3. Нове звавння?

"Кохання як війна: легко розпочати, та важко зупинити."

(Г. Л. Менкен)

У відчинених дверях стояв брудний, у мокрому одязі Аскхар. Вираз його обличчя не передбачав ввічливої бесіди, саме тому відправила Шума до своєї спальні.

- Та чому?! - втрутився темний. - Нехай залишається, коли ви такі не розлучні! - чоловік зайшов до кімнати й стягнув мокру сорочку.

- Все гаразд? - спокійно перевів погляд на мене фрім. - Мені дійсно тебе залишити?

- Так, вранці поговоримо. На добраніч, - щиро посміхнулася тому. Шум покинув кімнату і я полегшено видихнула. Не знаю, що там трапилося з Аскхаром, та не хотілося б, аби фрім отримав на горіхи від знервованого принца.

- І?! - звернувся темний, стягнувши верхній одяг.

- Що?

- Це тебе маю питати. Що за обійми у моїй спальні, - шипів,-  з іншим чоловіком? Рубін, не забувай кому ти належиш. - ці його інфантильні примхи добряче бісять!

- Аскхар, - трохи голосніше прозвучало, ніж того хотіла, - зараз я - твоя коханка, а не власність. Отож, що мені робити й з ким, вирішуватиму самостійно!

Темний розчинився туманом, щоб різко з'явитися небезпечно близько перед очима. Він нахилився до крісла, де сиджу та розкинув руки між моєю головою. Холодні крапельки води стікали з його чорних пасмів волосся та падали мені на обличчя. Без верхнього одягу було важко дивитися йому прямо у вічі, а не десь інше. Що ж приховувати?! Я старанно намагалася зберігати спокій та не червоніти! Наскільки вдало трималася, то вже судити Аскхару.

- Зламати тебе та навчити покори, як загалом й чинять мої брати, нічого не варте. Проте, після цього я не зможу себе поважати. Стільки часу витратила, аби нагострити зубки, що просто не хочу прибігати до методики своєї сімейки.

- Цінуєш мою працю? Я маю бути тобі щиро вдячна?.. - не то питання, не то ствердження.

- Ти маєш бути мені вірною, Рубін! - одразу відповів. - Завтра я познайомлю тебе з батьком. Він влаштовує бенкет, там  офіційно оголошу тебе своєю конкубіною*.

- Ого, мені дарують титул? Чи лише конкубіна?

- Я можу спокійно одружитися з тобою, однак у такому випадку ми не зможемо виконувати умови твого дурнуватого договору. А титул дарує імператор.

- Ох! - згадала важливу річ. - До речі, переглянувши твою документацію не змогла зрозуміти, який у тебе план. Невже збираєшся вбити батька? Навіщо тобі прихильність агар, якщо у питанні спадкоємця все вирішує твій батько?

- Якщо я вб'ю батька, тоді доведеться й братів знищити. Таким чином народ прозве мене тираном, у кожного темного з'явиться думка про повстання, щоб захопити владу. Такий шлях надто складний та кривавий.

- Тоді що ж ти задумав? - зацікавлено спитала. Чоловік покрокував до гардеробної у пошуках чистого одягу. За кілька секунд Аскхар повернувся абсолютно голим, з одним рушником довкола сідниць.

- Моя мета - змусити батька зробити мене спадкоємцем. Для цього й потрібна підтримка агар. Принаймні більшості.

- Ти навмисне роздягнувся? - обурливо белькнула. - Щоб я ефективніше переварювала інформацію?! - мої щоки не витримали й зачервоніли. Довелося сховати сором долонями.

Темному подобалася моя реакція, а щоб покепкувати більше він наблизився та прошепотів:

- Можемо сходити у ванну разом, щоб вушка пасували до кольору щік. - чоловік тихо погеготав, а мені аж в очах потемніло! От негідник!

Хотіла б йому щось гостре відповісти та темний зник за дверима ванни. Довелося чекати поки він звідти вийде. Чекати мені швидко набридло, взявши нічний одяг я спустилася на нижній поверх де знаходилися бані. Тут завжди тихо та порожньо. Аскхар не мав власного гарему, тому й увесь поверх залишався самотнім, що мені й подобалося. Навіть не знаю, як почувалася б, якщо тут вешталися напівоголені люферни.

 

Аскхар

День видався надто насичений. Спочатку повстанці, потім група вбивць з магією води, котрі явно не очікували отримати тумаків від мене. Це ж кому вже стиг насолити? Невже брат таким чином намагається зіпсувати мою репутацію принца? Хоча, це мало ймовірно. Аргус підлий інтриган, проте мене ще не вважає конкурентом. Тут хтось інший причетний. Було б не погано, якщо один із затриманих дасть якусь зачіпку.

Втомлений та злий я повернувся до свого палацу. Під руку потрапила Рубі зі своїм фрімом. Нехай дякують темним, що встиг повечеряти, перед тим, як відбити напад вбивць та стати очевидцем ніжних обіймів цих двох. Моя дівчинка розумно вчинила й відправила фріма спати. Затримався б він ще на кілька хвилин, думаю без бійки не обійшлося.

Проте вся злість котра накопичилася за день просто зникла, варто було Рубі сором'язливо глянути у мій бік... Її грізний образ маленької правительки нульових, не клеївся до ніжності та рум'янцю на щоках. Нехай своїми словами про непокору вона добряче дратувала, але це не зменшило того потягу, котрий манив до неї. Можливо це і називають закоханістю. Я не впевнений. Так само як і, наскільки довго мене триматимуть ці почуття. Моє егоїстичне бажання тримати її поруч лише підбурює Рубін на боротьбу. Та нічого зі собою зробити не можу...

Повернувшись у покої моя нульова кудись зникла. Я не хвилювався, бо розумів, що у палаці безпечно, та й далеко Рубі не могла піти. Вмостившись на ліжку перебирав копії документів, де велися розрахунки одного агара. Особливо звернув увагу на його записи витрат імперських коштів на відновлення торгового порту, який був зруйнований штормом (колись викликаним магами). Хах! А цифри то не збігаються. Не даремно витратив три дні на вивчення документації! Цікаво, чи Рубін помітила помилку? Що вона скаже? З такими думками й пішов її шукати. Щось надто довго дівчина не поверталася.

Магічних слідів Рубін не залишає, тому мої чари пошуку тут безсилі. Треба якось вирішити цю проблему. Якщо хтось наважиться її викрасти, тоді знадобиться дієвий спосіб, аби її віднайти. Що ж, займуся цим завтра!