Новий день народження

Докурюю дешеві цигарки
Десь там під Бахмутом в холодному окопі. 
І хай на вулиці давно вже мінус двадцять три
Все тіло закипає у окропі. 

І чутно вибухи, і знов приліт, 
Вже подумки прощаюся з ріднею, 
На форму з неба падає сніг, 
Під ногами тріскається лід, 
Тіло наскрізь пропахнуте землею. 

Фортеця стала для нас прихистком сьогодні, 
А завтра перетвориться в могилу. 
Забув я все своє життя до того, і день війни напередодні, 
І вії від морозу стали сивими. 

Затихло. Вибухи минули.
Я вийшов із окопу. Дим і порох. 
Так ріжуть очі, які забули, 
Як тонути в сльозах, страху. Чи це не сором? 

Чи це не сором думати, що все минуло?
Агов! Шановні! Схаменіться! Війна триває!
Кладовище. Труна. Могила.
Там мати побратима мого ховає.

"Військовим із бригади номер ен-ний
знову потрібна бронь-машина"
Це не їм! Це нам потрібно, житель мирний,

і дрон, і кулемет, десятки видів протитанкової міни. 

Це нам потрібно, щоб у них все було, 
Госпіталь, медикаменти й форма. 
У кількості потрійній, може й мало. 
Агов, шановні це не норма!

І ще приблизно стільки видів техніки, 
що волосся бракне полічити. 
Нема законів, норми й етики,
коли твою країну хочуть розтрощити. 

Коли прийшли на нашу землю кати,
І хочуть нас спустити на коліна.
Та краще нам у бою помирати!
Забули хто ми? Ми — Україна

Незламна, сильна, незалежна,
Залита кров'ю, сльозами омита, 
Кожному з із нас приналежна. 
І знову в крові біла свита.

А я сиджу під бахмутським окопом
І вже чекаю від нас на підмогу. 
І всі хвилини миттю стають роком, 
В думках я вже представився перед богом.

Затягнув турнікет я чим сильніше, 
А побратим вже навіть не волає:
"Тікай, мене вже не спасти!" 
Своїх не кидають, своїх рятують й прикривають.

І знову вибух, знову клятий град.
Але бригада ен-на вже прибула.
"Там наші! Хлопці, ви завтра в наряд!"
Усмішка, і зима минула. 

Військовий госпіталь і опер-блок. 
Тремтіння переходить до колін, 
Кричить нестерпно в білім док:
"Сестра, дефібрилятор, адреналін!"

Живий, подумаєш малесенький прокол,
Бо на хвилинку серце зупинилось
"Гей, хлопче, ти ще не готовий,
Доля твоя ще не змінилась.

А якже діти, і сім'я?
Яку тобі старанно будувати?
А якже дівчина твоя?
Хто буде щиро так її кохати?

Кому віддаш серденько молоде?
На кого, дурню, ти її кидаєш?
Вставай, твій час іще іде! 
Вставай! Ти чуєш? Наказу не було! Куди ти відступаєш."

Кардіограма кинулася в рух,
Пульс став різко стабілізуватись.
У тіло повернувся сильний дух.
"Коли вже можна на нуль повертатись?"