ГЛАВА 12 – КІНЕЦЬ ОДНІЄЇ ВІЙНИ

Донецька область. Ранок. Небо було затягнуте важкими сірими хмарами. Вітер повільно гуляв безкраїм полем, пригинаючи високу суху траву до землі. Десь далеко чувся гул двигунів. Посеред цього величезного простору розташувався польовий командний пункт. Кілька бронемашин стояли колом. Поруч працювали генератори. Гуділи антени зв'язку. Солдати ходили між технікою, передаючи документи, перевіряючи обладнання та отримуючи нові накази. Незважаючи на війну, яка тривала вже багато років, сьогодні атмосфера була іншою - спокійнішою. Наче всі відчували, що щось добігає кінця.

Біля великого тактичного столу стояв Арсеній Хюлет. На ньому була темна польова форма. Його куртка висіла збоку. У руках він тримав планшет. На екрані транслювалась операція із захоплення одного з останніх великих міст, що залишалися під контролем противника. Поряд стояв Сандерсон. Він мовчки дивився на екран. Трохи далі перебували троє кіборгів. Їхні металеві корпуси були вкриті подряпинами та слідами численних боїв. Один із них сперся на бронемашину, другий перевіряв зброю, третій спостерігав за горизонтом.

На екрані камери військові обережно наближалися до багатоповерхового будинку.
- Група три, готуємось до входу, - почувся голос у навушнику.
Камера трохи сіпнулася. Солдат поправив автомат, потім повільно відчинив двері під'їзду. Всередині було темно. Ліхтарі ковзнули по стінах: старі пошкоджені сходи, обгорілі квартири. Сліди багаторічної війни були всюди.
- Чисто. Перший поверх чисто. Рухаємось вище.

Хюлет уважно спостерігав, не відриваючись. Він бачив сотні таких операцій, тисячі, але сьогодні все було інакше. Сьогодні щось підказувало йому, що ця історія добігає завершення. Сандерсон склав руки за спиною:
- Пам'ятаєш наш перший бій?
Хюлет усміхнувся, ледь помітно:
- Я тоді мало не загинув через власну дурість.
- Не мало не загинув, - заперечив Сандерсон, - а точно загинув би, якби я тебе не витягнув.
- Добре, добре. Переміг ти.
Сандерсон тихо засміявся:
- Приємно чути.

Кілька секунд вони мовчали, спостерігаючи за трансляцією. На екрані солдати піднімалися все вище: поверх за поверхом, квартира за квартирою. Опір майже зник. Ворог відступав або вже був знищений. Один із кіборгів підійшов ближче:
- Командире, нові дані з фронту.
Хюлет повернув голову:
- Доповідай.
- Північний сектор повністю зачищений. Південний сектор контролюється нашими силами. Опір противника впав до мінімуму.
Сандерсон повільно кивнув:
- Значить усе.
- Майже.

Хюлет подивився на карту. Безліч позначок світилися зеленим кольором. Те, що колись виглядало неможливим, зараз стало реальністю. Ворог втрачав позиції одну за одною. Організація перемагала. Вітер став сильнішим. Десь у полі заскрипів метал. Над командним пунктом пролетіла зграя ворон. Арсеній підняв голову, провів їх поглядом, потім знову подивився на карту і тихо сказав:
- Ця війна закінчиться сьогодні.

Ніхто не відповів, навіть кіборги. Усі дивилися на карту: на останні точки опору, на останні цілі, на останні години війни. І ніхто з них ще не знав, що за сотні кілометрів від Землі, у холодній темряві космосу, вже рухалося щось таке, поруч із чим усі попередні битви здавалися лише незначною сутичкою.

На екрані планшета здригнулася камера одного з кіборгів. Зображення було чітким, без тремтіння, без зайвих рухів. Кіборг впевнено рухався сходами старого дев'ятиповерхового будинку. Позаду йшли ще шестеро кіборгів. Металеві кроки луною розносилися порожніми коридорами.
- Сектор Б очищено. Противника не виявлено. Продовжую пошук. - Беземоційний голос пролунав через динаміки планшета.

Хюлет мовчки спостерігав. Сандерсон стояв поруч. Вітер продовжував хитати високу траву навколо польового пункту. На четвертому поверсі кіборги зупинилися. Двері однієї з квартир були замкнені. Один із кіборгів зробив крок вперед, його рука миттєво трансформувалася у важкий гідравлічний механізм. Удар - металеві двері вилетіли всередину квартири. У кімнатах панувала темрява. Сканери почали аналізувати простір, червоні промені ковзали стінами.
- Виявлено біологічний об'єкт. Дистанція шість метрів.

У дальньому куті кімнати сиділа стара жінка. Вона різко здригнулася від шуму, підняла голову. На її обличчі читався страх.
- Будь ласка... Не треба...
Кіборг навіть не повернув голови. На його дисплеї вже світився напис: ЦІЛЬ ВИЯВЛЕНА. ОБ'ЄКТ НЕ АВТОРИЗОВАНИЙ. Лазерний бластер піднявся автоматично. Спалах. У кімнаті стало тихо.
- Ціль нейтралізовано. Квартира очищена.

Кіборги рушили далі. Жоден не озирнувся, жоден не зупинився. Для них це була лише ще одна позначка у списку, ще одна перевірена кімната, ще один виконаний наказ. На п'ятому поверсі ситуація змінилася. Сканери одразу зафіксували кілька теплових сигнатур.
- Виявлено шість цілей. Озброєння підтверджено. Початок ліквідації.
Двері квартири вибухнули від удару. Кіборги увірвалися всередину. Противники навіть не встигли зрозуміти, що відбувається. Фіолетові лазерні імпульси один за одним прорізали темряву. Спалахи відбивалися від стін, крики змішалися зі звуком пострілів. Менше ніж за десять секунд усе закінчилося.
- Шість цілей ліквідовано. Втрат немає. Продовжую зачистку.

Хюлет дивився на екран мовчки. На карті міста одна за одною гасли червоні позначки. Ворог майже зник, і з кожною хвилиною все більше здавалося, що війна справді добігає кінця. Кіборги продовжували підніматися поверхами: шостий, сьомий, восьмий. Їхні важкі металеві кроки розносилися по всьому будинку. Порожні коридори нагадували лабіринт. Десь скрипіли двері, десь вітер свистів крізь розбиті вікна. Але для машин це не мало значення. Вони рухалися вперед - методично, повільно, невідворотно. На екрані планшета мигали дані сканерів: кожна кімната, кожен коридор, кожен рух. Усе фіксувалося.
- Восьмий поверх очищено. Дев'ятий поверх перевіряється.

Хюлет мовчки спостерігав за трансляцією. Поруч стояв Сандерсон. Він дивився вже не на планшет, а на обрій: на безкраї поля Донецької області, на далекі лінії фронту.
- Знаєш... дивно все це, - промовив він.
Хюлет підняв очі:
- Що саме?
- Занадто тихо. Останні кілька днів. Занадто легко.
Хюлет усміхнувся:
- Ти це говориш уже третій день.
- І продовжу говорити, - Сандерсон поправив рукав форми. - Ворог не міг просто так розвалитися. Не після всього, що ми бачили.