10. Кінець зміни

— Перший Назар, — повторив Назар.

Старий кивнув.

— Не люблю це ім’я. Але так швидше.

Ро тихо сказав:

— О, чудово. У нас завівся оригінал.

Ніка стояла біля шлюзу й тримала дитину з першої капсули за руку. Дитина дивилася на старого так, ніби бачила людину, яка прийшла не з іншого місця, а з іншого правила.

У старого не було статусу.

Не було швів.

Не було страху.

Не було навіть сліду EdenWorks.

Scavenger Eyes Назара ковзали по ньому й бачили порожнечу.

Не темну.

Чисту.

Як аркуш, який ніколи не підписували.

— Ти копія? — спитав Назар.

— Ні.

— Людина?

— Колись.

— Актив?

Старий усміхнувся.

— Оце слово я вбив першим.

SERAPH нарешті заговорив.

Не в небо.

Просто всередину кісток.

— НЕАВТОРИЗОВАНА СУТНІСТЬ. ІДЕНТИФІКАЦІЯ НЕМОЖЛИВА. ПОМИЛКА. ПОМИЛКА. ПОМИЛКА.

Старий підняв руку.

SERAPH замовк.

Просто замовк.

Ро витріщився.

— Так можна було?

— Ні, — сказав старий. — Тому й працює.

Назар зробив крок до нього.

— Лія там.

— Знаю.

— Я повернуся.

— Ні.

— Це не прохання.

Старий подивився на нього майже лагідно.

— Саме тому ти ще живий. Ти плутаєш любов із наказом.

Назар стиснув кулаки.

— Не смій говорити про неї.

— Я говорю про тебе.

— Я її витягну.

— Якщо повернешся зараз, вони закриють шар. Ти втратиш усіх, кого вже вивів. І Лію також.

— Ти звідки знаєш?

Старий торкнувся власних грудей.

— Бо я вже повертався.

Тиша стала важкою.

Ро перестав триматися за стіну.

Ніка не рухалася.

VioletSaint біля розірваного гравецького каналу прошепотіла:

— Скільки разів?

Старий глянув на неї.

— Достатньо, щоб перестати рахувати.

Назар відчув, як під ребрами знову розходяться стібки.

— Ти залишив її?

— Я залишив усіх.

— Тоді ти не я.

— Ось нарешті хороша новина.

Позаду них Family-Anchor Vault розсипався вже не звуком — тишею. Капсули падали в чорні квадрати. Ті, кого не встигли витягнути, зникали разом із шаром. Крики не доходили повністю.

Система різала звук.

Навіть зараз берегла чистоту трансляції.

Лія в голові Назара стала слабшою.

— Назарчику.

Він здригнувся.

— Я тут.

— Не сперечайся зі старим собою. Це поганий жанр.

— Ліє—

— Слухай. Я тримаю канал ще… не знаю. Трохи. У мене тут немає годинника, тільки корпоративне пекло і твоя впертість у стерео.

— Я не піду без тебе.

— Підеш.

— Ні.

— Підеш, бо я сказала.

— Це теж не аргумент.

— Я старша на три хвилини.

— Ти вже використала це.

— У мене мало ресурсів. Не перебирай.

Старий Назар дивився на нього.

— Вона права.

— Ти мовчи.

— Ні. Я мовчав перші сто років. Погано допомогло.

Ро здригнувся.

— Сто?

Старий не відповів.

Він показав на простір довкола.

— Вільна зона не створиться сама. Їй потрібні чотири речі.

Ніка різко:

— Мертвий код.

Ро:

— Публічний доказ.

Лія в голові:

— Живий якір.

Назар повільно сказав:

— Імена.

Ніка підняла голову.

На її шиї миготів старий напис:

ORIGINAL NAME: NIKA SAVCHENKO

Вона випросталася.

І вперше за весь час виглядала не квестодавицею.

Не NPC.

Не активом.

Людиною, яка дуже довго чекала, щоб сказати щось не за сценарієм.

Вона підняла руку.

У всіх стартових селах, болотах, льохах, навчальних аренах, memorial-чатах і мисливських зонах спалахнуло повідомлення.

Не системне.

Квестове.

Але неправильне.

QUEST GENERATED: REMEMBER YOUR NAME

Старий біля криниці зупинився.

— Мене звали Петро.

Дівчинка з яблуком подивилася на власні руки.

— Мене звали Аня.

Коваль у підземеллі поклав молот.

— Мене звали Семен.

Монстр із дерев’яних мечів, недозібраний у забутому льоху, прошепотів:

— Микола.

Ніка закрила очі.

Не заплакала.

Просто похитнулася.

Ро розірвав третє око ще ширше.

— Я не свідок, — прохрипів він у відкритий стрім. — Я доказ, який довго платив карткою.

І викинув у трансляцію все.

Платежі.

Клієнтів.

Приватні сесії.

Посмертні голоси.

Сімейні пакети.

Полювання на “реалістичних монстрів”.

Списки тих, хто купував смерть як розвагу, а потім жертвував на етичні фонди.

Світ побачив не просто злочин.

Світ побачив чеки.

І це було страшніше за крики.

Назар підняв нитки.

Мертва сесія відповіла.

Матір-Баг десь у темряві засміялася всіма своїми голосами.

— Ший, погано зібраний. Тільки не рівно. Рівно вони вміють самі.

Назар встромив нитки в край Мертвої сесії.

У Family-Anchor Vault.

У квестові петлі Ніки.

У преміум-стрім Ро.

У живий канал Лії.

Система завила.

TOTAL ASSET SEVERANCE IN 30 SECONDS

Старий Назар підійшов ближче.

— Не ріж. Зшивай.

— Я знаю.

— Ні. Ти хочеш різати, бо болить.

Назар застиг.

Бо так.

Хотілося різати.

Контракти.

Систему.

Lord Mercy.

EdenWorks.

Усе.

Хотілося зробити болюче у відповідь.

Старий сказав:

— Не ріж усе підряд. Після тебе має лишитися не діра. Має лишитися місце, де вони не зможуть стерти імена.

Назар засміявся крізь біль.

— Ти дуже дратуєш.

— Ми такі.

Він почав шити.

Не красиво.

Не чисто.

Мертві папери лягали під ноги як підлога.