7.

Поки шлюбка мчала крізь безмежну чорноту до мерехтливих вогнів Станції Вільних, у тісній кабіні панувала дивна атмосфера. Грім, намагаючись відволікти Ясю від вібрації двигунів, тихим, невластивим йому голосом розповідав про Станцію як про місце, де колись збиралися найсміливіші мандрівники, і де можна знайти механічні чудеса з усіх куточків галактики. Він малював їй образи величезних торгових залів і затишних куточків, ховаючи за казками сувору реальність цього притулку для контрабандистів.

Віра ж у цей час ледь стримувала роздратування. Позаду неї, майже впритул, вмостився охоронець Грома — мовчазна гора м'язів, чиє важке, розмірене дихання вона відчувала власною потилицею. Кожен його видих здавався Вірі нагадуванням про те, що вона все ще в полоні, і цей «бронтозавр» готовий скрутити їй шию за першим же сигналом свого капітана. Вона міцніше стискала руки на животі, під яким ховалася холодна Сфера, і мріяла лише про те, щоб нарешті вийти з цього металевого ящика.

Коли вони нарешті дісталися місця призначення, Грім простягнув Вірі невеличкий згорток.

— Одягни це, — буркнув він, відводячи погляд. 

— Що тут? — Віра розгорнула пакунок: пишна перука мідного кольору та окуляри в товстій роговій оправі. Вона швидко начепила все це на себе, поглянула у відображення в ілюмінаторі й хмикнула. Тепер вона виглядала як сувора вчителька початкових класів, яка вирішила піти в декрет. — Мені личить?

— Ні.

Грім наблизився до неї, і його голос став серйозним, без тіні звичного піратського нахабства. 

— Слухай мене уважно, Віро. Станція Вільних — місце цікаве, але небезпечне. Тут у кожного другого під курткою ніж, а у кожного третього — контракт на твою голову. Будь максимально уважною. Жодних зайвих рухів. З нами дитина, — він кивнув на Ясю, яка вже нетерпляче тупцяла біля люка. — Якщо почнеться стрілянина, наше першочергове завдання — прикрити її. Сфера — потім. Зрозуміла?

Віра мовчки кивнула, поправляючи свій вагітний живіт під комбінезоном. Міг би й не попереджати. Вона б і так кинулася рятувати дитину, навіть ціною власної безпеки.

Шлюз із шипінням відкрився, випускаючи їх у галасливий порт Станції Вільних. Там пахло озоном, дешевою вуличною їжею та пересмаженим синтетичним мастилом. Навколо снував натовп: торговці запчастинами, найманці в побитій броні, фермери та перекупи. 

— Не відставай, люба, — процідив Грім крізь зуби, намагаючись імітувати турботливий тон, хоча це більше нагадувало наказ до атаки.

Вони наблизилися до зони митного контролю. За склом кабінки сидів заспаний охоронець у м'ятій формі, ліниво перевіряючи ідентифікаційні жетони. Поруч із ним нудьгував дрон-сканер, який повільно водив червоним променем по черзі.

— Так, сім'я Марків, — ліниво промовив митник, не піднімаючи очей від фальшивого посвідчення. — Мета візиту?

— За покупками ми, пане офіцере, — Віра раптом заговорила високим, трохи плаксивим тоном. Вона важко зітхнула і поклала руку на свій величезний живіт. — Ой, ледве долетіли. Ноги набрякають, дитина штовхається... А чоловікові аби тільки швидше. Кажу йому: “Котику, мені треба нові капці, бо старі тиснуть”, а він тільки бурчить.

Котик (він же Грім) застиг, наче проковтнув ломик, але вчасно згадав роль і видав важке, правдоподібне зітхання. 

Дрон-сканер почав наближатися до Віри. Його промінь зупинився на рівні її живота. Віра відчула, як холодний піт пробіг по спині. Вона не могла допустити сканування Сфери.

— Ой! — Віра раптом зойкнула і перехопила дрон рукою, наче намагаючись втримати рівновагу. — Григорію, тримай мене! Знову запаморочилося! Пане офіцере, чи не могли б ви прибрати цю миготливу штуку? У мене від неї мігрень починається, а лікар казав — ніяких стресів! Тим паче перед пологами.

Яся, миттєво зорієнтувавшись, вхопилася за куртку митника: 

— Дядечку, мамі погано! Можна ми швидше пройдемо? Їй треба присісти.

Охоронець, якому явно не хотілося приймати пологи прямо посеред терміналу, роздратовано махнув рукою на дрон.

— Проходьте вже. Тільки не затримуйте чергу. Наступний!

Коли вони відійшли на добрий десяток метрів углиб ринку, Грім нарешті видихнув, хоча його обличчя все ще було червоним від напруги.

— Котику? — прошепотів він Вірі. — Серйозно? Ти соромиш мене перед підлеглим, — кивнув на охоронця. 

— А звідки мені було знати, яке ім’я вказане у фальшивому посвідчені? — відрізала Віра, поправляючи окуляри, які сповзли на ніс. — Павловичу, ти як там?

— Я ледь не отримав цифровий інфаркт, коли той дрон підлетів, — озвався тихий голос із-під рукава. — Віро, ти природжена актриса! Тепер треба знайти Гіроші до того, як хтось зафіксує радіовипромінювання твого “малюка”.

Вони пірнули в лабіринт вузьких вуличок Станції, тримаючись подалі від патрулів і прямуючи до найстарішого сектору, де серед брухту та антикваріату ховався той, хто міг знати про "Ефір".

Ринок на Станції Вільних нагадував розтривожений мурашник, де замість личинок тягали контейнери з контрабандним паливом. Віра йшла перевалистою ходою, притримуючи рукою Сферу, а Грім похмуро ніс дві порожні сумки.

Яся сприймала цю вилазку як свято. Вона із захватом, який властивий тільки дітям, розглядала вітрини. Її увагу прикувала заіржавіла, але яскраво розфарбована карусель, яка скрипіла в центрі площі у такт звукам старої синтезаторної музики.

— Татку! — Яся смикнула Грома за рукав. — Ну будь ласка, лише три кола! І... і он той льодяник на паличці! Глянь, він світиться!

Грім напружився, озираючись по сторонах. Кожна секунда на відкритому просторі здавалася йому вічністю.

— Ясю, ми поспішаємо. Не зараз.

— Будь ласка! — заскиглила мала. 

— Громе, — з наголосом промовила Віра, суворо глянувши на нього крізь важкі окуляри — Зглянься над дитиною. Яка сім'я приходить на ринок і не купує льодяник? 

Капітан піратів закотив очі, але таки дістав кілька дрібних монет. Поки Яся з неймовірною серйозністю обирала свій неоновий льодяник, Віра раптом відчула, як по спині пробіг холодок. Професійне чуття механіка, звиклої чути сторонні звуки в гуркоті двигуна, підказало: щось не так. У відображенні заскленої вітрини з деталями для дронів вона помітила постать у брудному плащі з капюшоном, яка трималася на відстані, але чітко повторювала їхній темп.