Глава 8. Нульова лінія

Срібне кільце опинилося зовсім близько до борту.

Спершу нічого не сталося. Тоді на гладкому металі проступила коротка біла риска, згасла й з’явилася знову, вже яскравіша.

Під ковдрою здригнулася Романова рука.

Олена притиснула її до його живота.

Савен помітив рух.

— Відкрийте.

— У нього гарячка, — сказала Марта.

Інтерфейс передав її слова місцевою мовою.

Савен навіть не глянув на неї.

— Я сказав: відкрийте ковдру.

Старший вартовий став між ним і візком.

— Ти не командуєш цією брамою.

— Я заберу одну людину. Інші можуть їхати.

— За чиїм наказом?

Савен простягнув руку з кільцем.

— Цього достатньо.

Вартовий подивився на срібний обруч.

— Для мене — ні.

Леон стояв біля Кева й тримав повід. Він не втручався.

Микола залишався з другого боку візка. Руку з-під плаща не виймав, але Марта бачила, що він уже тримає пістолет.

Ще один неправильний рух — і все закінчиться стріляниною біля міської брами.

Навколо було надто багато людей.

Каменярі чекали з молотами на плечах. Працівники водних бригад стояли біля возів із трубами й бухтами мотузок. Хтось уже почав відходити, побачивши суперечку.

Савен знову простягнув руку до ковдри.

Біла риска на кільці роздвоїлася.

Одна вказувала на Романа, друга — нижче, туди, де під лавою ховалася Тсі.

Марта відчула її страх.

Фейрі не бачила Савена, але крізь тканину й дерево від кільця йшов слабкий поштовх — схожий на чужий дотик.

Марта відкрила аналіз.

АКТИВНИЙ ПОШУКОВИЙ ІМПУЛЬС

ТИП СИГНАЛУ: ПОРІВНЯННЯ СТРУКТУР

ВИЯВЛЕНО ДВІ ЧАСТКОВІ ВІДПОВІДНОСТІ

Отже, кільце не знало, кого саме шукати.

Воно порівнювало.

— Романе, — сказав Савен. — Досить.

Роман лежав нерухомо.

— Я знаю, що ти мене чуєш.

Олена нахилилася до нього.

— Не відповідай.

— Він уже знає, — прошепотів Роман.

— Нехай доведе.

Савен поклав долоню на борт.

Кільце спалахнуло.

Роман різко вдихнув.

Під шкірою на його шиї проступили тонкі темні лінії. Вони піднялися від коміра до щелепи.

Тсі зашурхотіла в мішку.

— Не чіпайте візок, — сказала Марта.

Савен нарешті подивився на неї.

— Чому?

— Ви робите йому гірше.

— Я лише перевіряю.

— Тоді відійдіть і перевіряйте звідти.

Савен трохи примружився.

— Хто ви?

— Помічниця картографа, — відповів Леон.

— Я запитав її.

— Вона почула.

Марта глянула на Леона.

Він дивився на Савена, а не на неї.

— Марта, — сказала вона.

— З якого цеху?

— Ні з якого.

— Звідки ви прийшли?

— З півдня.

— Село?

Марта назвала те саме село, яке вже двічі використовував Леон.

Савен ледь усміхнувся.

— Ви хоча б знаєте, де воно?

— На півдні.

Микола закашлявся, приховуючи сміх.

Савен перевів погляд на нього.

— А він?

— Багато говорить, — сказав Леон.

— Я помітив.

Срібне кільце знову подало імпульс.

Темні лінії на Романовій шиї стали яскравішими.

Олена не витримала.

— Приберіть руку.

Савен не зрозумів слів, але інтерфейс переклав їх із такою різкістю, що двоє робітників поруч озирнулися.

— Я не завдаю йому шкоди.

— Ви цього не знаєте.

— Знаю краще за вас.

— Тоді скажіть, що в нього всередині.

Савен промовчав.

Олена кивнула.

— Так і думала.

Роман повільно підняв руку й відкинув ковдру від обличчя.

— Не треба було кричати моє ім’я на весь табір.

Савен подивився на нього.

— Ти запізнився.

— Мене підстрелили.

— Бачу.

— Ти мав зустріти нас біля каменоломні.

— Мав.

— Вона тепер на півночі.

— Знаю.

— А карта була стара.

— Знаю.

Роман витер піт із верхньої губи.

— Дуже добре підготували.

Савен знову подивився на темні лінії.

— Ти приніс те, що мав?

— Мене ледве не вбили твої люди.

— Не мої.

— Вони знали про маяк.

— Його знали всі, хто оплатив перехід.

Роман коротко засміявся й одразу скривився від болю.

— Я мав здогадатися.

— Ти мав дістатися до точки зустрічі.

— З діркою в боці?

— Ти ж дістався до міста.

— Не завдяки тобі.

Савен перевів погляд на Марту.

Тепер уже не відводив.

— Де вона?

Роман мовчав.

— Хто? — запитала Марта.

— Людина, яку ти мав привести, — сказав Савен.

— Ви дивитеся на неї, — відповів Роман.

Олена заплющила очі.

Микола тихо вилаявся.

Марта нічого не сказала.

Савен оглянув її ще раз: плащ, плече в перев’язі, брудне взуття, волосся, яке вона давно перестала поправляти.

На його обличчі не з’явилося ні здивування, ні полегшення.

Лише увага стала іншою.

Кільце на його руці знову засвітилося.

Цього разу риска повернулася до Марти.

ПОРІВНЯННЯ СТРУКТУР

ВІДПОВІДНІСТЬ: НЕ ВИЗНАЧЕНА

Система не дала числа.

— Дайте руку, — сказав Савен.

— Ні.

— Це не прохання.

— Тоді звучить невдало.

Старший вартовий ударив долонею по столу.

— Досить. Або показуєш письмовий наказ, або відходиш від воріт.

Савен навіть не повернувся.

— Дім Сарн має право забирати активних носіїв.

— Це службовий вхід третього цеху.

— Носій не перестає бути носієм біля іншої брами.

— А ти не стаєш командиром, якщо повторюєш це голосніше.

У черзі хтось схвально хмикнув.

Савен повільно прибрав руку від візка.

Риска на кільці згасла.

Романові лінії теж почали бліднути.