32. Маю повернути її.

"...Я збожеволіла від тебе,
Замкнувши очі від спокуси
Збреши, що ти мене кохаєш
І я, знесилена, тобі скорюся.

І ти хотів цього чи не хотів,
А все ж злапав мене, одначе
Збреши, що ти мене кохаєш
І я не пожалкую, не заплачу."

Наталя Поліщук

Кронос Аскхар

Зустріч з батьком, на котру чекав роки, минула швидко! Я стільки разів прокручував цей епізод у своїй голові, що, здавалося, був готовий до будь-якого сюжету. Однак результат став непередбачуваністю. Імператор темних, цей титул передував слову "батько".

- Я радий, що ти живий та здоровий! - він сидів на своєму троні, поруч з ним кілька дружин та моїх сестер. Жодних обіймів, теплих слів, чи щось у подібному дусі. Мені одразу наказали вести армію, разом із двома шанованими генералами нашої імперії. Знову та сама ситуація, що в минулому. Певно у його очах я вже не син, а чергова зброя, котру з легкістю можна замінити.

З усім тим, відхрещуватися від своїх цілей - не збираюся. Я очищу від бруду нашу імперію! Мене ніщо не зупинить!

Першим ділом маю налагодити контакт з тими двома генералами, котрі складатимуть компанію на війні. Це не має викликати проблем, бо вони, як істині темні, цінують силу та дух воїна. Мені всього лише варто довести, що вартий їхньої шани. Звісно часу на балачки за чаркою не було. Батько власне не дав навіть поспати! Ситуація на фронті напружувалася, отож познайомлюся з ними вже у поході.

                                                                                   ***********

План короля трохи не вдався. Морок поглинув землі швидше, ніж розраховувалося. Воєнні дії почалися скоріше, про це сповістив мене Вітодаус. Я наказав війську прискоритися, щоб встигнути допомогти другу. Рубін він залишив у своєму помісті, але мені не віриться, що то її зупинить. І як виявилося, не помилився...

Я почув її крик, ще не діставшись оборонної стіни фортеці. Страх наповнив груди, серце відчайдушно калатало. Вона на передовій разом зі своїм народом, розуміння цього приводило до паніки. Навіть не помітив, як перекинувся звіром, аби швидше дістатися стіни. Віт вже був тут. Він завмер немов статуя! Шоковано дивився вперед... Знову її крик! Поглядом швидко знайшов та зачепився за потрібну фігуру й теж завмер...

Нульові сміливо тримали зброю та боролися не гірше наших воїнів.Її друзі викрали всіх керсів та допомагали своїм з повітря. Я одразу зрозумів навіщо їй знадобилися магічні кристали! Вона готувалася до цієї битви! То Рубі не єдина з такими здібностями?! Ці чари здатні розсіяти морок, а ще накликати біду на всіх нульових. Схоже, дівчина прекрасно все розуміла, тому тримала у таємниці. Рубін впевнено вела їх до перемоги, ніхто й повірити не міг! Обіграла мене з Вітодаусом. Нахабно дівчисько! Ха-ха!

Залишатися осторонь битви більше не міг! Разом із невеликим загоном вояків, я вскочив у пекло бою! У мені вирували різні почуття. Переважав все-таки гнів, бо Рубі використала мене, але водночас я пишався своєю нульовою! Хвилювався, щоб вона не поранилася та захоплювався з якою жагою до перемоги вона вела своїх... Наступним до битви приєднався Віт, зі своїми магами. Об'єднавши зусилля ми з шаленою швидкістю відтісняли морок. Ніби якесь чудо! З мінімальними втратами - ми переможемо! Впевнений ця думка майоріла у кожного воїна зараз. Але варто було повірити у перемогу, як нульові зникли з передової. Вскочили на керсів та втекли!

Ми закінчили битву без них, що означало - зрада! Віт, як і я, не знали що робити. Коли ця звістка дістанеться столиці, нульовим загрожує небезпека. Друг розумів все краще, ніж я, тому затримував звіт, скільки міг...

- Сподіваюся вона знає, як уникнути наслідків! - втомлено зажмурив очі принц. - Якщо батько накаже її стратити, я не зможу цього зробити!

- Не накаже. У моєму війську є малий загін навіювачів. Нехай зітруть Рубі зі спогадів очевидців та й діло з кінцями! Король не зможе покарати багатьох, бо нульові тепер мають нову цінність.

- Хороша ідея. Батько не стане ризикувати долею королівства. Стратять кількох бунтівників, про людські очі, та й все. Давай своїх навіювачів, через годину зберу всіх воїнів, що бачили Рубі.

Темні не втручаються у справи світлих, тому моїм воїнам начхати на втечу нульових. Однак, краще переконатися, щоб навіювачі мовчали... Після того, як робота була виконана, наголосив:

- Вас всього десятеро, сподіваюся всі розуміють, що про мій сьогоднішній наказ ніхто не має дізнатися. - вони схилили голову. - І на майбутнє, якщо комусь важко тримати язик за зубами, то я не наділений терпінням, аби розбиратися хто саме, просто приріжу всіх. Сподіваюся все зрозуміло?!

Під дружнє "Так!", я відправився перепочити. Сьогодні переночуємо в Сонячному, а завтра повернемося у столицю світлих. Король має віддячити імперії за допомогу, влаштувати свято, можливо ще щось вигадає.

У будь-якому разі, сьогодні він нічого не встигне зробити з Рубі. Судний день настане з першим промінням сонця...

Ближче обіду наші об'єднані війська дісталися Ліви. Половину своїх я відправив додому, а з іншою частиною увійшов у місто. Король терміново викликав до себе мене й Вітодауса. Ми розуміли, що це стосується нульових, тому поквапилися!

- Ви хотіли нас бачити, батьку! - схилив одне коліно Віт.

- Підіймись! Нульові зникли. - грізно промовив король.

- Тобто? - здивувався.

- Я відправив кілька горннів у їх містечко, щоб переконатися, чи не повернулися туди зрадники. - лупнув кулаком по столі. - А там ні душі! Пусті будинки! Одні тварини бігають, не встигли їх забрати.

- Вони втекли? Все містечко?! - аж здригнувся Віт. - Яким чином їм це вдалося?

- Скільки керсів зникло? - холодно спитав король.

- Близько 46, кілька морок знищив, тому це приблизна цифра.

- До кожної нашої птиці прикріплена система для перевезення вантажу, завдяки цьому вони й зникли. Та це не така вже й проблема.

- Ви знаєте, як їх можна знайти?

- Аскхар, я король світлих! - з гордістю вигукнув. - І коли даю дозвіл на якесь нововведення, мушу бути певний у результаті. Коли створювалася ця система перевезень, то до кожного керса прикріплювався уламок магічного каміння, котре можна з легкістю розшукати. Правда зробити це може лише одна людина, та що вигадала цей спосіб перевезень. Вітодаус, ти знаєш про кого я. Знайди його і поверни нульових!

- Слухаюся, ваша світлість!

- Аскхар, я хочу попросити тебе допомогти моєму сину. Якщо імператор дозволить, ми чекатимемо на тебе. Думаю, він і сам буде зацікавлений у цьому. Після повернення нульових, я готовий відправити половину в імперію. Кращого захисту від мороку не існує, ти сам бачив.

- Говорю від імені батька, я згоден! - не міг відмовитися від такої пропозиції! - Але у мене є одна умова, залиште мені право обрати будь-яких десять нульових на свій розсуд.

- Згоден.

- Тоді варто підписати договір, щоб все було чесно. - він же не думав, що повірю йому на слово.

Король здивувався, однак не відмовив. Що ж, Рубі, скоро ти належатимеш мені!