18. Навіювачі?

Кохання - це завжди вічне,

Як небо, сонце, зірки.

Щось дивне, навіть космічне,

Його не порушать віки.

Кохання - важка теорема,

Яку ще ніхто не довів.

Постійно заплутпна тема,

Коли не знаходиться слів.

Кохання - руїни Трої,

Або міцний Нотр-Дам,

Але коли люблять обоє-

Воно непідвладне вікам!

Таня Рахуба

Я була вражена бажанням Аскхара мені допомогти. Звісно, розуміла все без жодних шмарклів та ілюзій. Якоюсь мірою йому теж потрібен мій дар, однак, зовсім не обов'язково піклуватися про мене особисто. Звісно приємно, та маю звичку у всьому шукати потаємний сенс. Тому його турбота, як карамельне яблучко на паличці: солодко, смачно, але обійтися можна.

Згадавши про яблука, добряче зголодніла. Шлунок підтримав урочистою симфонією, що змусила темного зареготати й відправитися по їжу. Він попередив, що це буде не швидко, отож вручив звичайну, паперову книгу " Різномаїття магії", після чого зник у чорному тумані. Читати я люблю, тому одразу перейшла до справи. На першій сторінці стало зрозуміло, що книга нова, а той хто її писав, не дуже знайомий з чорнилами. Попри плями, місцями розмиті букви, сам текст досить цікаво поданий. Щоб читачу було зрозуміліше розібратися в чинній класифікації, автор намалював таблиці, всі слова, котрі я не розуміла, він ніби відчув й розтлумачив їх на окремих сторінках.

Звідти я дізналася про рідкісний дар, котрий неможливо побачити. Магія, що здатна впливати на людське сумління. Узагальнено таких магів назвали - навіювачі. Одні можуть проникати та навіювати сни (звідки й назва), інші взяти під контроль чиєсь тіло, хтось читати думки, але найбільш успішними стали "розпізнавачі правди". Здатність відчувати найменшу брехню дозволила їм зайняти одні з найвпливовіших посад королівства, чи імперії. Правителі з давніх часів намагалися тримати біля себе розпізнавачів, аби знати наперед про чиїсь підступні плани. Пізніше людей з таким даром почали розшукувати та пропонувати посади суддів, міністрів й т.п.

Цікаво, чи зможе моя магія протистояти навіювачам? Себе до навіювачів не припишу, однак у нас є дещо спільне - наші чари не можливо побачити. Треба буде запитати в Аскхара. Або ні? Моє майбутнє, де я все життя буду зв'язана договором, явно не мотивує на щастя! Мені потрібно знайти спосіб перекрутити ситуацію у свою сторону. А для цього мушу зрозуміти, звідки взялася моя магія і що вона таке.

Тим часом повернувся темний. Приніс зі собою запечену птицю, свіжі овочі, фрукти та кілька тістечок!

- Завтра відправимося на ринок, купимо більше. - поклав всю їжу на стіл. - На сьогодні має вистачити.

Побачивши харчі, все прочитане раніше забулося, я голодним звіром накинулася на м'ясо! Воно і не дивно, вже друга половина дня, а ще нічого не їла! Птиця здалася такою смачною, що не могла зупинитися! Аскхар певно здивувався моєму апетиту, тому відрізав маленький шматочок собі в тарілку.

- Тобі вистачить цього шматочка? - перепитала.

- Так, я не такий голодний. Радий, що тобі смакує. - чарівна посмішка з'явилася на його обличчі, що згладила весь холод чоловічого образу й повернула хлопчачу щирість. - Схожа на мою давню подругу Рікі. Вона теж так раділа коли давав їй щось смачненьке.

- Це твоя сестра?

- Ні, собака.

- Я схожа на собаку?! - аж брова сіпнулася! Забираю слова назад, нічого не змінилося! Він той самий холодний темний!

- Не просто собаку, а дуже вірну собаку. Я змушений був залишити її у темній імперії, навіть не знаю, чи жива вона зараз.

- Аскхар, поки я буду вичитувати книги, візьми ознайомся з посібником  -" Як поводити себе поруч з дівчиною, для чайників", або ж "Види компліментів та як вони допомагають у житті бовдура", бо боюся, далі блудниць твоє спілкування не просунеться. - знизила плечима та подякувала за їжу. Темний знову зареготав!

- Дякую тобі. - неочікувано промовив.

- За що?! - невже прислухається до моєї поради?

- Ти єдина хто робить мої дні веселішими. Я не буду лукавити, як і Вітодаус маю на тебе великі плани. Твої сили вагомий козир для будь-якої політичної гри. Однак, це не означає, що ти всього лише інструмент для досягнення цілей. Мені подобається проводити час з тобою. Як тільки дізнався, що Клаудія з тобою зробила, я не на жарт розлютився. Навіть не знаю, наскільки довгою буде ця цікавість й незвична тяга до тебе, можливо то лише азарт, котрий з часом мине. Та єдине що обіцяю, щоб не сталося я не відвернуся від тебе. Нульова, чи вже ні, немає значення. Мені начхати! Ти цікава, незвична, зі своєю особливою аурою. І коли ми з Вітодаусом дійдемо фінішної точки у плані, я немаю наміру залишити тебе йому. Май це на увазі.

- Навіщо ти все це говориш мені? - закінчивши трапезу питаю.

- Аби ти розуміла, що вже відмічена.

- Як це?! У мене договір з Вітодаусом, а не...

Темний знову перетворився у туман й неочікувано з'явився переді мною. Я перелякалася тому різко вскочила з місця та відійшла назад. Аскхар, у своїй звичній манері схопив за руку і потягнув до себе. Невже поцілує? Якась дивна думка закралася у голові. Чоловік ніжно відкинув моє волосся за спину, я притихла уважно слідкуючи за його діями. Одна його рука обіймала талію та міцно притискала до себе. На мені була звичайна майка з бретельками, котру ми одягаємо під облягаючу кофту, перед фізичними тренуваннями. Якщо не брати до уваги легкий матеріал, то досить скромна одежина, проте саме зараз здавалося, ніби стою без неї! Надто чітко відчувала кожен його рух на моєму тілі. Щоки налилися рум'янцем, я згорала від сорому, коли той ніжно провів пальцями вздовж ключиці. Якась магія, чи що?! Жодного слова не змогла вимовити, лише стривожено хапала повітря. Аскхар нахилився до шиї й обережно поцілував, а те місце наче вогнем горіло. Якась дивна насолода, котру хотілося продовжити, відчути ще! Мить! І його долоня на талії ще сильніше притиснула до себе, а наступний поцілунок хвилював не менше першого.  Далі ніжна ласка перетворилася на короткий біль...

- Ауч! Ти вкусив мене?! - нарешті випустив зі своїх обіймів.

- Ось так відмічена, - нахабно посміхнувся.

- Аскхар! - розізлила його поведінка! - А ти ще мене до собаки прирівнював! Ненормальний! Навіщо вкусив! - торкнулася того місця й побачила кілька крапель крові.

- У темних є такий звичай, він бере свій початок від звірів, ми робимо мітки на жінках, котрі нам належать.

- Але я не давала жодної згоди комусь там належати! - ось тепер в його очах грали бісики.

- Я четвертий принц Темної імперії! Мені не потрібна згодна. Тим паче тобі все це лише на користь. Завдяки крові я завжди зможу знайти тебе у разі необхідності.

Говорити щось не бачу сенсу! Він вже поставив цю клятву мітку! Що робити з цим усім вирішу потім. Саме тому повернулася до читання книги. Аскхар сів поруч та мовчки спостерігав. Спершу його присутність дратувала, але вже через кілька хвилин поринула у текст. Мої думки повернулися до навіювачів. Де б можна було одного такого знайти?

- Скільки прочитала? - не витримав мовчання чоловік.

- Розділ "навіювачів" закінчила, розпочала наступний.

- Мммм. Стихійники - основна бойова одиниця. Цікаво?

- Мушу похвалити автора, текст простий, легкий для сприйняття. Ця книга набагато зрозуміліша, ніж лекції світлих у помісті третього принца.

- Справді? Можливо у тебе є питання?

- Ну, після першого розділу цікаво, як виглядають навіювачі. Ти маєш якогось знайомого?

- Знайомого? Важко говорити про якісь знайомства, коли ти темний серед світлих. Більшість боїться мене, а решта ненавидить, чи зневажає.

Він говорив все це так спокійно, але я не вірила у його байдужість. Кому, як не мені знати, що таке бути вигнанцем.

- Пробач. - найбільш недоречне слово, котре могла белькнути у даній ситуації!

- А? Чому просиш вибачення? Мені не потрібна твоя жалість, Рубі. У самої доля не краща. У мене принаймні є титул та не слабка магія. Найсильніші маги королівства для мене ніщо! І звісно я знаю навіювачів. Моя мати одна з них.

- Справді? А в тебе є її сили?

- Я не вспадкував дар неньки. Якщо хочеш побачити навіювача, можу організувати. Тут в столиці вони, як і всі поціновувачі пригод, збираються у таверні "Чарівна зоря". Там можна зіграти в азартні ігри, подивитися, чи взяти участь у вуличних боях, та дізнатися всі останні новини королівства.

- Ого! А звідки ти все це знаєш?

- Рубі, я роками тут сумую! Змушений хоч якось себе забавляти.

- Дай вгадаю, ти ходив туди щоб побитися?

- Таємно, аби ніхто не зрозумів, що я темний. - чомусь мене не дивує ця інформація. - Битви на кулаках мої улюблені, якщо що.

- Навіть не сумнівалася.

- Я бачив твоє перше тренування з нульовими. Де боролися з дерев'яними мечами.

- Той що? - не розуміла куди він хилить.

- Ви з другом явно стримувалися. Та не суть. Який твій улюблений вид зброї?

- Не знаю. У світі стільки видів, є такі, котрих і в очі не бачила. Та мій батько хороший мечник. Ще в дитинстві поставила собі ціль, перевершити його!

- Отже, - меч! Тоді завтра, коли блукатимемо ринком, купимо тобі меч.

- Ам-ммм... - трохи розгубилася від його щирого жесту. - Батько подарував свій, не варто нічого купляти.

- І де ж той меч?

- У моїй кімнаті. На заняттях він поки не потрібен, тому лежить без діла в шафі.

- Я завтра заскочу заберу. Твоя ліва рука сильно постраждала, її чіпати не будемо, але права та ноги цілі. Легка гімнастика й вправи з мечем не нашкодять.

Його план мені подобався. Де можна знайти навіювачів - дізналася. Самій йти у таке дике місце не варто, доведеться скористатися темним. Якщо все буде йти за планом, то завтра більше дізнаюся про власні сили...