13. Договір.

* * *

Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі,
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранці і вночі.
 
Мовчать над ними голубі хорали,
У травах стежка свище, мов батіг.
О, скільки доль навіки розрубали
Мечі прадавніх схрещених доріг!
 
Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш.
Твоя краса цвіте в моїх очах.
Але скажи: чи ти зі мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?

Василь СИМОНЕНКО

Наче вкопана широко роззявила рота й завмерла на місці. Яка ще наречена?

- У вас є наречена? - надто дзвінко пропищала. - Я не знала!

Так, спокійно! Це якась провокація! Однозначно провокація! Він хоче повісити на мене ще один злочин, аби суворіше покарати. Якби дійсно злився, то на обличчі не сяяла така лукава посмішка!

- Регорннеса - Клаудія Вар, моя рудоволоса помилка юності. Ми чудово ладили коли були дітьми. А наші батьки бачили у цьому свою вигоду.

- Хочете сказати, що ваші батьки змусили вас заручитися?

- Не зовсім, Рубі. - підсунув чашку чаю ближче до мене. - Все-таки я принц. Тому спершу згоду повинен дати саме я. На той час мені виповнилося рівно 30 - вік повноліття, отож рішення щодо весілля було у моїх руках. Сама Клаудія здавалася дуже милою, ще й з не маленьким резервом магії. Діти матимуть не погану силу з народження, подумав собі та й погодився. Нас заручили майже одразу, моє життя нічим особливо не відрізнялося після цієї події, а от її - вагомо. Клаудія переїхала до замку, де у неї були найкращі викладачі королівства, що дало змогу досягнути титулу регорнна за достатньо короткий термін - 14 років. Бачу твоє німе питання, зазвичай для цієї ступені потрібно 20 років підготовки.

- Не погано! Тоді в чому проблема? Наречена красива, розумна, талановита... - насолодитися ароматом чаю не давав живіт, котрий настирливо нагадував, що сьогодні нічого не їв! - Можливо маєте печиво? - трохи сором'язливо запитала, на що принц розреготався.

- Нульові й справді диваки! - світлий змахнув рукою і через кілька хвилин на столі з'явилися запашні булочки та безліч іншої випічки, яку бачила вперше! - Клаудія змінилася з того часу. Хоча, можливо завжди була такою, просто майстерно приховувала свою натуру. А її натура - абсолютна протилежність від тендітної та невинної світлої., котрій я симпатизував. Все що Клаудію цікавить - влада!

- А ви бажаєте кохання? - я намагалася уважно слухати, але давалося важко. Бо чхати мені хотілося на його історію, коли довкола стільки смаколиків!

- Кохання - це міф вигаданий бідністю, щоб хоч якось розфарбувати своє жалюгідне існування. - ледь не подавилася від такого різкого висловлювання. - Мене не хвилюють її почуття, а от жорстока натура бентежить. Моя наречена взагалі не цінує чуже життя. Боюся, коли їй дати більше влади, то перетвориться у справжнього тирана.

- Та куди більше? Ви ж не претендуєте на трон, чи не так?

- Ні, Рубі.Корона мене не цікавить, а от мою майбутню дружину... Нехай причин перейматися не буде, але ця жінка не заслуговує на місце серед королівського двору.

- Жорстоко, ваша світлість...- і сумно, але додати не наважилася.

- Не жорстоко. Все що мене хвилює, це процвітання нації, а тирани цьому не сприяють.

- Якщо ви справді так думаєте, то світле королівство під надійним захистом. - іронічно посміхнулася.

- Мене розвеселила реакція Клаудії на тебе, - повернувся до теми третій, - що ж такого ти їй сказала?

В принципі, вбивати мене ніхто не збирався, ще й нагодували, отож переказала ту маленьку сутичку. Нашкодити ця історія мені не могла, а от підняти ціну в очах світлого - ще і як!

- Тобто, у тебе вийшло контролювати свій дар? І навіть побачила його форму? - зацікавлено питав.

- Не можу бути впевненою, але тоді це вийшло. - зізналася.

- Рубі, твій відкритий дар стане вагомим надбанням нашої нації, якщо досконало опануєш силу, звісно! Я пообіцяю тобі та твоїм близьким безбідне життя, ще й надам рівні права, як у всіх світлих. Ви зможете подорожувати, займатися будь-яким ремеслом, навчатися й т.д. Однак, - зробив паузу, - ти повинна поклястися у вірності й служити МЕНІ. - твердо наголосив. - Стати моїм безпрограшним козирем в рукаві. З тобою я зможу контролювати всіх регорннів і такі, як Клаудія не нестимуть жодної загрози королівству.

- Як саме ви це бачите? Мій "дар", якщо він дійсно є, нестабільний. Ніхто не знає, як його контролювати, ніхто взагалі не знає, що воно таке?!

- Саме тому ти - мій козир! - хитро примружився. - Після щоденних занять приходь сюди, разом будемо розбиратися у твоєму дарі. Аскхар теж допомагатиме, оскільки незрозуміло до якого типу магії ти належиш. Але все це має залишатися у таємниці, зрозуміла?

- Не так швидко, ваша світлість. Всі раніше згадані привілеї мене влаштовують, але як мені переконатися, що ви не обманюєте?

- А ти не дурненька, - відклав порожню чашку та знову змахнув рукою. У повітрі з'явився договір, де повільно виписувалися слова. Принц підхопив папірець, коли все було готове та поклав переді мною. - Ти маєш розуміти текст, прочитай і в пустій графі впиши імена тих, кому подаруєш квиток у щасливе життя.

Я уважно все прочитала. Там не було нічого зайвого. Коротко про мої, його, обов'язки та привілеї. Думати довго не стала, адже такий шанс не дається на кожному кроці! Служити принцу не гірша альтернатива, ніж померти у боротьбі з клярсами. Правда в другому варіанті мої батьки нічого, окрім трауру, не отримають. Отож, я вписала туди всіх своїх родичів, і залишилося місце на ще два імені. Коли така справа, то скористаюся на повну! Коли є можливість допомогти ще кільком нульовим. Отож, додала Сіракла та Розалі. З першим не вагалася, а з другою, - вибір впав на подругу, бо решти друзів не знала повних імен.

- Все! - урочисто вигукнула. Однак принц так не вважав. Різко схопив за руку й зробив маленький надріз на пальці. Я навіть айкнути не встигла, як краплинка крові впала на договір.

- Ось тепер все! - задоволено мовив.

Папірець засяяв й розсипався на золоту пилюку. Якийсь час вона хаотично кружляла у повітрі, поблискуючи й переливаючись різними барвами. Це було так гарно, що не змогла відірвати погляду! Однак, краса протрималася не довго. Пилюка закружляла довкола мене й осипалася на руку, залишаючи на зап'ястку хитромудрий, золотавий візерунок.

- Це королівський знак. Такою міткою відзначають важливих людей для корони. Такі візерунки з'явилися у всіх, кого ти вписала в договорі. - пояснив той.

- Тобто, знак вирівнює наші права. А що з багатством?

- Не хвилюйся, це питання доведеться відкласти на два дні, щоб я підготував все необхідне. А після ти, як і всі решта, отримаєте маєток разом із невеличкою сумою грошей, котра приходитиме щороку. Сьогодні відпочинь. Можеш пропустити практичні заняття. А завтра вже як домовлялися.

На цьому наша бесіда закінчилася.