27. Другий день екзамену

"І знову життя поринає у смуток,

І знову несе у вир почуттів.

Душа, наче хмара, шукає притулок

У переплітіні людських світів.

І наче в дорозі з обривом у море,

У нашім авто, на половині шляху,

Зіткаємось ми знову і знову,

У світлих думках і у темряві сну."

Марк Чулак

Рубі

У мене залишалося обмаль часу! Дивакувата ідея, що виникла через злісну промову темного, стала єдиним порятунком для всіх нульових.

Звісно, без допомоги Аскхара нічого не вийде, отож треба переконати його допомогти...

- У тебе на обличчі все написано, - почухав потилицю чоловік. - Що вже надумала?

- Аскхар, прошу тебе! - схопила того за долоні. - Допоможи в цей раз!

- Спершу скажи, чого від мене треба.

- Потрібно заклинання, чи магічна річ, через котрі можна спілкуватися подумки на невеликій відстані! Зможеш дістати?

- Можу начаклувати. Але навіщо?

- Це допоможе всім нульовим скласти перший екзамен!

- Стій, почекай! - якось дивно відреагував. - Продовжуєш хвилюватися за всіх?! Ти ненормальна, Рубі!

- То й що?! Хіба ти не говорив, що маєш почуття до мене, хочеш зробити своєю і тому подібне?! А тепер, невже так важко допомогти?!

Чоловік різко смикнув руку, аби не змогла втримати. Спершу, шоковано покліпала очима, а після - його пальці болісно вціпилися у підборіддя, аж подих перехопило! Він злий, безперечно! Я ж - налякана... Стільки разів доводила темного до ручки, але саме зараз відчула СТОП! Саме зараз Аскхар до жаху злий!

- Не смій маніпулювати мною та моїми почуттями, Рубін! - тихо прошепотів та здавалося, наче прокричав!

В якусь мить я почервоніла від сорому... Це було низько з мого боку. Нехай ніколи і не сприймала Аскхара серйозно, однак це не виправдовує моїх слів раніше. Він - принц. Щоб там не було, але подібні провокації, як мінімум, чіпляють його статус.

- Пробач. - щиро промовила. - Я...

- Дія моїх чар дасть тобі кілька годин, точніше не знаю. - з холодом говорив, аж сирітки вискочили! - Для мене все це буде вперше, - трохи лагідніше додав. - Моє заклинання допоможе тобі спілкуватися на відстані з іншими. Правда, маленький нюанс, говорити одночасно з двома людьми не вдасться. Лише з одним, запам'ятай

Я не вірила своїм вухам! Аскхар так легко погодився допомогти?! Він запросто міг кинути у темницю мене, чи ще щось вигадати. Як не крути, але за образу імператорської особи - жорстоко карають. Навіть знати не хочу, щоб зі мною зробили у Темній імперії.

У будь-якому разі, безмежно вдячна Аскхару. Тільки то ще не все. Аби мій план спрацював, маю чітко визначити на котру дистанцію вистачить моїх сил. Від найближчого глядацького місця до арени - 5 метрів. Сюди ж можна додати ще десять самого поля бою.

Як би інтенсивно не тренував темний та радіус моїх сил не виходить за межі 9-ти метрі. Ми обидвоє розуміли, що такий мій максимум на сьогодні. Не так казково, як хотілося, проте можна миритися. Я просто вимушена всістися на передні ряди, щоб мати змогу допомогти своїм!

Зі зрозумілих причин, Аскхар не став затримувати мене сьогодні. Про всю стратегію завтрашніх дій він з легкістю здогадався.

- Гарно відпочинь. - підійшов та цмокнув у чоло.

- Дякую, Аскхар... Я твоя боржниця.

- Рубі, - відхрестився від теми, - а ти не думала, яким буде навантаження для тіла, якщо користуватимешся силою надто довго?

- Ні. - здивувалася. - Що за неочікуване питання?

- Світлі втрачають здатність щось відчувати, чи то фізичний біль, чи то якісь емоції, якщо знесилять себе магічно. Для темних розплата - втрата людського обліку. Ми не знаємо, яка ціна буде для тебе... - ніжно пригорнув до себе. - Тому прошу тебе, якщо відчуєш, що більше не можеш користуватися магією, то не смій себе знесилювати! Завтрашній день не останній, ще встигнеш всім допомогти.

- Коли ти заговорив... Хіба ви з принцом не ганяли мене вечорами, наче зерно по млину, щоб зробити універсального солдата?!

- Це не одне й те саме. Ми намагалися розширити твої можливості, повільно збільшуючи навантаження. Завтра ж ти хочеш користуватися магією на максимумі! Це відбиратиме божевільні сили!

- Не хвилюйся. Все буде добре!

Нехай буде важко, на інше і не розраховую, та я не здамся!

 

Вітодаус

Після моїх обвинувачень сімейству Вар, батько почав пильно стежити за мною. Не розумію, з чого така тривога?! Клаудія була жахливою нареченою, і ще гіршою принцесою! Він сам усе чудово знав!!! Стільки доказів зібрав за останні кілька років, якою б не була могутньою родина Вар та обмитися від усього того - не можливо! Однак, батько довго барився з вироком. Наче не хотів того... Починаю сумніватися у його правлінні. Може він вже старий?

Не очікував побачити короля і на екзаменах нульових. Ці дії добряче споганили мої тренування з Рубі. Клярси! Минуло трохи більше ніж тиждень, як з нею не бачилися, а вже так незвично. Я...Сумую?! Певно, так. Ми стільки часу проводили разом, виробилася якась звичка. Коли Аскхар повернув її сюди, хотілося терміново з нею побачитися, однак справи королівства, батько та Клаудія, ще та проблема!..

Аби не привертати увагу батька до Рубі, мені довелося триматися якомога далі. А як важко було стримувати емоції на першому екзамені! Така граціозна перемога, дівчина була неперевершена. Я бачив, як вона спілкувалася з командою, давала вказівки й знав, коли саме скористувалася силою! Чисто, без підозр відібрала чари у бідолашного горнна. Батька, наче теж нічого не помітив, що мене безмежно радувало!

Сьогодні другий день екзаменів і всім нульовим треба постаратися, аби перемогти!

Чи я переймався за бій Рубі та регорнна? Ні! Їй під силу кілька регорннів! Якоюсь мірою, мене розпирала гордість за те дівчисько! Те насіння, що в неї вклав, вже давало свої плоди. Навіть її найдрібніше досягнення дарувало неабияку радість

Ми з батьком займали відокремлену частину трибун, звідки було видно усіх учасників та бійців. Першим ділом очима шукав свою нульову та її команду. Минулого разу вони сиділи за останніми рядами, а цього разу, на диво, в першому! Не знаю, що трапилося, та у мене дивне передчуття лиха... Зустрівши затуманений погляд темного, мої підозри набували сенсу!

Глянув на сьогоднішню послідовність боїв і Рубін виступала останньою, оскільки вони боролися з регорнном. На арені з'явилися перші учасники. Сьогодні у них не такий розгублений вигляд, як то було вчора. Злагоджена командна робота, вміло відвертають увагу, атакують, відступають... Ні, тут явно щось не так! Перемога?! Ще одна команда впоралася?! Навіть не віриться! Однак на цьому все не закінчилося. Наступна група, як і всі решта, успішно пройшли екзамен! Неймовірно! За одну ніч, що з ними трапилося?!

Проаналізувавши всі битви, вловив дещо спільне - кожна команда вигравала у той момент, коли зміщувала противника у правий кінець арени, де... Рубі! Невже то все вона?! Користується своїми чарами, щоб допомогти іншим нульовим?! Це, звісно, прекрасно! Але чи вистачить тебе на фінал?

- А нульові не такі вже й погані воїни. - тихо обізвався батько.

- Сьогодні вони в ударі, Ваша світлість!

- Вітодаус, ти щось зробив з горннами? Чи з полем у правому куті арени?

- Батьку, ви що? Де б я посмів провернути таке на ваших очах?

- Хочу перевірити, син мій...