35. Заберу тебе.

Одноманітний біг епох

Спинитись ні на мить не хоче

І ти , із розпачем удвох

На дійство це поту́пив очі

Життів несхожих променади

Десь починаються , десь рвуться

А в тих життях одвічні вади

І щирі мрії самогубців

Тут цінностей шумлять каскади

Досягнень смілих і провалів

І все, що зустрічав ти радо

І все, що тут колись тримало

Тепер я , на Землі , о, Боже

Свій світ, як замок, близь води

Будую. Та вода знов схоже

Його зруйнує і сліди

Тоді для чого щось лишати?

Зусилля ки́дати навіщо!?

Дарма питання задавати

Коли довкруг зловіща тиша

 Готра Ян

Кронос Аскхар

Їй вдалося перетнути протоку й втекти! Я стільки сил витратив, щоб наздогнати нульових, але бажане таки вискочило з рук! Рубін завела свій народ у найнебезпечніший куток Аммаларіонна - землі Фрім. Вітодаус не міг знайти собі місця й переконував полетіти слідом. Я ж мучився у сумнівах. Річ не у страху, який вже приписав мені друг. Зовсім, ні. Рубін надто розумна та хитра, аби стрімголов стрибати у руки небезпеці. Скоріш за все вона має прихований козир у рукаві, через що нам не варто продовжувати переслідування саме зараз. З іншого боку, мене мучать хвилювання, бо не можу й уявити, щоб з нею щось трапилося. Якщо відкинути раціональність й не повернути назад, то наші дії можуть накликати ще більшу небезпеку на Рубін. Фріми - демони, котрі пожирають усе живе, що наповнене магією. Таким чином збільшують свою силу. Нульові не мають тієї "магії", отож безкорисні для фрім. Коли ж наш загін магів вдереться на ці землі, нас одразу помітять демони й прилетять поласувати смачненьким.  У такому разі я ризикуватиму не лише магами, але й нею.

- Віт, я пошлю листівку в імперію, щоб вислали підмогу.

Світлого дуже довго довелося переконувати у власній правоті рішення, але мені це вдалося. З його допомогою ми налаштували невеличкий портал, прямісінько в серце темної імперії, звідки мій батько люб'язно перекинув невеличкий загін елітних воїнів для успішності нашої місії. На підготовку пішло три дні. Не так багато, але й не мало, щоб відшукати неприємності на круглу дупу одної нульової.

Мушу зізнатися, що втекти на території фрім було найкращим рішенням у даній ситуації. Маги трясуться тільки через назву, та й знайти нульових у такій масштабній мережі островів не легка задача. Однак, що Рубін робитиме, коли зустріне демонів віч-на-віч? Наш загін воїнів двічі зустрів цих тварюк. Перший раз вдалося усіх знищити, без втрат з нашої сторони, а після так не пощастило. Двох фрім вбили та третій встиг вхопити двох темних магів й втекти, ще троє вояків поранених...

Наступні кілька днів ми блукали з одного острова на інший, та не знаходили жодних слідів нульових. Врешті, Рубін сама підказала де її шукати.

- Ваша темність, погляньте! - звернувся один зі слуг.

Я наблизився до кам'яної плити, де мовою світлих написано - "Якщо ви прийшли з миром, то чекатимемо вас на острові "Півмісяць". Якщо ж у вас погані помисли, тоді повертайтеся звідки прийшли, поки у змозі це зробити. Рубін, з народу Нульових."

- Аскхар, я не впевнений, що це послання саме від Рубі. Ти знаєш, що то за острів?

- Це Рубі, однозначно. Вона залишила підказку, але це може бути підготована пастка від неї. Та байдуже! - рішуче вигукнув. - Пастка, чи ні, не має значення. Я заберу її у Темну імперію і крапка!

Досить швидко ми зрозуміли, що означав "Півмісяць". Велетенський острів однойменної форми, аж дух перехоплював. Пошуки наближалися кінця і я не міг стримувати той азарт, що вирував у крові. Звір частково виривався на поверхню, у приємному передчутті погоні. З усіх сил намагався стримуватися, однак все пішло шкереберть, як тільки вловив яскравий запах Рубі! Все! Звір вирвався на волю. Мої воїни, разом із Вітодаусом рушили слідом, розуміючи, що я ЗНАЙШОВ ЇЇ!

Кров кипіла, легені стискало, серце вистрибувало з грудей. Запах привів на вершину гори, куди дісталися за допомогою керсів. Там вже чекала та, через котру й затіяв усю цю авантюру. Велична, горда, з холодним багряним поглядом, Рубі мала все, що потрібно для правительки. Навіть простий чоловічий одяг, котрий облягав її стрункий стан, не псував тої королівської аури, що витала довкола неї. Дівчина трішки змінилася. Окрім кривавих очей, волосся тепер теж було відповідного кольору.

Поруч з моєю нульовою стояло двоє кремезних чоловіків, інтуїція підказувала, що це явно не представники її народу. Хіба у цих землях є інші маги? Не можу розібрати, якої суті їхні чари...

- Аскхар, - широко посміхнулася, - чекала на тебе. Хоча, - зробила коротку паузу, - краще б не приходив. Сподіваюся ви з мирними цілями?

- Рубін, - звернувся Вітодаус, - король хоче повернути нульових.

- Твій король багато хоче! - Рубін більше не стримувала свого гніву й говорила досить емоційно. - Нульові більше не стануть коритися волі правителя, котрий не дбав про свій народ!

- Але, Рубі, - наблизився друг, - якщо ти добровільно не підеш з нами, доведеться застосувати силу. Я не хочу кривдити тебе, - якось надто ніжно прозвучало з його уст, аж здивувався.

- Ха-ха, - дзвінкий сміх й до сиріток холодний погляд. - Послання ви не надто уважно читали? Думаєш, я настільки дурна, аби викривати своє місце знаходження?! Вітодаус, ми стільки часу провели разом, що ж так розчаровуєш!

- А мені начхати на твої пастки, сюрпризи й подібне. - моє терпіння луснуло! Пізніше потеревенимо. - Ти відправишся зі мною у Темну імперію! - наблизився й схопив дівчину за руку. - Можеш десятьох друзів прихопити зі собою.

- Який ти добрий, - зі сарказмом промовила. - Однак, вимушена відмовитися від такої щедрої пропозиції.

У її очах блиснула іскра, моя магія зникла, й саме у цей момент мене разом із воїнами відкинув потужний потік повітря. Я перекотився й підскочив. Магія була знову зі мною, тому швидко активізував заклинання. Хто б міг подумати, що нашим ворогом стануть фріми?! Десятки цих тварюк здійнялися у небо, кружляючи довкола Рубі. Це якийсь жарт? Я сплю?! Хіба фріми мають розум? Хіба можуть підкорятися чиїсь волі? Неймовірно! Але...Начхати!

- Я все одно заберу тебе! - безмовно сказав та Рубі зрозуміла.

- Спробуй, - у тій же манері відповіла.

З'єднавшись зі звіром я ринув у бій. Правда не у всіх був такий запал, як у мене. Тепер розумію, чому цих тварюк так бояться. Навіть мені зі своїм рівнем чар, важко протистояти цій неймовірній силі! Однак, я не міг відступити. Схопивши меч, кресав тих потвор на ліво й на право! Світлих, правда, значно відтісняли фріми. Та й мої воїни не прославлялися вміннями. Один Вітодаус тримав наш опір. Бій тривав досить довго, поки у Рубі не увірвався терпець й вона відібрала магію у всіх присутніх. Фріми дивним чином перетворилися на людей, з маленькою відмінністю - рогами на голові й сіруватим відтінком шкіри.

- Досить! - втрутилася моя нульова. - Аскхар, ваших воїнів кілька десятків, а це домівка фрім. Кількісна перевага не на твою користь. Я сама завітаю в гості до твоєї імперії, коли прийде час.

- Ха-ха! - зареготав. Не міг повірити, що переді мною та сама Рубі. Коли бачиш смерть на власні очі, міняєшся до невпізнаності. Невже битва з мороком так її змінила? Ні. Цього не достатньо. То не у цьому річ. Вона порвала свої кайдани, розпрощавшись із гнітом світлих, знайшовши новий, вільний шлях. Саме такою я б мав тебе зустріти, якби не всі ці обставини... - Рубін, я чекатиму твого візиту до Темної імперії й зроблю все, щоб прискорити процес.

- Радію, що до вас доперло! Кіготь, проведи гостей до берега.

- Рубін, хіба не жорстоко з твого боку так прощатися? Я пів континенту перелетів, щоб тебе повернути й тобі відомо, що це не через наказ короля, - тільки її погляд зовсім не змінився. Хах! - Добре. Твоя перемога, зараз у мене на виграшне становище, та я ніколи не відхрещуюся від своїх слів. - дівчина уважно мене слухала й зовсім не очікувала наступних дій! Перетворившись туманом перенісся до неї, щоб стиснути в обіймах й палко поцілувати.

Звісно, насолодитися ласкою з бажаною дівчиною не дали її нові захисники! Щоб у них луска потріскала! Мене схопили й відтягнули назад, наче якогось цуцика! У Рубін щоки зачервоніли, на мить вона повернулася у ту сором'язливу нульову, з котрою кохався уночі. З котрою упивався насолодою. З котрою ділив один подих на двох. Котру й досі так сильно бажаю...

Рубі не відповіла ні слова, просто розвернулася, щоб піти. Кілька демонів нав'язалися нас проводжати до берега, і у разі чого допомогти покинути острів. Вся ця ситуація явно мене не влаштовувала! Те заради чого сюди припхався, вказало на вихід! Звісно, просто примиритися не у моєму характері. Ясна річ, маю і без нульових безліч справ у імперії, та трішки пришвидшити приїзд Рубін можна. Тим паче у мене з'явилася чудова ідея...