"Марудна справа – жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію."
Ліна Костенко
Рубін
Ми сиділи у кабінеті Аскхара, попиваючи міцно заварений чай з рідкісної верлісії - блакитної рослинки, що цвіте лише на землях світлих. Напій насичується її природним кольором та має відмінний аромат. А ще діє у ролі заспокійливого, так сказав темний. Кілька хвилин тому я попрощалася з друзями, котрі вирушили у путь. На душі дряпалися кішки, я відчувала смуток. Усі рідні люди далеко звідси, й хтозна коли випаде нагода з ними зустрітися. Не дивно, що мій настрій стрімко падав, наче камінь з гори. Шум сидів поруч й дивився у вікно. А сам Аскхар - пилив фріма зацікавленим поглядом.
- Він щось говорить?
- Ні. Мовчить. - відповідаю.
- Як ти наважилася припертися на землю цих демонів, ще й укласти з ними договір?
- У мене не було особливо вибору. Сам знаєш, маги переслідували й будуть переслідувати нас, допоки загроза морока актуальна. Фріми байдуже ставляться до політики, однак морок для них теж несе загрозу. У нас взаємовигідні зв'язки. А щоб не виникало труднощів зі спілкуванням, мені та ще кільком нульовим дозволили торкнутися священного каменя. З того часу можу чути що говорять фріми, - чесно розповіла.
- Неймовірно! Наш світ знайомий з фрімами, як з бридкими потворами. А тут, на тобі! Людська подоба...- глянувши на невеличкі ріжки на голові, додав, - майже!
- Рубін, - покликав Шум, - щось не подобається мені його погляд. Здається ніби хоче розрізати й глянути, що там всередині.
- Не переймайся, я цього не дозволю! - весело підморгнула. - Аскхар! - бідний чоловік аж здригнувся від мого войовничого голосу.
- Що?
- Я залишилася тут, щоб ти не вбивав невинних. Однак, це не може тривати вічно. Не дивися на мене такими здивованими очима! - гаркнула. - Отож, щоб не псувати нам обидвом нерви, аби я не шукала способи втечі й подібних дрібниць, маємо домовитися.
- Рубін! - вже закипав. - Ти моя жінка! Що за нісенітниці ти верзеш?!
- Жінка, не дружина. - холодним тоном мовила. - Не тільки у тебе грають амбіції! Я теж не травоїдна! Мені мало посади твоєї коханки! - крізь зуби процідила.
- Хочеш, щоб я одружився? Для цього мені треба стати імператором. Наші теперішні закони не дозволять подібний шлюб.
- Чудово! Я допоможу тобі стати імператором, після чого - ти відпустиш мене додому, - емоційно випалюю, - без усіляких хитрощів.
- Зачекай, Рубі... - хапався за голову чоловік. - Створюєш між нами ділові відносини? Але для чого? Для чого тобі звідси, якщо я не проти шлюбу?!
- Аскхар, ти погано розумієш жінок. Особливо таких вольових, як я. Річ не в тім - піду, чи залишуся. Справа у свободі вибору. Я не обирала бути з тобою, це все результат твоїх ігор. Отож, гра закінчиться тоді, коли ти станеш імператором. Можливо між нами розгориться справжнє кохання, або ж люта ненависть... Хтозна...
- Мені не подобається твоя ідея, але це краще, ніж увесь час перейматися, чи не втечеш разом зі своїм фрімом. Не хочу зізнаватися та допомога мені потрібна.
- Чудово! Рада, що ми порозумілися.
Після розмови Аскхар мусив покинути палац, щоб урегулювати спалахнувше повстання у сусідній провінції. Попрощавшись, я сіла роздивлятися документацію темного. Завдяки посаді батька у цьому розумілася. Звісно були невеличкі нюанси з темною мовою, але загалом вона ідентична до світлої, котрою і спілкуюся. Справи були не надто втішні. Законним спадкоємцем трону імператор визнав другого принца Аргуса, у нього прекрасна репутація й неймовірно сильна магія, що лише зміцнює його позицію.
Імператор не править усіма землями сам, йому допомагають агари (чиновники), так звана "Темна рада". Правитель сам надає цей титул своїм союзникам, що укріплює його владу. Всього агар десятеро, й семеро з них на стороні другого принца, а решту переманив Аскхар. Якщо рада поділятиме думки з приводу спадкоємця, то це все ще нічого не дасть, адже рішення за імператором. Навіщо ж Аскхар витрачає сили, аби завоювати прихильність агар? Хех! Чого це ти, Рубі? Впіймала себе на думці. Не можна ж відкинути варіант вбивства батька, для завоювання трону. Хоча це й не гуманно, та темні й не вирізняються добротою.
Загалом зі справами розібралася, нехай на це й витратила цілий день, однак план темного таки не зрозуміла. Доведеться дочекатися Аскхара, щоб сам розповів.
Відклавши папірці відчула страшенний голод. Воно й не дивно, на дворі вечоріє, а їла лише вранці. Шум, котрий сидів поруч, підтримав ідею. Я відправила слугу за харчами на кухню та попросила принести до моїх покоїв. До речі, про сам палац. Фактично ми живемо під одним дахом з імператором, а от практично, ні. Велетенська споруда має кілька корпусів та добудов, усі ці складнощі виникли з розквітом імперії та страхом правителів перед бунтом. Отож, у центральному корпусі живе імператор, там і проводяться засідання Темної ради. У нього свої слуги, кухарі, жінки. Довкола центрального корпусу розташовуються гареми, купальні, сади й т.д. Далі добудови, котрі на вигляд не відрізняються від імператорської домівки, там живуть принци. У кожного принца, як і в батька, свої слуги, гарем, охорона. Аскхар мав намальований план палацу, однак не повний. Мабуть, у кожній добудові були свої відмінності, про які він не міг знати.
- Ваша темність, вечеря готова. - тихим та мелодійним голосом мовила дівчина ферн. Її яскраво фіолетові локони на смуглявій шкірі виглядали дуже ефектно. - Чи бажаєте ще чогось?
- Як тебе звати, красуне. - усміхаюся. - І що за "ваша темність"?
- Мене звати Зімфа, ваша темність. Ви жінка волюфернна Кроноса Аскхара, тому до вас так звертаюся.
- У тебе гарне обличчя, Зімфа. Мене звати Рубін. - лагідно відповідаю, - якщо довкола нікого не буде, то звертайся на ім'я, будь ласка. - ферн кивнула головою, тому продовжила. - Можеш розказати, чим тут займалися слуги, поки принц знаходився на території світлих?
- Мати принца Аскхара давно загинула, а коли його темність відправився до світлих, то більшість слуг перейшли у володіння інших принців. Імператор залишив 30 фернів, з 70-ти, щоб доглядали за палацом. Що зараз з рештою, навіть, не знаю.
- А ти не зустрічаєшся з минулими слугами? Ви не дружите?
- Я маю подругу, ми виросли у палаці принца Аскхара. Та нас розділили обставини й тепер вона прислуговує його темності Аргусу. Зараз ми бачимося лише на свята, коли у слуг вихідні.
- Пробач, якщо засмутила тебе. У мене схожа ситуація. Тільки мене розділили з усіма близькими, Зімфо. Думаю, тобі й так відомо це. Сумніваюся, що слуги тримають у таємниці моє перебування тут. - у дівчини почервоніли вушка.
- Так. Кажуть, що наш принц сильно вами захопився і скоро його імператорську сім'ю чекатиме поповнення.
- Ха-ха! Ах-ха! - вибухнула зі сміху. - Ні, дорогенька, то не скоро. Та й сумніваюся, що Кроносам потрібна моя кров у роді. Дякую, що не побоялася розповісти.
Дівчина вклонилася й зникла за дверима, а я із Шумом розпочала трапезу. Мушу відмітити - тутешні кухарі неймовірно смачно готують!
- Рубін, - звернувся фрім,- у тебе є план дій? З того, що бачив, Аскхара зробити імператором не так вже й легко.
- Шум, я і не сподівалася, що це буде легко. Про план рано думати, ще не знаю чого точно добивається Аскхар. Однак, все не так трагічно. У мене в рукаві сила нульової та цілісінький фрім!
- О, так! Проти політичних ігор я неймовірно ефективний! - саркастично белькнув.
- Та годі тобі! Ніхто не вимагає від тебе плетіння інтриг. Я безмежно вдячно за твій захист, цього більше ніж вдосталь.
Не могла втриматися, аби не обійняти його. Хотіла якось підбадьорити зажуреного друга. Шум помітно звеселішав та обійняв навзаєм. І саме в цей момент до кімнати увійшов Аскхар...
#4900 в Фентезі
#736 в Бойове фентезі
#9557 в Любовні романи
#2145 в Любовне фентезі
Відредаговано: 22.06.2023