ГЛАВА 10 – ВТОРГНЕННЯ

03 квітня 2029 року. 05:58.

У базі панувала незвична тиша. Не та тиша, яка буває вночі. І не та, яка приходить після роботи. Це була тиша очікування. Тиша перед ударом.

Мільйони кіборгів стояли в бойових секторах без руху. Танкові колони вишикувалися вздовж транспортних платформ. Авіація чекала сигналу запуску. У центральному командному залі світився лише один великий таймер: 00:02:00. Дві хвилини. Лише дві хвилини залишалося до початку операції. Хюлет стояв біля головної карти світу. Поруч мовчали Сандерсон, Олег та Ісак Кляйнер. Ніхто не говорив. Усі чекали.

Таймер продовжував рахувати: 00:01:00.

По всій базі пролунала автоматична система оповіщення:
- Увага. До початку операції залишилась одна хвилина. Увага. Усі підрозділи перейти в бойовий режим.

Червоні сигнали змінилися фіолетовими. У сотнях ангарів одночасно загорілися енергетичні реактори. Підлога ледь помітно затремтіла. Армія прокидалася. Таймер досяг нуля. У центральному залі запанувала абсолютна тиша. Хюлет дивився на карту світу:
- Почати операцію.

У ту ж секунду по всій базі загорілися фіолетові сигнали. За сотні кілометрів від бази посеред звичайного поля раптом пролунав глухий удар. Земля здригнулася. Потім ще раз. І ще. Птахи зірвалися в небо. Трава почала коливатися. По поверхні землі побігли тріщини. Гуркіт ставав дедалі сильнішим. Наче під землею прокидався величезний механізм.

Раптом пролунав оглушливий вибух. Тонни ґрунту полетіли в повітря. Посеред поля відкрився гігантський круглий люк. Його діаметр сягав кількох сотень метрів. Навколо здіймалися хмари пилу. Із темряви почали підніматися величезні металеві колони. Одна. Друга. Третя. Десята. Сотні фіолетових вогнів спалахнули на їхніх корпусах. Колони піднімалися все вище й вище. Після цього відкрилися десятки шлюзів.

І звідти рушили перші ряди кіборгів. Без криків. Без зайвих рухів. Мільйони кроків злилися в один суцільний гуркіт. Кіборги виходили безперервним потоком. Досягнувши поверхні, вони починали розходитися в усі сторони: на північ, на південь, на схід, на захід. Наче темна хвиля накривала землю. За ними почали виходити бронетранспортери. Потім танки. Безкінечні колони техніки тягнулися з надр землі. Їхні реактори світилися фіолетовим світлом. Повітря наповнив низький гул двигунів.

Над люком відкрилися авіаційні шахти. З них одна за одною почали вилітати бойові машини. Сотні. Тисячі. Вони формували величезні групи й розліталися по горизонту. Небо швидко темнішало від кількості літальних апаратів. Далеко під землею Хюлет спостерігав за екранами. На його телевізійній голові миготіли фіолетові символи. Він дивився, як багаторічна підготовка перетворюється на реальність. І вперше за довгий час дозволив собі ледь помітну посмішку. Операція почалася.

Армія продовжувала виходити з гігантського люка. Потік не зменшувався. Кіборги з телевізорами замість голів крокували рівними рядами, зникаючи за горизонтом. Їхні фіолетові сенсори світилися навіть удень. Слідом рухалися звичайні солдати. Тисячі людей у жовтих пов'язках із чорним хрестом займали свої місця в колонах. Дороги швидко заповнювалися технікою. Танки. Бронетранспортери. Ракетні установки. Мобільні реактори. Усе рухалося вперед без жодної зупинки.

Над землею безперервно літали дрони. Сотні. Потім тисячі. Вони розліталися в різні боки, скануючи місцевість та передаючи дані командним центрам. У небі ревіли двигуни літаків. Їх було так багато, що окремі ескадрильї зливалися в суцільні темні смуги. Фіолетові вогні на крилах мерехтіли серед хмар. На зброї солдатів світилися енергетичні контури. Фіолетове світло проходило вздовж стволів і зникало всередині механізмів.

Колони розділялися. Одна частина рухалася на Україну, інша на Молдову, ще одна на Румунію. Ліси попереду поступово поглинали передові загони. Між деревами миготіли фіолетові вогники дронів. Гуркіт двигунів лунав на десятки кілометрів навколо. Наступ почався. І мільйони бійців продовжували рухатися вперед, перетворюючи мирний ранок на початок нової війни.

Минуло тридцять хвилин. Основні сили все ще продовжували рух через ліси, поля та дороги. Одна з невеликих колон наблизилася до віддаленого села. Першими його помітили дрони. На моніторах з'явилися будинки, вузькі вулиці та люди, які ще не розуміли масштабів того, що відбувається. Коли над селом пролетіли перші безпілотники, почалася паніка. Люди вибігали з будинків. Хтось намагався тікати. Хтось намагався захищатися тим, що було під рукою. Але без сенсу: людей убивали за лічені секунди за допомогою нової лазерної зброї.

Сили були нерівні. Колона продовжувала рух без зупинки. Будинки один за одним зникали в диму та пилу. Тіла людей та їх останки лежали на вулицях; кіборгам абсолютно все одно. За лічені хвилини село перестало існувати як населений пункт. Все село зрівнялось з землею.

У центральному штабі Арсеній Хюлет спостерігав за всім через трансляцію з дрона. Фіолетове світло екранів відбивалося на його телевізійній голові. Він дивився мовчки кілька секунд. Потім його плечі здригнулися від сміху:
- ХАХАХАХАХА!

У залі обернулися кілька офіцерів. Хюлет не відводив погляду від екрана:
- Який клятий мусор...

Його голос став холодним:
- Скоро для всіх вас настане кінець. Здохните як ті тварини.

На моніторі колона продовжувала рух далі. І це було лише початком наступу. Хюлет стояв посеред центрального командного залу. Перед ним височіла стіна з моніторів. Десять рядів. Сто екранів. Сто різних точок світу. Сто різних наступів. На кожному моніторі його армія рухалася вперед. Десь колони проходили через поля. Десь через ліси. Десь уже займали покинуті дороги та транспортні вузли. Фіолетові позначки на карті постійно збільшувалися. Кожну хвилину. Кожну секунду. Наступ набирав швидкість.

На одному екрані десятки танків рухалися через широку рівнину. На іншому сотні кіборгів із телевізорами замість голів проходили крізь густий ліс. На третьому дрони кружляли над дорогою, передаючи зображення командному центру. Ще один екран показував величезну колону бронетехніки. Вона розтягнулася на кілька кілометрів. Попереду йшли розвідувальні дрони. Позаду рухалися танки. За ними бронетранспортери. Потім вантажні машини. Потім нові ряди кіборгів. Здавалося, що потоку немає кінця.