Аліса вийшла з аудиторії й зупинилася біля вікна, поки шукала в телефоні повідомлення, яке хотіла перечитати ще раз. У коридорі було людно, але поступово всі розходилися по своїх справах, і шум ставав тихішим. Вона прибрала телефон у кишеню й уже збиралася йти, коли позаду почула:
— Ви завжди так швидко тікаєте після пар?
Аліса обернулася.
Безер стояв біля дверей аудиторії, тримаючи в руках кілька аркушів.
— Я не тікаю.
— А виглядає саме так.
Аліса на секунду задумалася.
— А ви хіба не додому?
— Мені ще треба дещо доробити.
— Тоді вам не пощастило.
Безер перевів погляд на аркуші.
— Ви, до речі, відповіли на те питання.
— На яке?
— Третє.
Аліса згадала вчорашній аркуш.
— А, так.
— Я думав, ви його так і залишите.
— Я теж так думала.
Вони кілька секунд стояли в коридорі, не знаючи, кому першому треба закінчити цю розмову.
Вона зробила кілька кроків, а потім почула:
— Алісо.
Вона обернулася.
— Що?
Безер трохи підняв аркуші.
— Наступного разу не відкладайте третє питання до кінця пари.
Аліса пішла далі коридором.