23. Пастка свідомості!

"Цікаво часто споглядати,
За тим як змінюється світ.
Як вчора часто ми сміялись,
Сьогодні настрій впав до ніг.

Любов-чи взагалі існує?
Чи є щось вище за всіх нас?
Цей світ,буває він нестерпний
Буває радістю горить!!!"

 Liuda Pavlikovska

На обличчі Сіракла з'явилася недовіра, але озвучити думки він ще не наважувався. Кілька секунд зв'язував слова до купи, хоча я вже знала, що він мені не повірив.

- Все це трохи...- мнувся хлопець. Схоже для нього наша дружба залишалася важливою, через це й не міг говорити вільно. - Звучить дико, Рубі. Останні події, що ти пережила, були не з легких. Тобі треба відпочити, тоді все налагодиться.

- Сіракл, ти не дурний, щоб додати кілька фактів та підсумувати. Є речі, про котрі не можу тобі розповісти, але це не тому, бо не хочу. - схопила його руку й оглянула зап'ясток, де знаходився королівський знак від Вітодауса. - Воно тут з'явилося не просто так, - прошипіла й показала такий самий візерунок у себе. - Я не здуріла, просто намагаюся дізнатися правду. І зараз, як ніколи, потрібна твоя допомога.

- Ех, Рубін! - тяжко видихнув та міцно пригорнув до себе. Сіракл часто так робив вдома, коли хотів втихомирити, чи підбадьорити. Відколи ми покинули містечко нульових, це наші перші обійми... - Так і знав, що ти знову у щось вляпалася! Інакше б не зникала щоночі. У нас тут різні теорії виникали, але не вірю у романтичні зв'язки між тобою та принцом. Надто добре тебе знаю. Закоханою явно не виглядаєш. Дякую, що дала підказку. Я обов'язково у всьому розберуся та вигадаю, як тобі допомогти.

- Зі мною все гаразд. Не хвилюйся...

Легеньке поколювання на кінчиках пальців говорило, що поруч витає магія! Я прислухалася до відчуттів. Чари були знайомими, але носія не видно. Через кілька хвилин зрозуміла, що поруч є Аскхар. Аби не ув'язувати в небезпеку друга, повільно відсторонилася.

- Ти маєш кудись йти? - наче прочитав думки!

- Так, - посміхнулася йому, - завтра, або через кілька днів повернуся. Будь обережний та захищай наших.

- Повертайся скоріше. - коротко попрощався.

Після того, як Сіракл залишив мене саму, в кімнаті, у кутку з'явився темний. Я вже без проблем можу впізнати магію Вітодауса та його! Щиро зраділа своїм маленьким досягненням! Аскхар наблизився, взяв за руку й окутав у свій чорний дим. У наступну секунду ми перемістилися до його будиночка.

- Виглядаєш задоволеною...- відпустив руку. - Сталося щось приємне? Чи це через того нульового? - якась дивна інтонація у нього.

- Дозволь спитати, а яке тобі діло? - чомусь роздратували його питання.

- ТИ! - стиснув пальці на моєму плечі, аж очі прижмурила від болю! - Підбирай слова, Рубі! Ти мені потрібна, а от твій друг - ні. Сподіваюся пам'ятаєш, що я роблю з тими, хто мені не подобається.

- Вважаєш, своїми погрозами отримаєш серце дівчини? - з викликом дивилася тому в очі!

- Серце? Не жартуй так, Рубі! Для темних воно ніщо! Коли сказав, що заберу тебе, то так і буде! Скажу сидіти, виконаєш. Темні не знають відмови!

- Слухай, дорогоцінний принц! - жалила словами, як могла! - Якщо бодай з одним нульовим щось трапиться, плакали твої плани на Темну імперію!

- Ти зв'язана договором! - не міг вгамуватися чоловік.

- Немає людини - немає договору! - у його манері відповіла.

- Готова вмерти заради нього?! - перейшов на крик темний! - Ненормальна! У тебе...- різко замовкнув.

Аскхар

Я ледь стримувався, аби не зірватися і не натворити дурниць! Аж свербить кинути до стіни того нульового й добре відгамселити! А тепер і вбити буде мало! Ця дурепа готова віддати за нього життя! Точнісінько як у пророцтві Соляріса! О, темні! Що з цим робити?! Як маю вберегти це навіжене дівчисько?! 

У жилах все більше закипала кров! А її медові очі дивилися на мене, як на найзлішого ворога! Хто ж підозрював, що буде таким нестерпним цей погляд. Мабуть, просто не виспався. Сперечатися із жінкою, ще та морока! Як батько витримує зі своїм гаремом?!

- Ходімо! - наказав їй та потягнув до спальні.

- Що ти собі дозволяєш?! - галасувала навіжена! Та будь-яка інша на її місці вже б плакала від радощів!

- Я ж казав - не варто злити темного. Бери відповідальність! Мені треба заспокоїтися.

- Якщо відмовлюся?

- Хтось може померти, - холодно відповів, хоча це була брехня.

Без ніжностей штовхнув її на ліжко та ліг поруч. В дівочих очах блиснули сльози. Темні, невже настільки поганої думки про мене?! Я впевнений, що будеш моєю, але за власним бажанням! Взяти жінку силою - не гідно чоловіка!

Дівчина намагалася втекти, проте не дав їй цього зробити. Міцно стиснув в обіймах та накрив ковдрою. Я справді втомився... День видався насиченим, ще й магії вдосталь витратив. Спокою хочу. Просто спокою...

Рубін втихомирилася швидко. Зрозумівши, що нічого не планую з нею робити, дівчина припинила опиратися. Міг нарешті розслабитися! Тендітне тіло, гладка шкіра, шовковисті коси, що так приємно пахли... На все це організм відповідно реагував...

- Світлі, - жалісно протягнула Рубін, - що ти зі мною твориш?

- Поки нічого, але обов'язково щось зроблю.

З пристрастю прошепотів на вушко, внаслідок чого дівоче серденько пришвидшило ритм. Як би вона не опиралася та зараз помітно, що бентежу її. Подумки посміхаюся. А все не так вже й погано. Відколи у моє життя увірвалася одна навіжена нульова, кожен день по своєму унікальний. Мабуть, цього і не вистачає люферннам - почуттів. Темні витоки магії роблять нас холодними, беземоційними, а отже - жорстокими. Той факт, що ця малеча здатна викликати у мене такий широкий спектр емоцій говорить про одне - маю тримати її поруч...

Непомітно для себе заснув, а прокинувся аж вранці! Ще ніколи сон не був таким міцним! Рубін прокинулася першою, а згідно дзеленькаючи звукам вона вже поралася на кухні. Якесь дивне почуття накрило. Але не став зациклюватися. Навіювач мав з хвилини на хвилину з'явитися, того поквапився вмитися та перевдягнутися. Залишати цих двох на одинці однозначно не варто! Хоч Соляріс і підписав договір та не викликає він у мене довіри...

Навіювач прийшов вчасно. Рубін пригостила хлопця свіжими пряниками, котрі сама спекла. Схоже це діло входить їй у звичку... Соляріс всім тілом відчував мій невдоволений погляд, отож швидко перекусив та перейшов до діла. Цього разу наказав Рубі сісти на диванчик, аби не гепнулася до підлоги, як минулого разу. Мені вдалося помітити, що дівчина не опиралася чарам навіювача, наче хотіла, аби той заволодів її свідомістю. Далі історія повторилася, як і вперше. Я вже ненавиджу цей момент! Вона лежала абсолютно непритомною, ще й такою блідою, наче смерть поцілувала! Хотів цього чи ні, але нервував страшенно! Сам Соляріс лише цокав язиком та говорив:

- Цікаво-цікаво!

- Чому твої чари мають такий ефект?

- Ваша темність, мої чари мають бути непомітними, проте з нею щось не так... Не можу зрозуміти, що саме?! Магія проникає у її свідомість, але не повертається з інформацією до мене.

- І що це означає? - поцікавився.

- Магія копирсається у її свідомості, але не повертається до мене, - з азартом говорив той, - що вводить дівчину у своєрідний транс! Тобто! - голосно вигукнув. - Тепер вона сама блукає у своїй свідомості? - пробурмотів собі під ніс.

- Ти мене питаєш? - починаю шкодувати, що обрав цього божевільного.

- Все погано, ваша темність! - підбіг до мене той. - Все дуже погано!

- Про що ти говориш?

- Якщо мої здогадки вірні, то Рубін у пастці власного розуму! - звучить, як нісенітниця, але навіювач говорив серйозно.

- Поясни так, ЩОБ Я ЗРОЗУМІВ!

- Вона, наче мандрівник, а її свідомість - живий лабіринт, котрим Рубі буде блукати, поки сама не знайде вихід!

- І що нам робити?! - намагався якомога спокійніше запитати.

- Я не знаю... Ми нічого не можемо вдіяти.

- Жартуєш?! - схопив нещасного. - Ти засунув Рубі у пастку, а тепер не знаєш, як це виправити?!

- Ваша темність, я не міг їй нашкодити умисно, адже договір крові убив би мене відразу. - виправдовувався той і мав рацію...

Клярси! Як звичайний навіювач міг створити таку проблему? І чому Рубін взагалі не опиралася?! Вона витримала його натиск, ще тоді у таверні. Потім, скоріш за все не встигла скористатися чарами. А сьогодні... Взагалі не опиралася. Невже вона навмисне цього хотіла?