Розділ 12

— Соль, маленька привіт. Що робиш? Як справи у бджілки-трудівниці?

— Закінчився день і я вижила, - чесно зізналась. 

— Щось зі здоров'ям? Знову ходила в готель? Скільки це буде тривати?

— Ні, зі здоров'ям все добре, просто втомилася. Ну що ти знову починаєш? Не набридло? Я просто хочу відпочити, а краще проспати пару діб. 

Так хочеться відволіктися від цього всього. Організм не витримує напруги. Треба нарешті сісти, спокійно подумати та визначитися чого і від кого я хочу. А ще пояснити Артемові, що мені потрібно мати свій простір, бо це вже не смішно! Або я, засліплена коханням, не помічала який чоловік грубий, настирливий, або він грає роль, яка йому не притаманна і щось від мене хоче.

— Слухай, тут така справа. Я не зможу піти в кіно цієї суботи. 

— Чому? Щось трапилось? Можемо перенести на пізніше чи навпаки, раніше сходити.

— Ум, слухай… Маю справи деякі, не знаю коли звільнюся. Може сама сходиш? Або разом на наступні вихідні?

Ну от, знову якась фігня. Та що ж мені так не щастить!

- Нічого, щось придумаю. А що робитимеш? Щось складне, дуже важливе?

- Не те, щоб... - Зам'явся Артем, - треба попрацювати, є цікаве замовлення. Забере багато сил. Не хочу проспати все кіно, якщо все-таки встигнемо.

— То можливо, я прийду до вас? Принесу щось смачненьке. Хочеш приготую твою улюблену страву?

-Я буду дуже зосереджений. Там такий об'єм роботи… Не ображайся, маленька, тобі буде сумно, а я буду переживати через це. Давай наступного разу.

- Добре, на добраніч. Цілую.

- І я тебе. Бувай.

Ну от, вихідні просиджу з найріднішим другом - лептопом. Це мене так почули небеса і дають вільний простір? Хм, я мала на увазі дещо інше. Що ж, який у мене вибір? Анет поки відпадає. Ми з нею так і не поговорили, не маю бажання і сенсу. Чи може самій прогулятися? Ні, я й так постійно сама, скільки ж можна! Хоча, а якщо запросити когось із редакції? Я полізла в сумку за блокнотом, а з неї випав конвертик від Дена. Підняла, покрутила в руках і відклала. Через п'ять хвилин, як істинна жінка, згораючи від цікавості,  повернулася і відкрила його. В середині дійсно виявилось запрошення. Щось схоже до весільного, принаймні формат такий же. А в ньому моє ім'я. 

"Соломіє, запрошую тебе на вечірку присвячену моєму Дню Народженню, що відбудеться…"

Овва! То в Дена в суботу свято. Це ж треба, яка честь! Запросив… Цікаво для чого? Посміятися з мене? Дякую, находилась вже по вечірках. Скоріше за все й Анет запросив. Не хочу бачити їх разом. Як він взагалі після всіх подій додумався до такого? Це я маю пригати від щастя, що маю таку честь? Та пішов він зі своєю вечіркою...

А тоді я зрозуміла одну річ. Спір закінчується в п'ятницю, тобто завтра. Ах он воно що! Ось чому саме місяць! Ну що ж, гарний подарунок обрав. Це ж треба як все продумав. А я наївна думала, що зможу виграти. Стільки часу витрачала на пошук інформації, роботу, притералася з працівниками і що? Смішна, хто це за такі дурниці  цілий магазин дарує? Правильно, що не піду. Була б там лиш насмішкою.

П'ятниця промайнула непомітно. А ввечері мені зателефонувала схвильована мама:

-Доню, тобі знову погано? Що трапилось? Артем сказав, що ти заслабла.

-Та ні, все чудово. Звідки такі пізнання? - Здивувалась я, чому це, раптом, таке сказав...

-Він збирається завтра на вечірку якусь, а ти відмовилась. От Оля і хвилюється, як це ви не разом йдете. Не пускає його без тебе.

От вже ці мами, хвеськи язикаті! Стоп. Яка вечірка? Він же мав працюв… Ах ти бісова ковінька! То он, що в тебе за робота. Ну звісно, як я не здогадалася! Не міг же Ден не запросити ліпшого друга! А цей побачив, що запрошення на одного і, щоб не відмовлятися, збрехав мені? Сволота! А як же ті всі слова про кохання? Що, соромишся своєї дівчини? Нудна я, прісна для таких вечірок? Втомився від своєї дівчини? Чи боїшся попросити в Дена запросити ще одну персону? Он ти як значить. Цікаво, а він знає, що в мене теж є таке запрошення? Навіть не запитав. Невже не міг додуматися, раз я з Деном стільки проходила, то теж маю шанс потрапити на свято. І взагалі, не міг сказати матері, що не хочу, ні придумав чергову хворобу.

-Мам, все добре. Я просто не хочу туди йти. Буде шумно, багато людей. Я краще відлежусь ці дні.

Сяк-так, але маму переконала, що просто втомлена. А тоді почула голос вітчима, що вихопив трубку:

-Привіт, Соль. Слухай, поки мама не чує. Денис цей твій звісно козел, але зроби добре діло - прийди і позли його. 

Що? Мені почулося? Це говорить дорослий чоловік?

-Ем, не дуже розумію, як моя присутність буде злити? Чи прийти з пляшкою, яку треба розбити об його голову? - А що, непоганий варіант.

-Ну це вже на місці вирішиш, кого бити, кого ні. Для профілактики можна, - розсміявся вітчим. - Але твоя присутність присоромить його і покаже, що ти не паришся через ту пригоду, що вище цих проблем. А як прийдеш в шикарній сукні і за тобою будуть хлопці бігати, ото буде видовище. Артема ще й подразниш, бо щось він в тебе незрозумілий якийсь. І взагалі, піди розважся хоч ненадовго. Ти заслуговуєш на це. Послухай старого, досвідченого чоловіка.