5. Іменини імператора

"У цьому світі можливо майже все, але тільки не все одночасно. Прагнучи до одного, доведеться відмовитися від іншого. "

Дмитро Леонтьєв

Глибоко вдихнула, гордо закинула голову вверх, натягнула показову посмішку й впевнено крокувала вперед. Увійшовши до величної зали не змогла стримати емоційного "вау!" Від розкоші довкола сліпило очі. Першою помітила громіздку люстру, вкриту дорогоцінним камінням. На стінах висіли портрети минулих правителів, та всілякі декоративні дрібниці. Підлога для мене з незрозумілого матеріалу, однак виглядає теж не дешево.

Сам імператор сидів на своєрідному підвищенні за невеличким столиком. Мініатюрні стільчики, як і столи, все низької посадки. Для зручності на стільчиках знаходилися м'які подушки, обрамлені золотою вишивкою. Імператорськими зручностями користувалися всі гості. Не було якоїсь відмінності між столом бідніших та багатших темних, як то заведено у Світлому королівстві.

Поруч з імператором сиділо дві жінки. Певно дружини, матері принців. По праву та ліву сторону від правителя розташовувалися столи, де сиділи брати Аскхара у супроводі одної, чи двох привабливих дівчат. За принцами столи агар, їх впізнати не важко. Усі носили на шиї помітний медальйон - пропуск, що свідчив про їх статус. На столі у кожного однакові страви та випивка, котрі з часом міняли слуги.

Мене одразу здивувало, що нас з Аскхаром посадили поруч найвпливовіших агарів, а не там, де має сидіти імператорська сім'я. Аскхару цей факт не сподобався, однак на його обличчі жодна емоція не блиснула. Лише пальці сильніше стиснули мою долоню, коли підходили до місця.

Я акуратно сіла, щоб нічого не зачепити сукнею та потягнулася за келихом вина. В цей момент мучила спрага, тому зробила кілька ковтків та відклала назад. Довкола нас гомоніли темні, лунала жива музика й звабливо рухалися танцівниці. Шум стояв позаду, як і личило охоронцю імператорської крові.

- Думала, - нахилилася до Аскхара та прошепотіла, - нас якось представлять, якось урочисто сядемо, а тут так спокійно. Даремно переймалася.

- Все це й мало бути. - з награною посмішкою шепотів у відповідь. - Однак хтось вирішив таким чином мене принизити.

Я посміхнулася у відповідь, щоб й далі складати враження любовного воркування. А у голові прокручувала наш план. Ми сиділи мовчки рівно до того моменту, як усі гості прийшли. Далі почалася якась церемонія, де кілька магів вийшло в центр зали й читали заклинання...Аммм...Й гадки не маю, що вони там заклинали. Після цього гості по черзі вставали, щоб вигукнути якийсь тост, присвячений імператору. Таким чином дійшло і до нас. Аскхар якраз піднявся та не встиг він і слова вимовити, як принц Аргус голосно мовив:

- Мабуть, годі привітань, батько втомився. Пропоную розпочати танці. - Аргус був високого зросту, зі схожими рисами обличчя до Аскхара. Правда чорне волосся набувало якогось синюватого відтінку. А хтиві очі, так і сяяли ненавистю, коли той поглядав на Аскхара.

- Слабкий правитель - горе імперії! - одразу відповів Аскхар, після чого всі напружилися. - Не прибавляй батькові віку. 105 - це розквіт сил, чи не так, ваша темність?

- Аскхар-р! - з усмішкою протягнув Волларіон. - Сину, ти чому так далеко всівся? Я і не помітив коли ти прийшов. Перемістіть стіл принца до імператорської сім'ї! - наказав правитель слугам. - А що це за красуня поруч з тобою?

Нас перемістили ближче до імператора, як і належало. Я покірно схилила голову вниз, як вчив Аскхар. Тепер треба чекати поки імператор дозволить "дивитися прямо".

- Це моя дорогоцінна конкубіна - Рубін. Повелителька мого серця, перша жінка гарему.

- Та невже?! - здивувався імператор. - Підніми голову, Рубін. І справді красива. Гарні діти будуть, вдалий вибір. А що у неї з магічним потенціалом.

- Рубін світлий маг, - продовжував Аскар, - з чарами захисту. Вона може знешкодити будь-яку атакуючу магію.

- Як це, будь-яку?! - зашкірився один з принців. - Вперше чую настільки нахабні слова. Брате, не маю наміру тебе образити, та ти явно перебільшуєш. Певно маєш неймовірно сильне бажання завоювати прихильність імператора.

Мені не можна втручатися у бесіду, поки не дозволять. Про це попереджав Аскхар, однак на довго мого терпіння не вистачило...

- Ваша темність, - звернулася до імператора, - пробачте за грубість. У світлому королівстві багато сильних магів жінок, й ми не звикли мовчати без права себе захистити. Чи дозволите говорити вільно?

- Не переймайся Рубін, можеш висловити свої думки, дозволяю.

- Слова принца ображають мене, як жінку його темності Аскхара. Чи дозволите викликати принца на двобій?

На цій фразі люди здивовано ахнули, а сам Аскхар різко перевів на мене свій невдоволений погляд. Імператор Волларіон на кілька секунд притих, а потім зареготав!

- Ще ніколи у нашій імперії жінка не викликала на двобій принца! Роан, сину, у нашій імперії на двобій тебе може викликати будь-хто. Отож йди відстоювати свою честь, однак не вбивай юну чарівницю. Мені сподобалася її сміливість!

- Як скажете, батьку.

Принц Роан, як виявилося, входив у десятку найсильніших магів імперії. Про це встиг шепнути Аскхар. Після цього він підвівся, щоб звернутися до батька з проханням скасувати двобій. Що, власне, мене збісило! Для імператора ці події здавалися надто дріб'язковими та переступати через закон той не збирався. Я з вдоволеною посмішкою піднялася та покрокувала в центр зали, де було вдосталь місця для дій. Так само шкірився й Роан. Принц махнув рукою до охоронця, той вручив йому меч. Хоче битися на мечах? Ми ж не про це домовлялися?

- Для тебе! - кинув мені до ніг зброю. - Якось низько буде атакувати не озброєну жінку.

- Як благородно з вашого боку. Сподіваюся така дрібниця не вплине на результат бою?

Принц змовчав й відійшов на кілька кроків. Довкола нього вже збиралася темна магія, вона м'яко оповила тіло чоловіка чорним димом. Очі засяяла золотом, як це було в Аскхара. Навіть уявлення не маю, наскільки сильний маг переді мною. Але всепоглинальна аура тиснула в голову, ці не приємні відчуття одразу зникли, як накинула на себе бар'єр ануляції.

Роан так і залишився стояти навпроти, без спроб атакувати. Я теж не квапилася. Тим паче моя спеціалізація - розвіювати магію, а не йти в наступ. Цікаво, наскільки сильною чарівницею мене бачить Аскхар? Загалом нульових до магів і не припишеш. Тут все базується від твого джерела магії, з якого вона витоку. А у нас нічого з перерахованого нема. Чи варто йому розповісти усю правду?

Якось відірвалася від основних подій, що зараз відбуваються. Я стиснула меч у руці й вигукнула:

- То що там про вашу неймовірну силу? Вона вимагає стільки часу для використання? Щось не ефективно, - знизила плечима й лукаво посміхнулася.

Принц лише фиркнув, невдоволено підвів одну брову, усім виглядом говорячи, " Ти просто бруд у мене під нігтем, на котрий мені начхати". Чоловік випрямив руку й тихо вимовив:

- Зникни.

З його долоні здійнявся вихор, котрий виплюнув потужне заклинання. Ну так мені здалося. Як тільки магія доторкнулася до мого бар'єру утворився вибух. На щастя, бахнуло поруч зі мною й ніхто не постраждав.

Я позіхнула, підвела вверх брову, повторюючи всі жести Роана до найменшої дрібнички й відповла:

- Це все що може ваша темність?

На його обличчі з'явився шок, котрий різко змінився на гнів. Брови насупилися, а очні яблука затягнула пітьма. Принц повторив своє заклинання вкладаючи більше зусиль, однак результат залишився такий самий. Імператорська сім'я, як один, витріщили очі. Тільки Аскхар зберігав холодний вираз обличчя. Я не втрималася й тихенько хіхікнула. Мабуть, Роана це розлютило ще більше й він викинув на мене десяток різних заклинань з неймовірною швидкістю, але... Марно.

Я граціозно робила повільні кроки, наближаючись до третього принца імперії, тягнучи лезо меча по землі. Виглядало досить ефектно, з урахуванням дрібних вибухів, що ніяк мені не шкодили. Коли відстань стала достатньо короткою, направила меч на його горло й весело сказала:

- Бем-м!