Розділ 22

Я вже згадувала, що академія дуже навіть потріпана? Стіни обвалюються й це я ще мовчу про коридори… Ну добре, визнаю власну провину. Не мала чаклувати, попередньо не перевіривши потужне заклинання. Але на власний захист все ж нагадаю вам, що хотіла як краще.

А загалом зовні будівелька ще нічого собі – красивий фасад, чудесний ландшафт. Але буквально нічого, що могло б наштовхувати на думку назву «Академія кровної помсти». Тому мені досі страх як було цікаво, чому саме така назва. Розумію, що ми отримуємо сили й будь-кому легко може зірвати дах, але ми ж не такі. Навіть та сама Кесі може зупинитися. Не одразу, але ж ніхто досі не постраждав. Та й випадків подібних не було. Чи то я просто не знаю?

– Кесі, а яка тут, м’яко кажучи, була найгучніша подія?– чом не спитатися в найстаршої студентки академії, що має ще й тут свої  зв’язки серед викладацького складу.

– Тобто?

– Ну може була якась крута магічка, що влаштувала прикольне шоу. Поки нічого іншого на думку не спадає.

– Та я й не знаю. У бібліотеці в основному сиділа. Це через вас геть забула про навчання й тепер навіть більше всього не зможу ніколи повернутися сюди,– в погляді Кесі було стільки розчарування, наче книги й були її найріднішим чи найдорожчим. Чи…от капець, чому не подумала про це раніше. А що як вона не хоче прощатися зі своїм татом, містером Бельмаком?

– Думаєш, ми не зможемо повертатися сюди?

– Звісно. Чи ти десь тут бачиш колишніх випускників?– після слів Кесі я навіть здуру обернулася. Ну а що? Можу собі дозволити.

– А викладачі?

– Щоб ними стати треба прожити кілька років за межами академії та вдосконалити власні навички, а в нас може банально не бути тих кількох років.

– Думаєш, ми гірші за мисливців?– чомусь була переконана, що Кесі більше вірить в нас.

– Я не просто думаю, а впевнена у цьому.

– Навіть якщо будемо всі п’ятеро триматися разом?

– Навіть так. Ти новачок, якому ще вчитися і вчитися. Брайса надто легко відволікти. Більше всього він всю битву й пропустить, бо полізе кудись щось перевіряти. Паркі непоганий в бою, але поєднувати заклинання й рукопашні прийомчики не вміє. Розі сильний маг, але в бою також не дуже.

– Можливо, але час у нас ще є. Підтягнемо нашу магію й по всьому.

– Не так багато як хотілося,– зітхнула Кесі.– Цих крихт навряд вистачить.

– Але все ж це буде краще ніж нічого,– підбадьорливо посміхнулася я, а мій погляд вловив містера Джонка, що вже роздавав вказівки стосовно практичного заняття.

Власне, сьогодні не було чогось такого особливого. Від викладача ми не дочекалися навіть якоїсь чергової історії. Він просто сказав сипати усіма заклинаннями, які не нашкодять нікому навколо на всі чотири сторони. Але капець, як же це було цікаво.

Я просто скакала по галявинці наче в бальному танку й розкидалася мерехтливими сплесками, наче феєрверками. Навіть не очікувала, що знаю вже так багато, але заняття в академії не далися намарне. Хоча більше все ж випадково засвоїла. Ну трапляються в моєму житті усілякі несподіванки, чом цим не скористатися на власну користь?

Але під кінець заняття була одна крихітна біда. На певному моменті вся наша п’ятірка перестала відчувати магію. Навіть Дрейк і той якось злякано дивився навколо, шукаючи й не знаходячи відповідей.

І тут як на замовлення Ріслія Елкінс з новим випробуванням. Перевірка бойового мистецтва, де вже точно не використаєш власних сил. То от що то були за фігурки. Вони просто обманом тимчасово забрали нашу магію.