Існують люди....

Скажемо так, існують дуже дивні люди. 

Кожна дивакуватість - унікальна. І варта серйозного дослідження на всіх рівнях. Але ця історія не про дивні слова, або дивну поведінку, і навіть не про дивний вигляд головного героя. А про один конкретний дивний вчинок, одного конкретного Валентина Михайловича Скрипки, що цілком на добровільних засадах вирішив провести все літо в гуртожитку номер 13 такого собі технічного університету промисловості та оподаткування. 

Власне в "ТУПО" Валік вляпався ще минулого року. Коли так і не розібрався як працюють ті ваші шайтан-пріоріьети. І випадково обрав ту спеціальність, але не того університету. Але перший рік, волею фатуму, він просидів під тепленьким маминим крилом в рідному місті. Щож, нічого вічно хорошого не буває, і ТУПО офіційно закрили лавочку з дистанційкою для всіх бажаючих. 

Ну і от наш герой, бажаючи звикнути до умов забезпечення життєдіяльності своєї тушки на навчальний рік, стоїть весь спітнілий від червневої спеки, з величезними тяжкими баулами і дивиться на вхід в минулу радянську епоху куди він переїде прямо зараз. І тільки одне слово покидає вуста героя. 

-"****" 

***

"Ну що сказати. Валік, ти трохи цейво, поплутав." 

Думалось мені коли запихав тяжку бабусину і мамину любов в старенький ліфт, що от от повезе мене на зустріч з трьома моїми сусідами, які проживають в кімнаті номер 916/3.

Так їдучи на 9й поверх, я перераховував всі плюси і мінуси свого такого швидкого рішення отримати долю самостійності в життя. Діставшись місця дислокації, всі ті плюси не здавались мені такими вагомими, а мінуси отримували нову силу. 

І от, я долаю останні метри до кімнати, по дорозі побачивши людину яка на кухонці в навушниках танцювала паралельно готуючи собі їстоньки. 

Бачу таку жадану цифру 916. Відкриваю, бачу блок, там 3 двері. 

-"А, ага." 

Проговорив я коли усвідомив що у нас буде один душ і туалет на 6 людей в блоці. 

"Ну, і то хліб"

Головну підставу я вже знав. На папері, тут є два види кімнат, двушки і трійки. А на практиці в трійки підселяють ще четвертого. І от таким четвертим виявився я. 

Подумки прогнавши всі можливі фрази в голові, штовхнув двері. 

-"Б.....боже правий" 

Вирвалось в мене за виду дуже цікавої картини.. 

Двоє хлопців бігали по невеличкій кімнаті і по черзі підбивали повітряну кульку руками і ногами вверх, так щоб вона не торкнулась нічого окрім їх частин тіла. 

А третій сидів за столом у величезних навушниках і страшно голосно слухав музику паралельно неймовірно швидко строчів якусь роботу. 

Секунда і всі погляди схрестились на мені. 

-"П-привіт..."

Зперто привітався я. 

Їх погляди були над красномовними, і так і кричали про жадання свіжого м'яса. 

-"Я-я напевно помилився."

Хотів вже ретеруватись я, але мене схопили за руку. 

-"Почекай, новачок." - з усмішкою промовив він, - "для продуктивної співпраці я маю запитати в тебе неймовірно важливе питання від якого залежить твій °ASS°" 

Я аж зомлів від такого початку розмови. Скоріше на автоматі ніж усвідомлено уточнив. 

-"І що ж це за запитання таке?" 

З прихованим страхом промовив наляканий Валік

-"Чи віруєш ти в бога нашого °BILLI°?"

Прям точ в точ як в мемах запитав він мене. 

-"Yes, master" 

Не виходячи зі стану здивованої колоди відповів я з такою ж інтонацією. 

-"Ахаа, наша людина.

Дивись, я Марк, той сексі boyчік Влад(вказав він на того з ким грався в кульку), а той майбутній вчений - Містик."

-"Маг?" 

Перепитав я. 

-"Нє, його просто Мстиславом звати.

Ти дивись, розкладайся. Твоє ліжко справа зверху, постільне спитаєш у Миколаївни, коменди нашої. 

Їсти є що?"

-"Ну є трохи."

-"Це правильно, поділишся. Ну а так, якщо щось цікавить, бентежить або просто хочеш вилити всю свою передісторію - валяй, я вислухаю"

Говорив марк всаджуючись на своє ліжко. 

-"Та ні, поки все ясно."

Досі в певному шоці промовив я і почав обживатись на новому місці. 

Так я і познайомився з моїми найближчими друзями на наступні роки 3.

***

Пройшов тиждень. Гуртожиток продовжував дивувати мене своїми принадами. Люд тут водився креативний, я б навіть сказав унікальний. Дошка об'яв завжди була повна всякого різного цікавого і не дуже. Але це було б просто марним використанням паперу як би не жителі цього кавардака. 

За цей тиждень я роззнайомився з багатьма представниками homo ssapienes. Але ні з ким так близько як з кімнатною трійцею. 

Ніхто і ніщо не розкаже про них більше ніж прості діалоги з ними. 

Марк був абсолютно позитивною людиною, про таких кажуть душа компанії, або як він себе в жарт кликав душа Ком Партії. З ним ми могли почати говорити про все і ні про що одразу. Як на приклад наша позавчорашня розмова про апельсин:

-"О, апельсин" сказав Марк спостерігаючи за тим як я чищу одноіменний фрукт. 

-"Ага, будеш?" 

Відповів я вже почавши його нарізати по долькам. 

-"Нєє, я вчора купував апельсини по скидці, так там така фігня була. Взяв на вигляд 2 одинакопих апельсини. А один з них виявився солодким а інший як вода." 

-"І де брав?" 

-"В сільпо, по скидці. Так там ще на мене подивились так, що взяв тільки два апельсини і все."

-"Треба було брати з собою чебурашку"

В жартик промовив я згадавши що друга крокодила Генадія знайшли в коробці апельсинів. 

-"Аха, а ти харош, я й забув про цього колоухого. Ти доречі пам'ятаєш щось ще з того часу?"

... 

Наступні години дві ми обговорювали все, перескакуючи з радянських мультфільмів до того що слони виглядають якось підозріло, а потім до обговорення політики Фіделя Кастро. Сумно з Марком не було ніколи. 

Влад, же був спокійним, врівноваженим(ну поки не знаходився з Марком на одинці). З ним була така історія. Якось він запросив мене на пробіжку студентським стадіоном. "Ай справді, чому б і ні" , подумалось мені і я погодився.