилитися з відповіддю:

— Провінція й досі неспокійна. Північники нам не довіряють. Наш приїзд — знак сили, рішучості… і турботи про підданих.

— Правильно. — Кивнув Арвен. — Торнхейм не так давно під нашим знаменем. Мешканці ще не розуміють свого щастя повною мірою. Та це не головне. Коли мене не стане, ти сядеш на трон. Тобі потрібно знати, як живе твій народ і як ним керувати, особливо збродом на півночі.

Еліан помітно знітився.

— Не говоріть так, батьку. Вам іще довго правити!

Арвен усміхнувся ширше й перевів погляд на сина.

— Я й не збираюся помирати скоро!

Імператор витримав паузу і м’яким жестом провів рукою в повітрі, ніби окреслюючи свої володіння.

— На твій вік припаде розквіт нашої країни, пік її могутності. — Його обличчя стало вольовим, жорстким. — Сотні років Альверон трощив ворогів. На заході ми вперлися у високі гори, на півдні — в пекучі пустелі. Північ — наш останній ворог. Я забрав плацдарм, а ти муситимеш продовжити мою справу.

Він обернувся до свити:

— Подайте обід. Ми з сином їстимемо тут.

Слуги заметушилися, готуючи виїзний стіл.

— Батьку, але я не голодний…

— Зростаючому тілу треба багато їсти, — м’яко перебив Арвен. — Після Пробудження ти сильно підріс. Скоро й мене переростеш. Ти точно вдався у свого діда.

— Яким він був?

— Суворим. — Важко зітхнув правитель. — Суворим, але добрим. Я рано втратив його.

Імператор поклав руку синові на плече і продовжив:

— Він розгромив військо південців у вирішальній битві. В таборі влаштували бенкет на честь перемоги. Кажуть, м’ясом пахло на всю околицю. Пси, як скажені, збіглися звідусіль. Твій дід був там. У центрі. Жартував, пив, горлав пісні. Солдати його обожнювали, називали «імператором з народу».

Арвен, пригадуючи, примружився:

— Він і справді таким був. Скільки його пам’ятаю. Любив шум, любив вино, любив жінок… надто вже любив. Того вечора він упився вщент, завалився в намет з якоюсь дівкою. А вона — продажна курва — підлила йому отрути в келих.

Імператор стис кулак.

Еліан налякано глянув на батька і тривожно запитав:

— Її схопили?

— Так, допитували аж до ранку. Але навіть корчачись від болю, вона не зізналася, хто її послав. 

Арвен зробив паузу й перевів подих.

— Тіло твого діда повезли до столиці. Війна закінчилася, та ніхто не святкував перемогу. Усі думали, як утримати імперію, маючи на троні хлопчиська, в якого ще молоко на губах не обсохло.

Слуги піднесли стільці, поставили стіл і розклали страви. Потягло запахом смаженого м’яса й свіжих фруктів.

Імператор замовк, сів, відламав невеликий шматок гарячого м’яса, з якого ще йшов пар, запив вином. Легким жестом відпустив слуг.