11. Обдумані вчинки.

Кожен ваш ризик вартий того, якщо він є причиною вашого успіху і сприяє хорошому життю” – Річард Бренсон

Рубін 

Не скажу, що телепорт відняв багато сил, однак у мене не було бажання кудись виходити із шатра. Я оглянула все довкола на наявність дивних предметів, на всяк випадок скористалася ануляцією. Не думаю, що світлі мають на меті вчинити нам якоїсь шкоди, проте зайвою обережність не буває. Варто було скористатися силою, як позаду мене впав темний...

- Аскхар! - налякано вигукнула. - Аскхар, що трапилося? - взяла у долоні його обличчя.

Його щоки раптово почервоніли. У чоловіка пришвидшилося дихання та з'явилися темні прожилки під очима, як ознака втрати контролю над внутрішнім звіром. Я налякалася не на жарт. У даній ситуації вся раціональність випарувалася. У мене не було жодного розв'язання проблеми. Зізнаюся, запанікувала...

- ..М-м-м..- щось намагався сказати принц.
- Аскхар, я тебе прошу, скажи що-небудь!
- ..Ти неймовірно красива, Рубін. - посміхнувся падлюка!
Тепер я чітко вловила запах алкоголю, котрим разило від чоловіка. І де ж він встиг напитися?! Головне - коли? У такий час, що за безвідповідальність?!
- Аскхар! - знервовано гаркнула. - Ти маєш клепку? Якого клярса так пити?! А якщо хтось побачить? Твоя репутація піде коту під хвіст? Як після такого тебе зробити спадкоємцем престолу?! Аскхар! - трясла негідника за виворіт.
- Навіть злою, ти все одно прекрасна. - шкірився паскуда.
- Вранці з тобою поговорю, зараз у цьому немає сенсу. - мені були приємні слова принца, нехай я цього і не показала.

З неабиякими зусиллями вклала Аскхара у ліжко. Слава темним, він досить слухняний коли нап'ється.
Після такої драйвової години, спати не хотілося взагалі! Щоб хоч якось виправити ситуацію, вийшла на двір. Прохолодне повітря разом із поодинокими вогнищами довкола, діяли досить заспокійливо. Я хотіла зробити кілька кругів довкола шатра, а після повернутися до Аскхара, однак мене потривожив Вітодаус.

- Рубін Аваро Тіренн, можу вкрасти у вас кілька хвилин?
- Хіба у мене є право вам відмовити, ваша світлість? - принц наблизився. - А ні, згадала! Тепер можу не тільки відмовити, але й послати до мороку. - посміхнулася.
- Відколи ти перетворилася у таку мегеру? - Вітодаус сумно поблимав своїми прекрасними фіолетовими зіницями, але вирішив не продовжувати дану тему. - Рубі, я маю тобі дещо розповісти, перед тим, як почнеться битва.

- Тут наче нема інших нульових, щоб зробити з них ходячу бомбу для клярсів, - в мені продовжувала говорити образа.
- Ми вловили сигнал про допомогу з Рирсу.
- Материк, котрий повністю поглинув морок? Хіба таке можливо?
- Я теж не повірив. Однак мої люди вловили цей сигнал тричі. На Рирсі хтось залишився живим і благає про допомогу.
- Зажди! Навіщо мені ця інформація? У нас битва завтра, а ти хочеш відправити мене на Рирс?! В лапи морока прямісінько на тарілочці. Дай ще полуничку в зуби, аби смачніше виглядала.
- Вимкни свою агресію! - зірвався той. - Я не знав про план батька, навіть гадки не мав. Припини мене сприймати, як ворога. Я ніяким чином, ніколи,  не хотів тобі нашкодити!
- А якби знав, то що? Ти б пішов проти батька й допоміг мені? Вітодаус, ти такий самий жорстокий виродок, як і твій король. Ви ніколи не с приймали нульових, як частину свого народу. Я тебе не засуджую, але свою відразу нікуди не можу діти. Ну, пробач! - Вітодаус змовк, після чого голосно видихнув і продовжив.
- Про Рирс. Ти цього скоріш за все не знаєш. Материк першим отримав удар мороку. Його населяли й світлі, і темні жителі. Це була зона примирення. Колишні чиновники, науковці, багатії, там жили не лише прості смертні. Але морок поглинув першими саме їх. Тобі не здається дивним, що під час загрози, ніхто з правителів не наказав їх рятувати, чи то відправити військо. Кілька десятків років морок поглинав Рирс, і нікому не було до того жодного діла. А тепер, як тільки вловили сигнал порятунку звідти, король й оком не сіпнув, аби якось діяти.
- Тут ти маєш рацію, це дивно. Однак, чому ця тема тебе зацікавила? У такий час є інші речі, що здаються більш важливими. Можливо саме так і думає твій батько?
- Я і не вважав це дивним, поки не знайшов у його бібліотеці ось це, - витягнув з кишені невеличких два папірці, де від руки було написано всього кілька слів, "План примирення народів. Пункт №1 - В'язниця Маару". - Рубі, Маару, це величезний каньйон, що знаходився на материку і саме там морок з'явився вперше.

Моя уява вже вималювала кілька версій перебігу подій. Однак для кожної потрібні були факти, тому й не озвучила їх. Якщо все сказане Вітодаусом правда, то всі відповіді повинні бути у цьому каньйоні.

- Рубі, якщо на Рирсі залишився хтось живим, то як очевидці, вони можуть розповісти, що трапилося насправді й звідки взявся цей морок.
- А якщо ми знатимемо звідки, то велика ймовірність, що зможемо його знищити під корінь. - продовжила його думку. - Тільки все це дуже ризиковано. Ніхто з адекватних людей не погодиться відправитися на материк, котрий поглинув морок. Це надто небезпечно. - чесно відповіла.
- Саме тому я розповів цю історію тобі.
- О-о! То серед знайомих навіжених у тебе тільки я? - насупила брови.
- Після першої битви з клярсами я сам відправлюся на Рирс. Та без тебе у мене не буде й шансу.
- Вірні висновки. Проте, розчарую тебе, у нас двох теж не великі шанси на виживання.
- "Зі мною їх стане більше, - позаду мене з'явився Шум. - Я піду за тобою."
- Ти можеш загинути.
- "Це ти можеш загинути! Мене морок не чіпляє."
- З ким ти розмовляєш? - здивовано спитав Вітодаус. - Фрімм?! - вигукнув світлий. Мабуть, Шум замаскувався й Вітодаус не одразу його побачив, а раптова поява налякала бідолашного. Принц вже встиг начаклувати атакуюче заклинання, тільки я вчасно його зупинила.
- Друг! Це мій друг, Шум! - витягнула руки вперед. - Спокійно, ваша світлість.
Ще кілька хвилин принц залишався в очікуванні нападу, а після розвіяв чари. Можливо згадав Шума, адже вони зустрічалися на острові. Чоловіки підозріло косилися один на одного, у мене навіть склалося враження, що вони спілкуються.
- Досить переглядок! - не витримала напруги. - Сьогодні варто виспатися. Завтра не легкий день.