25. Перша перемога!

"Прошу, не плач, себе ти не жалій,

Подумай же хвилинку лиш над тим,

Що комусь в світі важче, ніж тобі

І за життя постійно ти борись.

Хоч як буває іноді і важко

Та до мети своєї йди сміливо,

В кулак зіжавши всі свої болячки,

То може й станеться у долі твоїй диво..."

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Серце схвильовано затріпотіло, коли чоловічі долоні опустилися на талію. Через якусь невидиму силу, я не могла відірвати погляд від його тонких уст! Вперше відчула хтиве бажання притулитися ближче та зацілувати, як це робив він раніше... Що за думки, Рубі?! Від сорому щоки налилися рум'янцем, але мій мозок настирливо продовжив підкидати картинки з минулого, де ми цілувалися. Це божевілля - однозначно! Чому темний мовчить? Нічого не робить, лише мовчки спостерігає? Я підняла очі, щоб зустрітися з ним поглядом... О, світлі! Відколи стало так важко витримати всепоглинущу силу цих золотих зіниць?! Шкіра покрилася сирітками. Всередині мене все тремтіло! Це щось магічне, інакше бути не може!

Аскхар різко заплющив очі, кілька разів видихнув та глянув на мене без звіриних рис. Чоловік взяв себе під контроль, чого не скажеш про мене. Його пальці ніжно заклали за вушко неслухняне пасмо волосся та повільно спустилися вниз.

- Пробач, якщо налякав. - якось не в тему прозвучало. - Насправді у мене відмінний контроль над темним єством, просто ти викликаєш багато почуттів одночасно, це заважає.

Що?! Заважаю?! Контроль у нього відмінний?! Та коли таке було?! Брешеш і не червонієш!

- Впевнений? - з азартом відповіла.

- У чому? - не зрозумів до чого веду.

- Що володієш собою відмінно?

Чоловік встиг кивнути, як я відкинула сумнів і сором та поцілувала його! Мене не влаштовував лагідний цілунок. Е, ні! Я бажала пристрасті! Хвалений контроль, разом зі самовпевненістю, просто збісили! У мене голову зносить від дивних думок, а він спокійний, немов камінь! Не так швидко, дорогенький! Обійняла чоловіка за шию, притискаючи до себе та ділила з ним повітря на двох. Тіла гарячішали, разом із цілунками! Мені й дивитися не потрібно було, аби зрозуміти, що темна натура Аскхара знову на свободі. Наче справжній революціонер, раділа своєму маленькому, але вдалому протесту!

Нами двома заволоділа жага! Його руки мнули сідниці, викликаючи ще більший шквал емоцій. Гаряче... Надто гаряче. Поцілунків було вже мало. Хотілося більше!

Яких зусиль мені вартувало відштовхнути темного, щоб припинити все... Його ошаленілий погляд, наче смаколик для душі. Захеканий, з почервонівшими губами, трішки розхристаний, та зі звіриним поглядом... Так-так!

- Що ти там говорив про відмінний контроль?! - з насмішкою спитала. - Не бачу його.

- Рубі-і-і! - гарчав темний. - Що за гру ти затіяла?!

- А що? Лише тобі можна бавитися? - обурилася! - Не розумію. Сам цілуєш, торкаєшся, переносиш без моєї згоди! А тепер ображаєшся?

- Я не ображаюся. Трохи шокований, - спокійно продовжив, - і злий. Але, - зробив паузу, - якщо ти захотіла погратися, то підтримаю тебе! - його слова більше на погрозу схожі! Ну все, Рубі, тікай з міста...

Далі ми не розмовляли. Я не знала, що можна було додати, а темний все сказав. Чоловік, як і планувалося, переніс нас до помістя третього принца та й зник! На прощання повідомив, що ввечері тренування.

Отож відправилася прямим курсом до лекційної зали. Я, мабуть, найбільше обговорювана нульова тут. Тільки у мене більше пропусків, ніж присутності з усіх предметів! Якби це була звичайна академія, то мене б давно викинули звідси! Ще й в додачу копнули в дупу! Але що зробиш? Це не академія, та й ми не маги.

Як дивно. Всі нульові зібралися на площі перед помістям. Туди, власне, я і поквапилася. Примкнула до ближчої шеренги, наче зразкова учениця гарненько стала. Усе, квітонька на місці.

На невеличкому підвищені виступав Вітодаус, і як змогла зрозуміти - сьогодні розпочинається екзаменаційний тиждень! От, клярси! Місяць так швидко пролетів. Для нас підготували магічну арену, де зазвичай проводили силові тренування. Одна команда намагатиметься протистояти одному світлому воїну найслабкішого класу - горнн. Якщо команда зможе перемогти, то наступного дня для них прибуде воїн-регорнн. Ціль екзамену - перемогти регорнна! Основну бойову одиницю світлого королівства! Гірше від цього дурнуватого завдання, буде бій з клярсом! До речі, у нас не так багато часу до зустрічі з останнім.

Принц запросив усіх присутніх пройти до арени та чекати свого часу. Я швидко намагалася знайти своїх "нульових месників", але в результаті це вони мене знайшли.

- Рубін?! Ти прийшла! Яке щастя! - ледь стримуючи сльози підбігла Розалі.

- Матінко, Розалі, що з тобою трапилося?! Відколи стала такою сентиментальною?

- Рубі, ми самі шоковані. Однак, всі радіють твоєму поверненню, - сказав Торн, - особливо в цей складний час! І гадки не маю, як маємо боротися зі світлими.

- Мене більше хвилює, що робитимемо з клярсом?! - сумно протягнув Зореян.

- Ми впораємося, - впевнено мовила, - мене більше хвилює, що робитимуть інші нульові...

- Щось не віриться. - запхикала Розалі. - Не розумію, що ми можемо зробити магу?!

- Скоро побачиш, - грайливо відповіла.

Ми покрокували до арени, зайняли свої місця та уважно слідкували за всім тим дійством, що відбувалося. Сама арена була схожою до футбольного поля, котре бачила у минулому світі на плакатах. В центрі проводилися бої, а довкола розміщувалися глядачі. Сіракл, котрий навіть не привітався, сів поруч та запитав:

- Де твої рани?

- А?! - здивувалася. - Цілитель вилікував.

- Але як? - задумався хлопець. - На нас же не діють чари. - решта команди зацікавлено глянула на мене.

- Ой, друзі... Ви багато чого ще не знаєте. Та скажу одне, ми переможемо світлого саме тому, що на нас не діє магія!

- Рубін, ти голову пошкодила? - ляпнула блондинка. - Цілительство на нас не діє, а от смертельні заклинання, ще і як!

Оголосили першу команду нульових, що складалася з трьох дівчат та двох хлопців. Ми притихли. На арену вийшов досить худорлявий парубок, десь нашого віку. Я видихнула з полегшенням, бо не бачила у ньому сильного противника, проте... Помилялася! Нульові вирішили напасти одночасно з різних сторін, щоб той не зміг ухилитися й атакувати першим. Тактика мені сподобалася, але для світлого ті зусилля нічого не означали. Бій закінчився після першого нападу нульових! Якесь хитре заклинання, що створило вибухову хвилю довкола мага й відкинуло наших з неймовірною силою! Перший бій - перший програш! Дух моїх соратників впав до низин!

Ні, була впевнена у нашій перемозі, адже з фізичної точки зору в нас кількісна перевага, а з магічної - мені байдуже на всі їхні чари! Між тим, мої друзі не розуміли нічого! Для них вся ситуація виглядала трагічно! Саме тому я підняла руку з проханням виступити наступними. Товариші нічого не заперечували, з гордістю крокували на поле бою.

- Розалі, що буде, коли скажу тобі - ми невразливі до будь-якої магії?

- А? - здивувалася дівчина, разом з усіма друзями. - Про що ти?

- Діємо так - я стою попереду всіх та беру заклинання на себе. Коли подам сигнал, атакуємо разом використовуючи комбінації.

Можливо я говорила надто впевнено, чи вони жадали перемоги, або ж загорілися дурнуватою ідеєю, як і личить нульовим... Що б там не було, але на поле бою ми вийшли впевнено та спокійно. Противника нам не змінили. Горнн не використав багато сил для минулого заклинання, отож і не думав йти перепочити. Парубок з огидою дивився на нас, але не поспішав нападати. Певно, його стихія контратака, що ускладнює мені життя. Ну, нічого. Провокація - найдієвіший спосіб послабити захист.

- Боягуз! - гаркнула.

- Що?! - аж на чоло полізли очі.

- Ти ж боїшся атакувати, тому стоїш так далеко й тремтиш від страху!

- Жартуєш? - злість вже почала поглинати бідного мага. - Кого може налякати такий непотріб, як нульові?!

- Ще більший непотріб, такий як ти. - нахабно відповіла й посміхнулася.

Цього було достатньо, щоб юний горнн почав діяти! Читка сильного заклинання займала час, довкола парубка здійнявся вітер, що підняв достатньо пилюки. Раптово виникла ідея, котра допоможе зберегти у таємниці силу нульових. Роблю кілька швидких кроків, скорочуючи дистанцію між нами та кидаю пісок, аби на мить дезорієнтувати мага. Змінюю напрямок та нападаю з права! Швидкий удар з коліна в сонячне сплетіння та перехід за спину противника схопивши його за шию.

- Зараз! - даю команду своїм.

Горнн повністю у моїй владі, як би не намагався та начаклувати не вийде, отож відпускаю його. Бідний маг наштовхується на серію ударів від Сіракла, але фінальним став випад Розалі з ноги. Торн та Зореян не встигли "потанцювати", але це не зменшило радощів від нашої перемоги!

Кілька секунд натовп нульових мовчав, а вже після зірвався оваціями та криком! Ніхто не міг повірити у дійсність! Один Вітодаус зберігав спокій. Я глянула на трибуну, де він сидів, щоб непомітно привітатися. Але він був не сам... Поруч сидів король...