Розділ 4

Ранок знову увірвався раптово зі співом будильника і настирним промінчиком сонця, що теж лише прокидався. Крізь відчинене вікно залетів легкий вітерець, полоскотав обличчя і гайнув гуляти далі. Я розплющила очі, потягнулася та знову заховалася під ковдру. Що ж, привіт буденне життя простого середньостатистичного містянина. Встати з ліжка, вмитися, поснідати, зібратися, вистояти чергу до транспорту, доїхати з такими ж сонними зомбі на роботу і вже там спробувати прокинутися. Комусь для цього потрібна кава, хтось в офісі пліткує про гарно проведений вечір і небажання трудитись, комусь з самого ранку зустрічати важливих гостей чи здавати звіт. А я остаточно прокидаюся від запаху квітів.

Як же приємно знову займатися улюбленою справою. Мати б ще власну. Коли вперше прийшла працювати у квітковий магазин продавчинею, думала підзароблю грошенят і знайду щось краще. Та квіти так мене захопили, а букети так легко створювалися, що я зосталась. Без квітів не обходиться, мабуть, жодна визначна подія у житті.  Тендітний дарунок природи мріє отримати кожна дівчина, він незмінно супроводжує святкування, цікаві зустрічі. Квіти дають можливість виразити наші відчуття і відношення до близьких людей. Проте я вважаю, солідніше дарувати або використовувати для прикраси не просто кілька окремих квіточок, а цілісний витвір мистецтва, створений з них. От саме цей процес я обожнюю найбільше. Єдиний мінус в роботі - господиня  магазину. Стерво ще те, постійно всім незадоволена. Але бачить як до мене тягнуться покупці, то мовчить, хоч і видно, як хоче здихатись.

Нічого, назбираю грошей на власну крамничку. Буду робити незвичні композиції під кожного індивідуально.  Адже вдало складений квітковий букет — це не просто гармонійне поєднання форм і барв, але і віддзеркалення відчуттів, стану душі. Тому мені важливо знати для кого роблю (дівчини, мами, дружини) і хоча б короткий опис героїні або героя. Так, чоловікам теж дарують букети. Проте вони більш стримані, елегантні.

Ще буду сама вирощувати екзотичні вазонні квіти. А так як маю хист до писемності, то легко зможу розробити і рекламу, і листівки, навіть сайт створити. Чому б ні. Інтернет-замовлення досить популярні в наш час. Чи вестиму флористичний блог, розповідаючи про види та сорти квітів, як їх правильно поєднувати у букетах, як робити, щоб довше цвіли, як доглядати за вазонами. І моє найулюбленіше - як створити шедевр із природніх матеріалів, що зазвичай люди і не помічають (чудернацькі гілки, суха кора, листя, навіть мох). Ех, мрії мої мрії. Ідей багато, натхнення і сили працювати є, а от капіталу не є. 

Таке воно життя в місті. Хочеш мати свій бізнес, повинен мати гроші. А гроші отримаєш, коли буде в тебе прибуткова робота. Та якщо всі сили віддавати цій роботі, то на власну справу не вистачить. Ось тобі і дилема. А ще чомусь ніхто не бере до уваги, що ціни на порядок вищі, ніж у селі чи містечку. Купити їсти, городу ж під боком немає, витрати на дорогу, пішки в інший кінець до завтра йтимеш. Я вже мовчу про орендоване житло. І звісно хочеться присвятити час собі коханій, посидіти в кафе, піти в кіно чи навіть театр.

Так що, щоб чогось досягнути, треба працювати і ще раз працювати. Що я і планувала робити сьогодні. До кінця тижня маю отримати замовлені квіти для весільної арки та почати роботу над нею. Ще маю замовлення на два букети для дружок і звісно нареченої. Паралельно забігають клієнти просто по квіти. Так що роботи непочатий край.

-Соломіє, доброго вечора, - почула я закриваючи магазин.

Обернулася і не повірила очам. А йому що треба? Теж за інтуїцією прийшов?

-Доброго вечора, Вадим Борисович, здається? Пробачте, ми так і познайомилися нормально.

-Так-так, все вірно. У вас уже закінчився робочий день? Можна запросити на вечерю? Заодно і познайомимось.

От тільки підстаркуватого дядечки мені і не вистачало для повного щастя.

-А ви дуже образитеся, якщо я відмовлю? Ніч видалася важкою, ну ви бачили. Хотілося б відпочити. Та і не зручно якось.

-Так, розумію, - посміхнувся чоловік, а я ще раз вдивилася в його обличчя, от знайоме і все. - У вас ще той кавалер. Ви молодець, таку велику дитину не кожна може винести. Вам не образливо, що ви працюєте, а хлопець лише спить і витрачає чужі гроші?

І от що відповісти? Сказати правду? Точно завтра буде знати половина їхнього маленького заможного світу. Ще й буде чим тицьнути Денові при наступній зустрічі. А взагалі то, яка йому різниця?

-Та ми не зустрічаємось, я ж підробляю асистентом у нього. Ну тобто його як директора. От вирішив показати мені не тільки готельні справи, а й відпочинок.

-Ааа, ну тоді зрозуміло. Ви ще й готельним бізнесом займаєтесь, цікаво. То що, вечеря? - І переді мною відчинили дверцята чорного авто.

-Чесно кажучи, не знаю, що вам відповісти, - а червоніти то починаю!

-Соломіє, не подумайте нічого такого. Просто вечеря. Я вже застарий для романтики і стосунків, не переживайте.  Можете обрати будь-який ресторан. Яку кухню полюбляєте?

"Домашню", ледве не бовкнула я. 

-—Добре, — чомусь не змогла відмовити, щось тягнуло до цього чоловіка, хоч і знайомі всього нічого. - Проте заклад на ваш смак. Я не ходжу нікуди.

Ну так, соромно таке казати. Я звісно знаю назви найкрутіших ресторанів, адже вони у всіх на слуху, але толку туди їхати зараз… Раптом там дуже дорого навіть для нього чи фейс-контроль? Та й столики зазвичай наперед замовляються. А ті забігайлівки, що біля дому навряд чи підійдуть такому чоловікові. Так що краще відразу сказати правду, ніж потім ставити людину в незручне становище. Та й вигляд у мене зовсім не підходить для ресторану.