3. Принц - куратор.

І скаже світ:
— Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов — на грані маячні
і віра — у наївності на грані.

Ліна Костенко

Пара звіриних очей допитливо мене розглядала, наче я якесь чудернацьке створіння. Не скажу, що воно мене сильно дратувало, однак неприємно. Намагалася відсторонитися, але рана дала про себе знати.

- Та не рипайся, собі ж гірше зробиш, - нахабно усміхнувся темний, відпустивши всі формальності. Звісно, хто ж я така, аби звертатися на "ви"?!

Проте, мушу відмітити, що чоловік не кинув мене як мішок з непотребом, а навпаки - обережно підтримував за талію і допомагав пересуватися.

- Це що таке?! - злісно вигукнув третій принц вказуючи на стрілу. - Як можна примудритися поранитися у перший день, ще до початку тренування?!

- Віт! - крикнув темний. - Це магія регорннів, - далі спокійно продовжив.

- Що? - здивувався той. - Бути не може. Якого клярса вони поранили нульову!

- Щоб там не було, та сумніваюся що ця шмаркачка у чомусь винна. Скоріш за все хтось зі знаті вирішив розважитися.

- Аскхар, вони лише прибули, а народ так буйно відреагував. Добре, поговорю з батьком пізніше. Треба її до цілителя провести.

- Не тільки мене поранили. На всю групу напали, ми розділилися , щоб утекти. Тому не знаю де всі решта зараз.

- Не хвилюйся, - впевнено промовив принц, - кого поранено, теж відправимо до цілителів.

- Ти ж сам цілитель, чому не підлатаєш малу?

- Аскхар, вона нульова! - обурився третій. - Мої чари їй до одного місця!

- Аа-а-а! Точно. У моїх краях нульових не існує, немаю уявлення хто вони. Хоча пахнеш ти апетитно, - звернувся до мене та нахабно усміхнувся показуючи ікла.

Легенький вітерець пробігся по спині й це не від збудження! Бабуся розповідала, що до того, як наші королівства припинили вести війни, саме темні славилися своїми звіриними звичками. Наприклад поїдати сильних ворогів, цим самим збільшуючи свою магію. Чесно, не знаю наскільки то правда, проте перевіряти не хочеться.

- Ха-ха! - тихенько засміявся той. - Жартую, чого так напружилася? Ти надто дрібна, аби стати моєю здобиччю. - прошепотів на вухо, через що серце налякано пришвидшило свій пульс.

Далі мене мовчки проводжали до цілителя. Принц посадив на свого королівського коня, за що була вельми вдячна. Таким чином, ми досить швидко дісталися високої будівлі (в принципі, як і всі споруди Ліви), десь в центрі міста, де нас зустрів старший чоловічок. Схоже, принц магічними штучками вже повідомив про наш прихід, бо чоловічок нічого не запитував, а одразу взяв під руку й відвів всередину, де витягнув стрілу, промив та перев'язав рану. Пізніше приніс якийсь гіркуватий відвар і попросив випити. Щодо моїх рятівників, то вони розійшлися по своїх справах одразу, як привели сюди.

Після чудодійного відвару я почувалася значно краще, однак цілитель радив ще не рухатися. Мені було важко всидіти на місці, адже хвилювалася за своїх друзів. Проте, незабаром вся моя команда завітала в гості до цілителя. Слава всевишнім, ніхто сильно не постраждав. Лише синці та не значні подряпини. Нам дали час на перепочинок до обіду, а потім мав прийти куратор із чіткими вказівками, що робити далі.

- То що це було? Нас хотіли вбити? - вперше заговорив мовчазний красунчик Зореян.

- Не зовсім, вже б вбили. Певно, нам так сказали, що не дуже раді нас тут бачити. - відповіла.

- Пф! - фекнула Розалі. - Наче це наш власний вибір!

- У будь-якому випадку, - серйозно почав Сіракл, - ми маємо бути обережнішими. Я пообіцяв матері повернутися живим. Більше не будемо такими необачними, варто наглядати один за одним.

- Сіракл має рацію, ми не вдома. Тут нікому не варто довіряти, для світлих ми не більше непотребу. - зі злістю протягнула.

- Пропоную, поки ніяк не виділятися. Бути тихими, слухняними нульовими.Коли розберемося що до чого, тоді прийматимемо якісь рішення.

Ми всі підтримали план Сіракла та дружньо потиснули один одному руку. Здавалося, нічого складного. Однак, нам добряче споганив карти третій принц!

В обід куратор не з'явився, проте через кілька годин за нами прийшов його світлість Вітодаус і урочисто заявив, що відтепер буде нами опікуватися. Звісно, увага принца для нас нічого доброго не передбачає...

Усіх нульових знову зібрали на тій самій площі, де принц з нудною промовою про захист королівства витратив ще годину з нашого життя. Далі вже коротко пояснив, що чекає на нас наступних три/шість місяців. Отож:

- щоденні вправи зі зброєю, загальною наукою, медициною, історією мороку;

- раз в тиждень бойові турніри зі світлими;

- у кінці другого місяця перший пробний бій з клярсами!!!

Який в біса бій! Один клярс здатен знищити маленьке поселення! Це яким чудом ми маємо його перемогти?! Я глянула на Сіракла, котрий виглядав не менш шокованим мене.

- Це самогубство! - прочитала у нього на губах і повністю згідна.

Не знаю, що там нафантазували собі королівські світлі, але помирати не збираюся! Мені не віриться у бунт клярсів.

- Що ж, нульові, - звернувся до нас принц, - вашій групі найбільше пощастило, житимете у моїй резиденції поруч з королівським палацом.

Кожній групі разом зі своїм куратором тепер доведеться жити у резиденції третього. Там і проводитимуться спільні тренування, лекції й тому подібна маячня. Не скажу, що Вітодаус виглядав щасливим, впустивши до своєї домівки, однак, ми не просили.

Шлях до резиденції був не довгий, але вкрай людним. Скоро звикну бачити таку кількість світлих в один день! А можливо і ні... Тяжко звикнути до поглядів сповнених зневаги...

Домівка третього мене вразила! Вона вирізнялася з-поміж усіх попередніх будинків абсолютною простотою. Споруда не простягалася догори, а мала не більше двох поверхів. Жодних складних форм, вишуканих декорів, оздоблених фасадів. Звичайний будиночок, з невеличким садом і фонтаном. Оце так! Принц, а живе без розкоші. Дивно. Дуже дивно.

- Увесь перший поверх у вашому розпорядженні, - люб'язно запросив всередину. - Я живу на другому, тому прошу там не бродити. Впіймаю - покараю одразу! - без жартів мовив. - Прислуги маю не багато. Не люблю зайвих людей. Отож, намагайтеся не створювати зайвої роботи для персоналу. На разі все. Можете йти обрати кімнату для себе. Слуги підготували, щоб житлові кімнати боли поділені на блоки, щоб кожна група розмістилася разом. Кураторам я виділив по кімнаті на другому поверсі, - помітивши невдоволені обличчя світлих додав Вітодаус. - Через годину вечеря. Хто не встигне, той залишиться голодним. Заняття починаються о сьомій, тому не засиджуйтеся і лягайте швидше спати.

На цьому принц закінчив і піднявся до своїх покоїв.

- Що ж, - повернулася до своєї команди не/героїв, - спробуємо нічого не рознести до завтра...