Розділ 6

-Ден, я тебе ненавиджу, чуєш? От тільки встану і придушу!

 Намагалася голосно і грізно прокричати, щоб було чути в сусідню кімнату, але куди там. Скоріше вийшло жалісливе пищання кошеняти. Це ж треба було напоїти мене. Та я від одного бокалу спиртного вже п'яна. Як  взагалі зуміла стільки коктелів випити? Ні, я точно зараз встану і піду душити одне миле створіння. Та вистачило мене лише, щоб сісти. Оце голова болить та нудить, я, ніби дідів самогон пила. Так що прийшлося потихеньку вставати та повзти до ванної кімнати.

Довго вмивалася холодною водою, тоді таки плюнула на все і залізла в душ. Через 10 хвилин голова почала краще думати, стало трішки легше та страшенно захотілося їсти. Робити нічого, поплелася на кухню. Вирішила зробити каву з молоком і бутерброд із зеленню та томатами. Не знаю чи з'їм, але вже від однієї думки про їжу тече слина.

Забравши горнятко з кавоварки та бутерброди, примостилася за столом. Запашний аромат відразу рознісся кухнею. Я знову снідаю сама. Тому, поки Дена немає, вмощуюся з ногами на стілець. Так, це не гарно, проте ж ніхто не бачить. Заплющую очі та вдихаю аромат кави з нотками шоколаду. Блаженство. От би так завжди неспішно снідати. Тільки не на самоті. Чомусь тільки зараз усвідомила, що в мене ніколи не було нормальних відносин, хоча вже 23 роки. Я все життя любила Артема і нікого іншого біля себе не бачила. Або просто шукала схожого на нього зовні, манерою спілкування, почуттям гумору. А спробуй знайди копію. Ні, в мене був один хлопець, та ми зустрічались місяців зо три, от і весь мій досвід. А я виявляється зовсім не знаю, що таке бути коханою дівчиною. Коли про тебе піклуються, коли телефонують, щоб запитати як справи і сказати, що страшенно скучили. Відчувати, що отримуєш у відповідь таку ж порцію ніжності та кохання, а не лише віддаєш.

-Мала, ну ти дивуєш щодня. Як спалось? Голова не болить? - Почула насмішкуватий голос у себе над головою.

-Ти! -  Розплющила очі, повернула голову і краще б не робила цього.

Щира посмішка на сонному обличчі, на голові безлад і він в одних спортивках, з голим торсом та босоніж. Такий домашній, звичайний. Він, ніби зачарований принц. То егоїстичний і крутий мажор, то звичайний милий хлопець із нічогеньким таким тілом. Ооо, чомусь раніше я спокійніше реагувала на цього чоловіка. І доки він робив собі каву та заглядав до холодильника, я почала згадувати сьогоднішню ніч.

А най його! Що я витворяла? Мамо, роди мене назад! Так все, не думати, Божечко, не думати. Бо ті танці, обійми, легкі торкання рук і відчуття сильного чоловічого тіла, що притискається, погляди з вогником у очах, просто страшенно запалюють кров. Стало неймовірно спекотно, в горлі пересохло, а внизу живота почав розпалюватися жар. Ой мамо… Цікаво, чоловік теж щось подібне відчуває? Та хіба по ньому щось видно? Веде себе так, ніби ми сто років знайомі і зовсім нема чого соромитись.

-Я, а хто мав бути? - Ден сів поруч.

- Ніхто, - опустила я очі, - ненавиджу тебе. Як ти змусив мене стільки пити?

-Я? Я просто створив тобі необхідні умови, а організм сам підказав, що хочеться. Хіба не так діє інтуїція?

-Відкіль ти таким розумним став?

-Хм, а ти думала, що я непросвітний бовдур? - Хмикнув Ден і приєднався до мене.

-Ну судячи з твоєї поведінки і не бажання працювати… Ой, пробач.

Здається когось зараз будуть убивати чи що в біса показує ця емоція? А ні, посміхнувся.

- Розкажи щось про себе, - уважний, проникливий погляд змусив затримати горнятко напів дорозі.

Овва, оце прохання. Дивний він якийсь сьогодні.

- Слухай, у  тебе все добре? Ти чого такий загадковий і встав рано? - Ну а що, раптом, якісь проблеми у людини.

- Краще не буває, - і знову  ця дивна  посмішка, - а встав через тебе! Що ти робиш зі мною? Жах! Це ж треба так погано впливати.

Я погано впливаю? Тобто встати о дев'ятій це жах? Та це найкраще, що може бути, коли ти прокидаєшся о шостій чи сьомій ранку.

-То що там із біографією пані Соломії?

-Така собі вийде оповідка. Навіть  не знаю з чого  почати. Народилась  тут, жили з мамою посередньо, інколи навіть грошей на хліб не вистачало. Коли мама знайшла вітчима і з'явилася сестричка, я почала збирати гроші та з'їхала, як тільки змогла. Вчилася на журналіста. Зараз працюю, тобто працювала у флористичному магазині. Зараз безробітна інтуїція. Кінець. - Гірко посміхнулась я.

А що він хотів? Історію про принцесу? У моєму житті все просто і банально. Єдині дивацтва (від яких волосся дибки, до речі) — це наш з Деном тандем.

-А чого працювала?

-Звільнили. Як раз тоді, коли з'явилася від тебе пропозиція.

-Це не я, чесно. — Ден підняв руки догори.

В одній він тримав бутерброд з якого випало кільце томату прямо в горнятко з кавою. Ден підтримав дезертира парочкою спекотних слів і пішов робити новий напій. А я не втрималася і розсміялася. Мабуть, вперше за цей божевільний період.

-Та яка вже різниця. Що оглядатися назад. Шкода, що досі немає відповіді від роботодавців.

-А как же я? Я же лучше собаки. — Повернувся чоловік за стіл.

-Тобто ти пропонуєш все життя ходити за тобою із табличкою "Привіт, я інтуїція Дена"? А коли в тебе буде сім'я? Теж буду бігати за вами, як песик?