Розділ 10

Мати рідна, що це вчора було? Я збожеволіла, так? Ні, ось стоїть два букети троянд, аромат яких розноситься кімнатою. А в голові з'являється картинка оголених Дена і Єгора, що намагаються зловити нас із Анет і кинути в річку. Фантастика, таких дурниць я ніколи не робила. Але всі приємні емоції перекриває один нюанс - Ден постійно був поруч з подругою. Намагався торкатися її, обіймав, коли вкривав рушником, забавляв, щось розповідав чим змушував сміятися. Неприємні відчуття царапнули серце. 

А що ти хотіла, Соль? Знаєш сучасну приказку "якщо у тебе немає страшної подруги, то може це ти?" В нашому з Анет випадку це точно я. І суть не лише в зовнішності. Подруга випромінює впевненість і любов до себе, вміло заграє, грає роль невинного янгола, який потребує чоловічого захисту. Кокетка одним словом. А я лиш шаріюся від уваги, опускаю очі, коли Ден дивиться в них і бере за руку та намагаюся втримати серце, що ладне пробити грудну клітину своїм шаленим стукотінням. Я зовсім не вмію спеціально привертати увагу чи мимоволі просити про допомогу, випускати з рук предмет зі словами "ой, я така незграбна, пробачте", щоб зав'язати розмову. Мені це все здається диким, неприроднім і занадто показним.

Нічого, Соль, скоро все стане на свої місця. Ще декілька вечорів в компанії цього чоловіка і ви забудете один одного. Я знову перетворюся в Попелюшку, буду писати статті і в перервах згадувати приємні моменти. А можливо колись і книгу напишу, чому б ні. Буде щось накшталт "Сучасна Попелюшка". Так, досить сумувати. Ти сама казала, що такий хлопець не буде дивитися на сіру мишку і тобі такий не потрібен. Що він має, крім краси? Бізнес передали, то він і той переклав на мої плечі. А спогади нехай залишаються лише приємні. Не потрібно засмічувати голову і серце негативом, його і так в житті багато.

Ще однією неприємність виявився Артем. От від кого, а від нього я не очікувала забудькуватості, і думала, що прийде. А він відповів на те повідомлення, що багато роботи, загляне в суботу. Як так? То освідчується в коханні, то забуває за мої іменини. Треба щось із ним вирішувати, бо це починає набридати.

***

Як чудово, що сьогодні п'ятниця. Я вже ненавиджу цей спір і готель. Знову переді мною п'ятиповерхівка, двері відчиняє усміхнений пан Сергій, єдиний, мабуть, хто щиро посміхається в цьому кублі. Готель зустрічає мене вимощеною під мармур підлогою, високою стелею із кришталевою люстрою, диванчиками в класичному стилі, а ще великими фікусами. Місця в холі небагато, проте немає відчуття тісноти.

Готель — це не просто заклад з великим потоком людей, це місце, яке часто стає тимчасовою домівкою для людини. У разі готельного бізнесу дуже чітко діє правило про те, що ще одного шансу надати гарне враження може не бути. Тому дуже важливо продумати кожну деталь. Адже від цього багато в чому залежить рішення гостей залишаться вони тут, або відправляться на пошуки нового готелю.

Важливим місцем є ресепшн. Це перше, куди підійдуть майбутні постояльці готелю. Саме тут вони будуть задавати свої запитання, підписувати папери. От тільки я б не акцентувала увагу на дизайні, не заставляла б це місце різними дрібничками. Головне для мене - контакт. Якщо Катерина всіх гостей зустрічає з таким зверхнів виглядом обличчя, то не дивно, що тут майже нікого немає. Невже так важко щиро посміхнутися, сказати приємне слово гостю? Якщо ти говориш все на автоматі аби відчепилися, бо ці люди вже замучили, то може варто змінити роботу? До речі:

-Катерино, скажіть, будь ласка, ви знаєте якусь іноземну мову?

-Так, що за питання. - Ой, дивися не вдавися своєю пихою.

-А обслуговуючий персонал?

-А їм для чого? Зустрічаю гостей я, а вони нехай прибирають мовчки.

-Ну офіціант, наприклад, не тільки прибирає зі столу. Він мусить бодай щось сказати чи відповісти. А якщо виникне нагальне питання, а вас не буде на місці? Хто зможе допомогти?

-Я завжди на робочому місці.

Все з тобою зрозуміло. От як можна працювати з людиною, якщо вона дивиться на тебе, як на таргана, і просто блокує всю інформацію, що намагаєшся донести?

А біля кабінету мене чекав черговий сюрприз від Олексія:

-Соломіє, чудово виглядаєте, а я до вас.

-Дякую, проходьте, - цікаво, знову буде принижувати чи вже вибачатися? - Що ви хотіли?

-А може перейдемо на ти? Відчуваю себе старим, коли така чарівна дівчина викає, - а про особистий простір здається хтось не чув, приліпився майже впритул до мене.

-Пробачте, але поки ні. Звертатися на ви - означає показати свою повагу до людини, а не вказати на її вік. То ви по справі?

-Так, хотів попросити не витрачати свій час даремно. Я прийшов сюди разом з паном Тарасом, вже рік тут працюю. А ви хочете за два тижні перевернути все до гори дригом та вийти на збільшення прибутку. Красуне, це нереально. Я ж бачу, як вам важко. Тому пропоную послухати мої ідеї, поради та видати їх за свої Денису.

-Для чого? В мене безліч своїх. - Не розумію суті цієї розмови.

-Вірю, бачу, та ви нова людина в цьому бізнесі, і здається в бізнесі вцілому. Ваші ідеї скоріше мрії дівчинки, а в мене конкретні завдання. Мені вас просто шкода. І колектив, який щодня на нервах. Покажіть мій проект Денису, поставте мене його виконувати і можете ходити по салонах, розважатися, отримуючи свою зарплатню.