Розділ 28

Минуло хвилин двадцять, перш ніж перші одногрупники почали ворушитися під своїми хатками. Спершу почулися погрози, міцна лайка, а потім вже жалісливі проханнячка про порятунок. Не знаю як, але Цезаріус зробив ідеальні пастки. Можливо, його оригінальний план такий і був – заманити нас у них й просто віддати мисливцям на тарілочці? А я його просто випадково порушила? Тоді міг би прибрати мене спокійнісінько сам, але чому не зробив ні першого, ні другого?

– Та заспокойся вже ти,– гарикнула на Брайса.– Зараз все буде. Дайте мені хвилинку подумати.

Я плюхнулася на свою купу трави, забуваючи про те, наскільки вона все ж м’яка. Просто провалилася туди, кумедно дригаючи ногами. Проте замість того аби нарешті вилізти й сісти нормально, почала обнишпорювати дно. Я на щось точно впала й навряд той, хто зробив такі ідеальні хатки, зміг би пропустити випадкову гілочку.

– Шарлін! Якого біса ти там лазиш? Зроби хоча б щось? – репетувала Кесі, якій не менше за Брайса хотілося опинитися на волі.

Лиш Розі та Дрейк були спокійними, але то більш тому, що Розі розуміла – словами не допоможеш. Одногрупник же просто знову заснув. Бо й справді там було зручно, а чому взагалі чекати й нервувати, якщо можна добряче відпочити й відновити власні сили.

– Знайшла! – радісно крикнула, дістаючи зачакловане перо, замотане в порожній лист паперу.

– Що ти там шукаєш? Йди нас краще звільняти, – не вгавала Кесі, хоча мені було байдуже, адже нічого не чула, вдивляючись на знахідку.

Розгорнувши поволі дрібну мотузочку, поклала папірець на землю й взяла перо в руку. Приємне тепло магії одразу ж відгукнулося, приймаючи адресата й обережно вирвавшись з моєї руки, почало виводити літери.

«Я ще поки не знаю, що саме має статися, але пробач. Думаю, ти не приймеш цього, але в мене немає вибору. Я мусив це зробити. Мисливці вже давно вийшли на мене. Ще коли вперше покинув академію й був геть зеленим вони не напали на мене, а чомусь переконали приєднатися до їх лав. Я погодився. Їх вожак вважає, що я свій, проте зроблю все від мене залежне аби захистити вас. Особливо тебе.

Не знаю, чи встигну про це сказати особисто, але ще з першого погляду на тебе, закохався наче який хлопчак. Тоді в аудиторії хотілося захистити тебе, навіть якщо ціною цього буде виліт з академії. А потім ти прийшла до мене, така якась домашня, щира, світла. В тобі ніколи не було всього того зла. Одразу було видно, що ти просто хочеш жити своїм життям та шукати пригод на свою голову.

Остаточно ж ти підкорила мене, коли буквально збила з ніг. Зізнаюся чесно, подумав, що справа в мені, бо вже скільки хвилин не зводив свого погляду з твого досконалого обличчя… Але ні. Ти просто вчилася й мені хотілося тобі допомогти, як тільки міг. Проте це не по правилах академії, як і побачення з адептками.

Тому чекав…чекав тієї миті, коли ти нарешті випустишся з академії. Тоді з радістю сам би зміг покинути її. І байдуже на мисливців. Вони б прийняли і тебе. Навіть не через характер чи тому, що ти зі мною. До останнього не міг зрозуміти, але ти особлива, Шарлін. Твоє ім’я вже було прямою підказкою, яку ніхто не міг розгледіти.

Не знаю, чи встигну це тобі розповісти. Можливо, все зробив це. Але краще прочитай ще раз. Ти єдина, хто зможе принести в цей світ рівновагу. Пам’ятай це завжди. І роби лиш виважені кроки. Хоча знаєш що? Не змінюйся. Твоя імпульсивна поведінка часто творить справжнісінька дива.

Якщо я таки зачаклував хатинки твоїх друзів, то просто промов «Колісіна» й чари розвіються. Краще не шукайте мене. Хоча знову ж це просто рекомендація. Успіхів. Впевнений, тобі все вдасться.»

– Шарлін! Та скільки вже можна читати?! – репетував Брайс в один голос з Кесі та Дрейком.

– Колісіна, – від гніву випадково сплеснула руками й за секунду одногрупники лежали розпластавшись на землі, а від хатинок не було й сліду.

– Заспокойся, – Розі підбігла до мене та обійняла.

– І де той зрадник? – підхопилася на ноги Кесі. – Я б зараз з ним поквиталася.

– Він врятував усіх нас, – просто шепнула та поклавши папірець на землю, злегка сплеснула руками. За секунду там вже був лиш попіл, до якого приєдналося й палаюче перо.