26.1

Ліфт зупинився з глухим ударом. Двері розійшлися, випускаючи назовні хмару крижаного конденсату. Сектор кріогеніки зустрів їх монументальною тишею та холодом, від якого миттєво перехопило подих. Віра обійняла Ясю, аби хоч якось зігріти її. 

Вони опинилися у величезному приміщенні, схожому на підземний собор. Уздовж стін, що йшли далеко в темряву, рівними рядами вишикувалися вертикальні капсули з матового металу та надміцного скла. Кожна з них була оповита інеєм, а крізь напівпрозорі панелі Віра бачила силуети людей. Вони здавалися не живими істотами, а експонатами в музеї забутої епохи.

Віра підійшла до найближчої камери. Під тонким шаром льоду вона розгледіла обличчя жінки — спокійне, зовсім молоде, з ледь помітною зморшкою між бровами, наче та заснула посеред складної розмови.

— П’ятдесят три роки... — прошепотіла Віра, торкнувшись холодного скла. — Вони заснули в одному світі, а прокинуться в іншому. 

— Ага… У світі, де їхня станція перетворилася на привид, а їхні вбивці все ще при владі. 

Андроїд під’їхав до центральної консолі, яка світилася слабким синім вогником. Його маніпулятори почали швидко вводити коди.

— Процес деконсервації вимагає колосальних енерговитрат, — проскрипів робот. — Щоб вивести системи зі стазису без пошкодження мозку вчених, необхідно активувати основний резонансний реактор. Автоматика не впорається самотужки — потрібен ручний запуск паливних інжекторів у нижньому відсіку.

Грім і Віра переглянулися.

— Що робимо? — Грім подивився на ряди капсул. — Якщо ми їх розбудимо зараз, у нас на руках буде десяток голодних, дезорієнтованих вчених, які уявлення не мають, у якій холепі опинилися. Може, спершу спробуємо пришвартувати "Ефір" десь у нейтральних зонах? Потім випустимо їх на волю — нехай роблять що хочуть. 

— Якби вони планували пришвартуватися, то вже б зробили це, — заперечила Віра. — А що як у них є альтернативний план? Краще розбудити та порадитися. Якщо вже їх щось не влаштує, то нехай знову лягають спати і чекають на своїх благородних принців-рятівників. 

Грім важко зітхнув.

— Добре. Зробимо так. 

Він пішов до реакторного відсіку, про який говорив андроїд. За хвилину з глибин корабля почувся важкий гул. Металеві стіни завібрували, світло в кріогенному секторі змінилося з аварійного синього на яскраве біле. Капсули почали видавати ритмічне шипіння — процес запустився.

Грім повернувся до зали, витираючи замаслені руки ганчіркою.

— Ну все, режим розморозки активовано… Чекаємо, поки ці напівфабрикати приготуються. 

Андроїд нерухомо завмер біля консолі.

— Активація головного реактора завершена успішно, — констатував він. 

— От і добре! — зраділа Яся.

— Побічний ефект: енергетичний сплеск вивів системи з режиму "Тінь". Спеціальне аварійне маскування, що поглинало випромінювання станції протягом п'ятдесяти трьох років, вимкнено. Тепер "Ефір" став видимим на всіх радарах далекого радіуса дії.

Грім заціпенів. Ганчірка випала з його рук.

— Що ти сказав? — його голос став небезпечно тихим.

— Станція більше не прихована, — слухняно повторив робот. — Наші координати тепер доступні для будь-якого сканера в цьому секторі.

— Чому ти не попередив раніше?! — вибухнула Віра, підскакуючи до андроїда. — Ти розумієш, що ти зробив?! Тепер "Газ-Простір" знайде нас за лічені години! Це ж як запалити багаття посеред нічного лісу, де повно вовків!

Грім схопився за голову, дивлячись на ряди капсул, які почали повільно відкриватися.

— Що ти від нього хочеш? Це тобі не Павлович. Він лише примітивний андроїд... — процідив. — Я мав передбачити це замість нього. Чорт! Як же я не додумався!

Віра сціпила пальці у кулаки.

— Ми тільки-но розбудили людей, які не можуть навіть стояти на ногах, і при цьому запросили на вогник увесь флот імперії, — прошепотіла, не впізнаючи власного голосу. —  Готуйтеся, гості не змусять себе чекати. І цього разу нам не вдасться просто втекти на сміттєзбиральнику.

— Приготуватися до прибуття ще кількох команд рятівників? — запитав робот. 

— Приготуватися до війни! — гаркнув до нього Грім.

— Такого протоколу я не маю. 

— Вимикай усе! — вигукнула Віра, кидаючись до панелі керування, наче намагалася затулити екран власним тілом. — Чуєш, андроїде? Засовуй їх назад, вмикай заморозку і маскування, повертай корабель на нульову траєкторію. Просто зроби так, щоб нас знову не було видно! Ми передумали, врятуємо науковців іншим разом, через тиждень... або місяць.  

Андроїд навіть не поворухнувся, лише його біла лінія на екрані спалахнула застережним помаранчевим кольором.

— Протокол деконсервації незворотний на початковому етапі, — рівним тоном відповів він. — Повторне занурення в анабіоз одразу після пробудження спричинить незворотний колапс нейронних зв'язків. Це фатально для життя і руйнівно для психіки об'єктів. Простіше кажучи, вони прокинуться божевільними або не прокинуться зовсім.

Віра різко відвела погляд від скляних капсул. Її пальці на плечі Ясі мимоволі стиснулися. Вона чітко усвідомлювала інше: те, що чекає на них усіх за кілька годин, коли на горизонті з’являться вогні "Газ-Простору", буде куди небезпечнішим. І для життя, і для психіки.