1 глава

1 глава.

Соломія

Я прокинулася від звуку будильника. Ох, сьогодні перший день в універі. Я з подругами успішно здали вступні іспити. Я ще з самого дитинства мріяла стати юристом і моя мрія здійснилася, я вступила саме на цей факультет. Літні канікули були просто СУПЕР!. Я з батьками поїхали разом з моїми подругами та їх батьками на місяць, на Гавайські острови. Взагалі, наші батьки друзі ще з універу. Дядя Вітя (тато Алі) та дядя Саша (тато Міли) також партнери по бізнесу батька, вони разом створили компанію, але потім дядя Вітя та дядя Саша вирішили відкрити ще декілька підприємств, тому головна компанія залишилася у батька, але звісно тато їм допомагав поки вони не стали на ноги. Ми добре провели ці дні. Шкода не було Єгора. Він разом з друзями та Вікою поїхали за кордон, але де саме, вони не сказали. З Вікою я познайомилася ще в середній школі, ми жили не далеко один від одного. Взагалі вона жила з мамою. Вона не знала де і хто її батько. Та і її мама не дуже хотіла говорити про нього, але коли вона захворіла на рак, всеж розповіла про те що її батько бізнесмен. Коли вона завагітніла, пішла до нього, але вона дізналася про те,що в нього є наречена та щей у нього вже був син від першого шлюбу. Та й ще все це вона дізналася від його батьків, а не від нього. Вони дали їй гроші і сказали щоб вона не з'являлася в його житті, але вона не взяла і копійчину, просто розвернулася і пішла. Вже коли Вікина мама помирала, її знайшов батько. Він сказав що дізнався про неї лише нещодавно, йому зателефонувала тьотя Катя (мама Віки) і попросила прийти. Він пообіцяв що попіклується про неї, і забрав до себе. Вона ще довго відходила від смерті мами, але взяла себе в руки. Віка закінчила школу і вступила в універ там де і я з подругами. Шкода що навчалася вона в сусідній школі, а не в моїй, але це не заважало нам спілкуватися. Вона була рада що залишилася не одна, в неї був старший брат який полюбив її, люблячий тато який підтримував її в усьому. У неї важка доля, але я рада що вона знайшла свою сім'ю. З моїм братом вона познайомилася цього літа. Як це? Ми ж практично сусіди? Ви запитаєте, а все просто, тоді він був закоханий в одну дівчину, але вона покинула його. Він закинув навчання, але батько його напоумив. Єгор закінчив школу і вступив до університету. У них здається щось відбувається, але вони не говорять. Раз я поговорила з братом про неї ( я ж знаю що він бабник) і сказала що не дозволю з нею гратися, а він зказав що закоханий в Віку, і буде боротися за неї, я йому повірила, тому що він говорив про неї так ніжно і трепетно. Я порадила йому щоб вони з'їздили разом, він сказав що це гарна ідея, і ось вони поїхали. Ось так я провела літні канікули. А вже сьогодні перший день в універі. 

Я ще трішки поніжилася в ліжку і встала. Зараз сьома година ранку. Підійшла до вікна і відкрила штори. Ух, сьогодні просто прекрасна погода. Зараз я в квартирі яку ми з подругами купили для навчання. Вона дуже простора. Три спальні кімнати, зала, кухня, дві ванні кімнати. Піду на кухню, заварю кави, дівчата вже скоро повинні прокинутися. Урочиста лінійка почнеться о пів на дев'яту, на машині (саме так на машині, мої батьки подарували її мені на випускному, на права я здала ще 2 роки тому, тому можу легко на ній їздити. Я знала що батьки мені хочуть подарувати машину тому просила не дуже дорогу, але мій батько не послухав і купив КроссСпортбэк Audi Q5, вона дуже красива і дорога) хвилин 5 до універу, а пішки десь 10, сьогодні просто прекрасна погода і настрій у мене гарний, тому піду пішки. Зайшла до кухні і побачила, що Аля щось готує. Взагалі вона рідко готує, але смачно.

-доброго ранку,- привіталася я,- що це так смачно пахне?

-доброго,- відповіла Аля,- та ось вирішила приготувати омлет з грибами. Ти іди в ванну, зараз все буде готово, і розбуди Мілу, а то щось вона довго спить.

-гаразд,- я зайшла до кімнати Міли. Вона ще досі спить, ну скільки можна, ось будильник уже другий раз дзвенить. Я підійшла до тумбочки і вимкнула його. От сплюха.

-ЧАС ВСТАВАТИ!- закричала я їй в вуха. Міла підскочила з ліжка.

-Міє, ну навіщо так кричати??- розсердилася вона, а я лише всміхаюся.

-там Аля сніданок приготувала, пішли в ванну і снідати. Злість Міли пропала відразу як почула про сніданок. Міла полюбляє смачненьке, тому коли вона ображається я їй завжди купляю, не може вона довго ображатися, така в неї натура. Хоча вона і багато їсть, а фігура в неї просто бомба, я не розумію як, а вона говорить що це гени. Вона дуже гарна. Ріст у неї трішки вище мого, вона в нас блакитноока дівчина з рудим волоссям. А от Аля найвища з нас, брюнетка з сірими як сталь очима, ми такі різні, але як бачите дружимо.

-пішли,- погодилася Міла. Ми швиденько вмилася, почистила зуби і пішли до кухні. Там нам  вже чекала Аля. Ми сіли за стіл і почали снідати.

-ммм, як смачно,- прокоментувала Міла.

-ага, дуже смачно,- підтримала я. В Алі почервоніли щічки.

-дякую.- Вона так гарно соромиться! Як ми закінчували з дівчатами сніданок я скала:

-сьогодні чудова погода тому я піду пішки, ви як, зі мною?

-так,- відповіли дівчата.

Ми почали збиратися. Як і в кожної дівчини в мене виникло запитання, що ж надягнути? Я стала перед шафою і почала розглядати свій гардероб. 

-так, що тут у нас? О знайшла. Це була смарагдового кольору сукня, вона вдягалася на плечі, до поясу вона обтягувала, а далі йшла вільним вкроєм до колін. Ця сукня підкреслює мій колір очей і дуже підходить мені. Я вдягла її, знайшла підбори які підходять під образ. Підвела очі стрілками, нанесла ніжно-рожеву помаду на мої трішки пухкенькі губи, волосся залишила розпущеним і все, я готова. Ми з подругами вийшли одночасно. Вони дуже гарні сьогодні (взагалі вони завжди гарні), Міла в обтягуючих джинсах і білій блузці яка розтебнута на дві верхні ґудзики, чорні підбори додавали шарму, свої руді локони вона трішки підкрутила , як і я підвела очі стрілками, а от Аля була в чорній спідниці, білому топі який закривав пупок, і білих гольфах, взута вона була як і ми в підбори. Волосся вона заплела в два колоски. Все ми всі готові, тому можемо йти. Ми вийшли і пішли в сторону універа. Йшли ми мовчки думаючи про щось своє. До універу залишалося дві хвилини, як тут біля нас проїзджає машина і так як я йшла з краю мене ледь не збили.Той хто їхав на машині, зупинився, вийшов (а він гарний високий, широкоплечий, навіть через його футболку було видно що він займається спортом, віком трішки старший за нас з дівчатами, очі кольору шоколада, а волосся чорне чорне, прям з обкладинки журналу, чесне слово) і як гаркне: