11.То які це чари?

Мені ти приснилась давно,
ввійшла ти у думи мої.
Я море люблю, бо воно
нагадує очі твої.

Розкрив я до сонця вікно
й дивлюсь крізь проміння рої…
Я небо люблю, бо воно
нагадує очі твої.

І радісні квіти весни,
коли у садах солов’ї,
люблю я фіалки — вони
нагадують очі твої.

Володимир Сосюра

Я чекала на якісь слова, але відповіді не було. Темний продовжував те, що почав. Цілунки ставали спекотнішими, дотики відвертішими, подихи частішими... Його охоплювала пристрасть!.. Ну, добре. Нас охоплювала пристрасть! Аскхар ніколи не був мені огидним. А як чоловік, то він досить навіть привабливий. Не дивно, що у мене кров гарячіла від його дотиків... Але тривога з моєї свідомості нікуди не ділася. Наче загнаний звір я хвилювалася! Не знала, що буде далі та як реагувати! 
У мене немає великого досвіду у таких справах! Зі своїм колишнім, - Рікхардом, відносини не протрималися і чотирьох місяців! А все що змогла вивчити про чоловіків за цей термін: не варто віддаватися одразу й повністю, бо вони не вміють цінувати те, за що не довелося поборотися.

Отож, після кількох хвилин шоку, врешті почала настирливо опиратися. "ЦЕ НЕ ПРАВИЛЬНО!" - гриміло у голові. Та чоловіку було начхати на чужі старання. У відповідь на мої дії він підхопив мене під сідниці та кинув на ліжко, притискаючи вагою свого тіла. Поцілунки плавно змістилися на шию, ключиці, руки потягнулися до грудей... Ось тут моя паніка досягнула свого піку! Аскхар все більше набував рис "темного". Безперечний імператорський нащадок! Очі повністю налилися кров'ю, з який визирали видовжені, золоті зіниці. Гострі пазурі разом з іклами явно не допомагали розслабитися! Один необачний рух з його боку і мені кінець! Зламає наче тростинку. Від цих думок серденько забилося в грудях так, ніби хотіло вискочити та втекти... А потім раз! І незрозуміле тепло розлилося по всьому тілу. Темний завмер на мить. Його зовнішність повільно поверталася до нормальної. Не знаю, що саме сталося зі мною, але паніка зникла так само раптово, як і з'явилася.

- Ти все-таки це зробила... - якось таємничо протягнув Аскхар.

Його пальці вже не стискали болісно шкіру, а плавно перемістилися до обличчя і ніжно торкнулися щоки. Очні яблука повернули собі білизну, і золоті зіниці вже не здавалися такими моторошними.

- Що зробила? - зовсім тихо запитала.

- Тремтиш, Рубін? - з хрипцею насміхався. - А здавалася такою сміливою...- трохи загадково протягнув, після чого повернув серйозність у тоні. - Ти відібрала мою магію.

- І що? Збираєшся погрожувати, як це робив твій приятель?

- Хех! - хижа посмішка змусила знову занервувати. - Мені не потрібна магія, щоб залишатися сильнішим від тебе. В принципі, як і сила, аби затягнути жінку до ліжка. 

Після цих слів темний відсторонився та покрокував до вікна. Чоловік, мабуть, намагався щось начаклувати, щоб переконатися остаточно. Уявлення не маю, що саме той чаклував та ефекту ніякого!

- Якщо тобі вже краще й ти не знаєш, як працює ця дивна магія, то повертайся до своїх справ. Заняття вже дві години, як розпочалися.

Досить спокійно мовив та вийшов з кімнати. Я ж шоковано хапала повітря. У голові абсолютний хаос! Стільки питань, що здуріти!!! Яким чином у мене з'явилася магія? Як нею керувати? Якої вона природи? І як її описати? Крадіжка чужих чар? Та ні, я ж не отримала і краплі магії Вітодауса, чи то Аскхара. Про останнього хотілося б не думати, однак у голові вистрибують картинки нашого поцілунку! Ой, всевишні! Увага такого чоловіка точно нічого доброго не принесе...

 

Кронос Аскхар

Якого темного я зірвався?! Якого мені скажіть?!!! В якусь мить втратив контроль і гра закінчилася... До бісиків захотілося її поцілувати. Спершу, як покарання, а пізніше бажання виросло. Поцілунка було мало. А причиною став її довгий язик, котрий дівчисько не вміє тримати за зубами! Хоча я не кращий, як ідіот повівся на її дурнуваті провокації! Ганьба!..

Впевнений найжахливіша здібність цієї нульової не крадіжка магії, а розхитування моїх нервів! Хоча... В якісь мірі її запальний виклик в очах приваблює. Звісно, на моїй Батьківщині Рубі б зацькували. У темних жорстокий патріархат. Жінки рідко вспадковують сильний дар, частіше їх використовують на політичній арені, як спосіб поріднитися з бажаним родом. Тому покірність - перша з чеснот, котрими володіє темна. Хоча трапляються і виключення. Дівчатка з магією рівною повноцінному люфернну. Тоді їхню долю важче вирішити батьку, бо існує закон вільного вибору для таких жінок. Цей закон ввела дружина імператора Даріуса І, одна з не багатьох темних, що стала імператорською дружиною.( Частіше наші правителі не заморочуються любовними справами. Головне - залишити спадкоємців та примножити славу для свого народу.)

- І що це було?! - неочікувано вискочив принц! - Ти втратив контроль!

- О, темні! - обурився! - Віт, я не бажаю з тобою це обговорювати! - моя роздратованість після Рубі нікуди не зникла.

- Та з ким, як не зі мною?! Ти ж не вбив нульову? Вона живою потрібна. А може вже і не нульову, - не то питання, не то ствердження.

- Жива.

- Аскхар, будь відвертим - вона тобі не байдужа?

- Вимкни юну пліткарку, Віт! Забув яке ставлення у темних до жінок?

- Не забув. Але ти більшу половину свого життя провів поза межами темної імперії. Яким би болісним не було це твердження, але наш спосіб життя таки вплинув на тебе і твій світогляд.

- Ти маєш рацію.

- То що там з нульовою? - зашкірився гівнюх.

- Відчепися! - відштовхнув того від себе.

- Як скажеш! Але собі ж зізнайся, це перша дівчина, котра не один раз зіграла на нервах кам'яного Аскхара і не поплатилася.

НЕ знаю, що саме мене роздратувало в словах друга, та вислуховувати цю нісенітницю не хотів! У мене вдосталь інших клопотів.

- Скільки минуло часу, допоки повернулися твої сили?

- Приблизно 5-6 годин. Я заснув, тому точно і не скажу. Коли прокинувся все було у нормі... Стоп! Тільки не кажи, що ця ненормальна відібрала твою магію?

- Вона ще не розуміє, як саме це робить, але здібності у неї безперечно є.

- Згоден! Тільки що це за вид магії? Я навіть природу визначити не можу. - почухав потилицю світлий. - Треба у батьківську бібліотеку зазирнути. В історичних хроніках може бути якась підказка. Піду гляну...

- Ні, не варто. - заперечив. - Я сам. У тебе заняття, та й після вчорашнього хаосу варто прибрати у будинку. От цим і займися, а я навідаюся до твоєї сімейки, тихо та без зайвого клопоту.

- Тільки не розповідай нічого, поки не зрозуміємо що до чого.

- Знаю, я не планую у відкрито погуляти, - хитро усміхнувся. 

Ми розійшлися у різних напрямах і я знову міг розслаблено видихнути. Ніхто не набридав, не травив душу, не вигадував історій! Казка!

Перед тим як відправитися у замок повернув оглянути те місце, де Рубі знищила клярса. Хотів переконатися, чи залишилися там хоч якісь сліди. Однак нічого з вчорашньої ночі не змінилося. В повітрі ще літав сморід від клярсів, та нотки моїх чар. Проте від Рубі й запаху не зосталося. Якщо цю бестію викрадуть, то знайти її буде дуже важко... Хіба причепити якийсь артефакт і по ньому орієнтуватися? Так! Чого я про це взагалі думаю! Яка різниця, що з нею трапиться!! Юне дівчисько, котре зовсім не розуміє з ким жартувати не варто! Досить про неї думати, Аскхаре! Після бібліотеки треба розважитися, бо вже сам не свій...