Розділ 7

Попереду мало бути ще кілька предметів, а в голові вже був зрадницький туман. Здавалося, що я не живу, а просто існую, плетучись коридорами академії, викладеними масивним камінням. Думала, для даркенів це не характерно, але чую, що моя нова подоба здивує ще далеко не раз.

– Ось ти де,– Кесі схопила мене під лікоть та потягнула до одного з коридорів, в якому я ще не була.

Хоч як би дивно, чи то може дійсно паршиво не почувалася, все ж не могла не помітити зміни в одногрупниці. Знову та ж сама ідеальна постава, горда піднята голова та часом зверхня посмішка. Значить мої слова на Брайса таки подіяли, але від цього ні на краплинку приємніше не стало. Трішки зсередини під’їдало почуття образи на Кесі за той розіграш й хотілося невеличкої такої помсти. Жаль тільки, що винахідливість – це явно не моє.

На обличчі одногрупниці, старости й ким там вона ще не є, знову виразно читалося якесь лукавство. Але мене вже навряд чи щось та й могло вразити. Попередній досвід вже встиг перевершити всі можливі очікування. Щоб це взяти й створити ілюзію не однієї людинки, а цілої дюжини! Кесі дійсно могутня чарівниця. А ще вона навідмінно знала, чого мені в той момент було найбільше потрібно.

Йдучи закрученими коридорчиками, спускаючись та піднімаючись все новими й новими сходинками та проходячи через безліч кімнат, ми таки вийшли в таємне крило академії. Точніше, таємним його справді важко було назвати через величезний наплив . Але це явно було найбільш заплутане місце в академії, яке знайти вдавалося далеко не всім.

– Оце так!– не стримала радісного вигуку, ковтаючи слинку через величезний асортимент найкращих смаколиків земної кулі.

Я справді застигла, настільки не могла визначитися навіть банально з тим, в який бік іти. Мені хотілося й тих батончиків, яких не бачила ще років з дванадцяти й скуштувати багатоярусних тортиків з кремами всієї палітри кольорів. А ще око просто вчепилося в бісквіти з ванільними та молочними начинками, що вже від одного погляду починали танути немов під пекучим сонцем. Які ж вони на смак? А чи сподобаються он ті тістечка, чи може краще почати з якихось цукерок або печива?

– Тримай, а я за коктейлями,– протягнула мені Кесі дві тарілочки, на кожній з яких лежало по чималому шматочку тирамісу та тортика з маршмеллоу.

Не встигла я хоч трішки насолодитися їх пахощами, як вже минуло як мінімум кілька хвилин. Одногрупниця була тук як тут з бананово-молочними коктейлями. Ухх…мій улюблений. Аж щелепу звело від судоми. Тяга до солодкого була просто нестерпною. Таки не витримала пошуки місця для спокійного перекусу й прямо занурилася пичкою в тирамісу. Змітала солодку насолоду блискавично. І лише коли доїла ще й половину тортика, то нарешті усвідомила, що все моє обличчя у ніжному кремі.

– Спеціально для тебе прихопила,– тицьнула Кесі мені в руку серветки, водночас забираючи тарілку з залишками торта.

– Дякую,– вдячно поглянула на одногрупницю, спершу навіть не знаючи чи було то образою. Але байдуже. Настрій просто казковий. Навіть помсту скасувати захотілося.

– А уявляєш, що було б, якби даркени харчувалися чимось іншим, типу крові?– задумливо промовила Кесі та зробила новий ковток коктейлю.

Я аж застигла, вперше по-справжньому усвідомивши весь масштаб цього. Звісно, це було дещо інакше й для солодкого вбивати нікого не доводилося, але тяга була чималенька. А це все при тому, що я лише нещодавно перекушувала.

– Це ж не так? Всі ці книги, фільми та серіали брехня? Себто їх немає про даркенів, але ми ж подібні до вампірів.

– То й справді вигадки, які з якогось дива з’явилися через їх злегка ікласті зуби,– поспішила заспокоїти моя супутниця.– Але невже люди не задумувалися, що навіть їм же треба якось кусати тверді шоколадки чи проколювати упаковки з-під солодкого?

– О так, тут нам ще й як помучитися доводиться,– посміхнулася, пригадуючи кілька своїх невдалих спроб.

– Але не сильно розслабляйся,– поспішила підкинути мені «радісні» новини Кесі.– У перші дні тобі набагато легше, бо ти ще не опанувала власні сили. Але пізніше тяга або практично зникне, або значно зросте. Доведеться навчитися її контролювати. Інакше рано чи пізно таки нападеш на когось за упаковочку печива і може статися те, що ти бачила в цих своїх серіалах.

– Хто й на кого тут зібрався нападати?– поруч виринув спокійнісінький Брайс, що якраз зіжмакував коробку з колись гігантської шоколадки.– Часом не на мене? Бо я збирався вибачитися. Чесно.

– Та вони певно про турнір «Фрайкен». Всі вже тиждень про це гудять,– приєднався до розмови даркен. А я вже думала, що любитель дивного суфле просто випадково опинився поруч.

Чомусь на той момент геть з голови вилетіло, що це також наш одногрупник – Паркі. Один з найкрутіших за моїми попередніми й абсолютно необ’єктивними оцінками. У моєму уявному рейтингу він йшов якраз за Кесі й переді мною. Кажу, ж рейтинг необ’єктивний.

– Роз...– не встигла й договорити своє прохання, як Паркі немов прочитав мої думки. Підступний й досить красивий вампір зі своїми великими щенячими очима навіював якесь безперешкодне відчуття довіри. А його досконале обличчя було одним суцільним проявом добра.

– А про магічні поєдинки колись чула?

– Можливо, але як підказує мені досвід, нічого з того, що я знала раніше, не стосується академії.

– Непогано як для новачка,– злегка вражено промовив Паркі, викликавши схвальну посмішку Кесі. І для кого вона була – ще питання. В даний момент я б навіть точно не відповіла, хто подобається дівчині насправді. Брайс чи все-таки Паркі?

– А хіба не всі ми тут новачки?

– Не зовсім. В нашій групі з нового набору лише ти. А всі ми вже в академії біля двох місяців,– поділилася Кесі. Я ж серйозно думала, що половина групи принаймні також тут відучора.

– То що там про магічні поєдинки?– перевела тему розмови, не бажаючи аж так сильно концентрувати увагу всіх на собі.

– Та в них в принципі нічого особливого. Просто змагаються два на два. Уяви собі теніс, тільки замість м’ячика – сфери енергії, а замість ракеток – руки. Якщо ніхто не напартачить, то чия сфера розвіється раніше, той і програв подачу. Ну є ще й інші правила зі звичайного тенісу. Загалом це більше перевірка на витривалість й самоконтроль, бо тяга до солодкого дуже часто одна з причин завершення турніру кимось з учасників.