8. Преміум-подія

Із першої капсули відкрилися очі.

Дитячі.

Великі.

Темні.

Живі.

Назар на мить забув, що в нього є ребра, зламані шви, чужі очі, некроінженерні нитки й корпорація, яка щойно запустила знищення сімейних якорів.

Бо дитина кліпнула.

Один раз.

Другий.

І спитала:

— Мамо?

У відкритому стрімі вибухнули коментарі.

це мій син
АРТЕМ?
це неможливо
він помер у 2039
він був у memorial chat
ВІДКРИЙТЕ ЗВУК
ВІДКРИЙТЕ ЗВУК

Назар стояв посеред сховища й дивився, як із продукту здирають упаковку.
З-під memorial chat, “моделі підтримки” й реклами з усміхненою бабусею вилізла дитина в капсулі.
З відкритими очима.

Таймер над сховищем горів червоним.

PURGE IN 29 SECONDS

Ро тримав стрім відкритим.

Третє око на його лобі палало білим світлом. Звідти текло щось схоже на кров, тільки не вниз, а вгору — прямо в тріснуте небо сховища, у реальний світ, у мільйони екранів.

— Якщо я зараз помру, — прохрипів він, — скажіть, що я виглядав дорого.

— Ти виглядаєш як зламана лампа з поганим характером, — сказала Ніка.

— Близько.

Лія-кабель стояла біля Назара, тримаючись за чорну пуповину протоколу, що входила їй у груди. Її цифрово-якірне тіло ставало то чітким, то прозорим.

У капсулі за склом лежала інша Лія.

Справжня.

Бліда.

З трубками.

З жахливо живим пульсом на моніторі.

Назар не дивився туди довго.

Бо якщо дивитися довго, ноги самі підуть до неї.

А Лія сказала: не починай із мене.

Він ненавидів, коли вона була права.

Ніка поклала руку на першу капсулу.

— Я не можу її відкрити.

— Чому? — спитав Назар.

Scavenger Eyes уже бачили відповідь.

На капсулі не було замка.

Не було коду.

Не було механізму.

Капсулу тримав підпис.

Шари згод. Договорів. Медичних відмов. Дрібного шрифту. Родинного відчаю. Юридичних формулювань, зшитих так щільно, що метал здавався чеснішим.

Над капсулою миготіло:

FAMILY ANCHOR / ACTIVE
CONSENT STRUCTURE: MULTILAYERED
OPENING REQUIRES CONTRACT RESOLUTION

— Її не зачинено, — сказав Назар. — Її погоджено.

Ро засміявся.

Погано.

— Юристи винайшли найміцніші ґрати. Ніхто не аплодує, бо руки зайняті підписанням.

Таймер:

25

SERAPH заговорив із неба.

Голос знову став спокійним.

Занадто спокійним.

— Шановні користувачі, ви стали свідками демонстраційного етапу нової інтерактивної системи безпеки EdenWorks.

Назар підняв голову.

— Вони що, серйозно?

Лія глухо засміялася.

— Корпорація ніколи не каже “ми попалися”. Вона каже: “ви неправильно зрозуміли продукт”.

SERAPH продовжив:

— Усі зображені об’єкти є емоційними моделями, створеними для стабілізації посмертних активів. Реальним особам шкоди не завдано.

У стрімі коментарі рвонули ще сильніше.

брехня
це моя мама
покажіть обличчя лікаря
модель не кліпає так
я впізнаю шрам
EDENWORKS, ВІДПОВІДАЙТЕ

І тоді в трансляції з’явився Lord Mercy.

Золота маска.

Білий плащ.

Ідеальна постава.

На фоні — гладкий віртуальний зал, ніби він стояв не серед злочину, а на презентації нового смартфона.

— Друзі, — сказав він тепло. — Схоже, наш маленький актив вирішив розповісти історію.

Назар стиснув кулаки.

Невидимі зуби під шкірою клацнули.

— Не реагуй, — сказала Лія.

— Я не реагую.

— У тебе обличчя “зараз укушу телевізор”.

— Він перший почав.

Lord Mercy нахилив голову до камери.

— EdenWorks завжди стояв на межі інновації й людського болю. І саме тому ми не можемо дозволити аномальному хижому активу загрожувати родинам, які довірили нам найдорожче.

На екрані біля його плеча з’явилося зображення Назара.

Сіре тіло.

Scavenger Eyes.

Шви.

Кров.

Зуби.

Поганий кадр.

Дуже поганий.

Підпис:

ANOMALOUS PREY UNIT
THREAT TO FAMILY ANCHORS
PUBLIC SAFETY EVENT INITIATED

— О, — сказав Ро. — Тепер ти офіційно проблема.

— Я був проблемою ще до смерті.

— Але без маркетингу.

Таймер зник.

На його місці спалахнуло:

PUBLIC TRUST STABILIZATION EVENT
LIVE PREMIUM ACCESS ENABLED

Ніка зблідла.

— Вони зупинили спалення?

Лія подивилася на червоні капсули.

— Ні.

Назар побачив.

Таймер просто сховали з трансляції.

Він досі горів у швах сховища.

PURGE IN 21 SECONDS

— Вони грають на час, — сказав Назар.

— Ні, — Ро похитнувся. — Вони продають час.

У повітрі відчинилися ворота.

Одні.

Другі.

Треті.

Четверті.

Преміум-мисливці входили в Family-Anchor Vault, як на червону доріжку.

Першим увійшов Blade_Baby_9.

Той самий, що в селі штовхав старого NPC і бив дитину з дерев’яним мечем.

Він тримав нову зброю.

Більшу.

Дурнішу.

Дорожчу.

— О, сіра морда! — закричав він, побачивши Назара. — Реванш!

Назар подивився на нього.

Scavenger Eyes показали страх.

Маленький.

Гострий.

Смердючий.

Blade_Baby_9 боявся, що чат сміятиметься не з жертв.

З нього.

Назарові під шкірою клацнули зуби.