36. Самообман.

Навколо тиша... І слова втрачають сенс.
Це мабуть моя ніша. Спокушаєш увесь!
Все почалося без страху.
Я давно знала чого хочу.
Моя нагорода, чи покарання?
Хто знає?! Ти - грішне бажання...
Де мисливець, а де жертва?
Здається, наша правда мертва.
Гру затіяли не на жарт.
Тепер не обійтися без втрат!
Перемога тут вже неможлива,
У почуттів особлива сила...
Це все пронизує наскрізь,
Здається що люблю, але присутня злість!
Іноді плачу, іноді сміюся.
Та без тебе гірко...Без тебе розіб'юся...

Буяна Іррай 

Рубін Аваро Тірен

Сумніваюся, що Аскхар покірно покине острів й нічого не утне. Саме тому відправила кількох фрім, щоб провели гостей. Коли усі розійшлися і я з Шумом залишилася удвох, змогла полегшено видихнути. Цю зустріч чекала, та це не зменшило тривоги. Меня трясло від хвилювань і справжнє чудо, що змогла оговтатися і контролювати  тілом у відповідальний момент.

- Рубі, що з тобою?

- А? - здивовано повернула голову до фріма.

- Ти так довго дивишся у слід магам, ще й з таким сумним виразом обличчя. Той темний для тебе щось означає?

- З чого ти взяв? - посміхнулася.

- Я теж чоловік, тому знаю, що у нього був за погляд, - з тією інтонацією, котрою говорив Шум, щось сумніваюся. Не схоже, щоб фрими сильно розбиралися у людських почуттях. - Питаю, чи це взаємно?

- Взаємно що? Кохання? - зареготала. - Між нами це почуття не можливо. Та й мені кохання не потрібно... - якось сумно додала. - Він той, хто зробив з мене жінку, на цьому все.

- Щось пахне брехнею, Рубін.

- Шум, думаєш я собі брешу?

- Найбільше людям властиво обманювати самих себе. Так жити легше. Правда ж створює дискомфорт.

- Може навпаки? Правда не викликає непорозумінь, відсіює зайве і зайвих.

- Тоді чому ж не живеш правдою? Не розкажеш, що у тебе на душі коїться? Я б послухав. - поправив неслухняне пасмо волосся за вухо.

- Я не настільки тобі довіряю. - відповіла чесно.

- Хех! Справа не в довірі, ти боїшся правди. Боїшся зізнатися у тому, що увесь пройдений тобою шлях, зовсім не такий, якого б ти хотіла. Що є слабкою, для управління цілим народом. Що не знаєш куди дітися з усією тою відповідальністю, котру на тебе скинули. Що понад усе бажаєш бути коханою, інакше б не трусилася перед зустрічю з темним.

- Досить! - раптово розізлилася. Так, його слова не позбавлені сенсу. Знаю! Та не хочу це чути! - Замовкни! - прошипіла. - Ми не товариші, у нас договір. Я - очищаю морок на цих землях, ви - захищаєте нульових від магів. Ділові відносини, не більше, і не менше. Отож залиш свої проповіді та йди по своїх справах!

Не маю жодного бажання вислуховувати усе це. Вчепився дідько й сипе солі! Мені й так не солодко! З одного боку світлі, з іншого - темні. Ще клярси, морок, нові землі, облаштування поселення, фріми. Куди кохання ліпити?! Голова тріскає, ще сердечної муки бракувало! І до кого?! До Аскхара - нахабного, егоїстичного, прямолінійного та дуже амбіційного принца Темної імперії. У нас вже вектори не сходяться! Моя ціль - прожити спокійно. У нього - змінити світ. Тут немає компромісу. Звісно, він привабливий, харизматичний чоловік, до котрого є певна симпатія. Мій перший, як не крути. Та що вдієш? Роль жінки у його суспільстві мізерна. Я кохатиму, а у нього обов'язок перед імперією! Спадкоємців треба. Хто ж сприйме нульових дітей?

- Рубін! - не одразу почула переляканий голос Торна. - Рубін! - з усього духу мчав до мене. - Біда! - хто б сумнівався. - Його темність схопив Розалі та ще кількох людей з поселення й зник!

- Що?! Як так? Я ж фрім відправила з ним!

- Сказали, що він розвіявся димом викравши наших людей.

- Клярси! Таки утнув щось! А чого Розалі не зупинила його? Вона ж вміє анульовувати чари.

- Певно він наклав якусь магію до того, як хтось встиг зреагувати.

- О, небеса. Жодного спокійного дня! Він залишив якесь послання?

- Ні.

І навіщо спитала таку дурню? Аскхар усе сказав при зустрічі, а його наступні дії лише те підтвердили. Прискорити нашу зустріч, ось чого він хоче. Ну, доведеться Розалі трохи почекати. Темний не заподіє їм лиха, у цьому я впевнена.

Звістка з викраденням схвилювала друзів. Хоч і атмосфера між нами стала напруженою, та ніхто не обмовився про їхній терміновий порятунок. Чоловіки розуміли, що з Аскхаром можу домовитися лише я, тому особливо не рипалися. Наступні кілька днів ми всі поринули в роботу. Моєю головною задачею було створення системи захисту острова разом із фрімами. Тобто, потрібно вигадати складний механізм із пасток, бо чари захисту, якими хорошими не були б, просто стираються об нашу силу ануляції. Пізніше ми обговорили план дій у разі нападу магів, розробили кілька тактик. Шум став головним радником та помічником у цьому ділі.

З фрімами у нас не погано виходило ладити. Вони люб'язно допомагали в усьому, доставляли матеріали для будівництва, розповідали про тутешні небезпеки, показували отруйні рослини й т.д. Не знаю, чи це така вдячність за очищення їхніх земель від мороку, чи просто їм не вистачало спілкування. ( Між собою фріми не теревенять)

На п'ятий день, після викрадення, зібралася до Темної імперії. Зі мною полетів Сіракл, решту друзів залишила оберігати народ, а ще десяток фрім. Шум і його трійка безперечно з нами.

- Торн, - обійняла на прощання, - пам'ятай, - нагадала йому, - ми повністю не очищуємо морок. Фріми - демони, тому ми не можемо залишатися впевненими, що після того, як знищимо увесь морок, вони не порушать договір.

- Рубін, я чудово розумію і підтримую тебе. Все буде добре. Повертайтеся скоріше.

- Бажано з Розалі повертайтеся! - мовив Зореян. - Будьте обережні.

Ми взяли двох керсів. На одному сиділа я, на іншому Сіракл. Фріми летіли самостійно у своїй демонічній формі. До речі, у них їх кілька. Взагалі, ці тварюки, окрім того, що живучі, ще й дуже хитрі. Візьмімо того ж Шума - прикинувся дитиною. А навіщо? Маскування під час полювання. Оскільки фріми досить прожерливі, то інші представники дикої фауни й на милю не підходять. Отож, з часом вони вигадали новий спосіб полювання. Прикинувшись маленьким та невинним створінням, ті свідомо заманюють звіра у пастку. Виходить у нашу першу з Шумом зустріч, я поцупила його обід. З усім тим, наближавшись до Темної імперії, попросила зубастих друзяків змінити подобу до людської. Тепер ми летіли значно повільніше, й керсам потрібно було більше часу на відпочинок.

Аскхар користувався порталами на зворотному шляху, а у нас такої розкоші нема. Отож не дивно, що до материка Ерід дісталися через два тижні. На землях темних довго не летіли, принц відіслав імператорських магів, котрі телепортували нас прямісінько під палац імператора Кроноса Волларіона.

- Раді вітати у Темній імперії, ваша...- вийшов на зустріч старший чоловік спортивної статури, - ваша...

- Не світлість і не темність, - зрозуміла проблему незнайомця. - Ваша нульність, безчарівництво, звичайність? Ай, - махнула рукою. - Сама не вигадала, але як щось спаде на думку обов'язково дам знати. А тепер покажіть, де тут можна помитися?

Чоловік ледь стримав посмішку, продовжуючи грати серйозного та поважного темного. Він провів нас всередину величезного палацу, й залишив у гостьових кімнатах. Перед тим, як зникнути повідомив, що вечеря через дві години, саме тоді він повернеться за нами.

Чесу на розвідку нема. Звісно, можна худко помитися й поблукати коридорами. Але ні. Баня знаходилася зовсім поруч, одна для чоловіків, інша для жінок. Була ще й третя, то для імператорської сім'ї. Я вирішила відпочити у теплій водичці, хтозна-коли знову випаде нагода побувати у такій розкоші.

- Рубі, а чому ти не запитала, скільки чекати на аудієнцію з принцом?

- Сіракл, Аскхар організував усю цю виставу з викраденням, щоб змусити мене приїхати. Думаю у його ж інтересах зі мною зустрітися.

Ми розбіглися по різні сторони бані. Шкода не запитала у старого, в якій стороні гарем. Скоріш за все Розалі сидить там. Можна було б заскочити туди, знайти подругу та поїхати назад. Однак, як би не відхрещувалася, я сама бажала нашої зустрічі. От є таке у жінок: ми знаємо, що не варто, але все одно робимо!