9. "Магічний непотріб".

"Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди..."

Ліна Костенко

Довкола пітьма... Лише поодинокі сплески сяйва розбавляли суцільну темряву. Я намагалася розплющити очі, бо вже давно прийшла до тями, та ніяк не вдавалося. Незрозуміла тяжкість у тілі не покидала. Десь поруч крутилися принц разом із темним. Їхні голоси відволікали, коли пітьма наводила страх.

- Аскхар, можливо ти помилився? Жодних завдатків до магії у неї нема.

- Сам нічого не розумію. - розгублено промовив темний. - То як мені поясниш те, що я бачив ? Яким чином вона розчинила у повітрі клярса?

- Слухай, я теж шокований. Світлих завжди вчили, що нульові - нездари до магії. Мені важко повірити у її силу. Якби мені цей епізод показав хтось інший, а не ти, я навряд чи звернув увагу.

- Віт, твій батько явно знає більше тебе. Інакше не розумію, який сенс тратити свої ресурси на нікчемних нульових? Якщо вони настільки бездарні, то навіщо робити з них спеціалізованих воїнів?

- Король не дуже багатослівний. Я не один раз запитував його. Думаєш, мені не цікаво? З усіх синів, саме мені випала честь зробити зі свого помістя школу для нульових.

- Припини, - весело хмикнув, - у цьому і є плюси. Стільки гарних дівчат в цьому будинку ніколи не було.

- Е, ні! Це ти в нас зацікавлено поглядаєш на цю нульову. Я обходжу їх десятими дорогами. Знаєш що батько мені влаштує, як дізнається про якісь такі сумнівні зв'язки ?! Нульові - гірше хвороби! Від них немає ліків. Здорових наступників престолу можна вже не чекати!

Певно, було б краще, щоб я цього не чула. Принаймні не відчувала б себе настільки приниженою та нікчемною... Звісно, ніхто з мені подібних і не очікував теплого відношення. Але вважати нас гірше хвороби?! У мене слів немає!

- Віт, ти третій до престолу. Яка в біса різниця? Чи у тобі засіла думка захопити трон? - зі смішком промовив.

- Хех! Оце вигадав! Хочу бути якнайдалі від корони! Нащо здалися ці проблеми, інтриги, замахи на вбивство. Мені цього всього вистачає і зараз...

- Знаю, друже. Не хвилюйся, я тебе образити не дам!

- Давай жарти потім. Що робити з цим дівчиськом? Жодних ознаків магії нема. Вона такий самий магічний непотріб, як і всі решту. - тяжко видихнув.

На цьому моменті я не витримала! Бажання набити тому принцу морду стало нестерпне! Не знаю яким чином мені вдалося порвати ті чари, що не давали змоги ворушитися... Та вскочила на ноги настільки неочікувано, що двоє чоловіків аж здригнулися!

- Небеса! Навіжена, чи що? - хапнувся за серце Вітодаус.

- То навіжена, то непотріб?! - не стримувала голосу. - А ти хто?! Нікчемний принц! Народився з усім готовим, ще й маєш наглість зневажати нижчих статусом! То це ваша хвалена честь світлих?! Це такими виховують у королівській сім'ї? - лютувала всім єством. Принц спершу шоковано слухав, а потім щось собі там вичакловував і направив той промінь магії у мене. Ох! Як мені хотілося, щоб у цей момент його магія зникла!!!

Блідий промінь сяйва вже торкнувся моїх грудей. Легке поколювання по всьому тілі все що відчувала. Я заплющила очі й вже змирилася з покаранням. Тікати нікуди, а наговорила я на жахливу смерть. Однак, більше нічого не відбувалося! Я розплющила очі й глянула на Вітодауса. Принц розгублено дивився на мене, наче не розумів що то сталося. Потім став знову щось собі під ніс шептати, але... Нічого!

- Ха-ха! - доволі нервовий смішок вирвався.

- Що ти зробила?! - різко наблизився. - Куди ділася моя магія?

Я глянула на темного, котрий зробив кілька кроків назад, і на наляканого принца. Ця картина розвеселила ще більше. Вибухнула нова порція сміху! Світлий безпомічно намагався щось начаклувати та все марно. Тоді той схопив мене за плечі й з усієї дурості стиснув.

- Поверни мені магію?! Негайно!

- Або що? - у його манері запитала.

- Я тебе страчу в таких муках, що й не снилися! - погрожував світлий.

- Тоді залишайся "магічним непотребом" - наголосила на слові, - на віки вічні. - досить тихо, проте впевнено вимовила.

Чоловік відсахнувся від мене, але нічого не відповів. Він кілька разів глибоко вдихнув і направився до полиці з випивкою.( Ми знаходилися у його кабінеті, як я вже зрозуміла.) Наливши собі стакан якоїсь бурштинової рідини, потягнувся за другим.

- Аскхар, тобі налити?

- Дурнувате питання.- спокійно сказав той і всівся на шкіряний диванчик поруч.

- Гкхм! - кашлянув принц. - Пити будеш, нульова?

Я здивовано витріщилася на Вітодауса ! Не могла повірити. Може причулося ?! Пропонує свою випивку, МЕНІ?! Витиснути якогось звука не вдалося, тому я просто кивнула. Коли наповнилася третя склянка темний махнув рукою, щоб присіла поруч.

Чоловіки зробили кілька ковтків та розслаблено відкинулися назад. Кілька секунд я вагалася, чи варто, а потім приєдналася. Випивка виявилася надто міцною і вже після першого ковтку закашлялася.

- Схоже випивки у нульових нема? - весело підхопив темний.

- Постарайся не повернути мені назад всю ту рідину, що вже випила.

- Є у нас випивка! Ми самі її робимо! - різко відповіла та зробила ще кілька ковтків.

- То чому п'єш ніби вперше? - зацікавлено спитав Аскхар.