Шість. Дивацтва продовжуються

Шість. Дивацтва продовжуються

          Воу-воу-воу! Що це Ванесса задумала? Я здивовано дивився на неї і намагався втримати свої брови, які стрімко лізли на чоло. Поглянув на батька, який завмер з келихом вина в руці, так і не донісши його до рота. Ешлі навпаки, збадьорилася.  Карі очі засяяли, хоч вона не виказала жодної емоції. Повертати голову в бік Стейсі не було жодного бажання. Мені й так відомо, що вона марить цією посадою. Боюся, що побачу, як у неї з рота слина стікає, по бороді від бажання. Як у голодного пса, який дивиться на шмат м’яса. Хоч дівчина і не є кровною онучкою Ванесси, вона все-одно входила в коло її спадкоємців.

          Як, спитаєтеся ви? Все просто. Після одруження з Ешлі, тато удочерив її. Ще коли мені було п’ятнадцять. Хоч ми з нею лишень по документах брат і сестра, але наші узи не кровні. Стейсі – донька Ешлі від першого шлюбу. А я був єдиною дитиною, яка з’явилася на світ від Джонатана Макнамари і Олівії Хоук.

          Відчув, як після згадки про матір підвищився пульс. Взяв келих вина і залпом залив його вміст у себе. Чорт! Зараз би чогось міцнішого, ніж цей компот! Я б вже із задоволенням валив звідси. Моє терпіння потроху випаровується. Поглянув на годинник на руці. Майже дев’ята. Скільки ще спостерігати цю виставу? Пауза затягнулася і це ще більше додавало напруження всім присутнім за цим столом.

          Згадка Ванессою про спадкоємців повернула мене спогадами у минуле. Спільних дітей між батьком і Ешлі не було. Причина цього мені не була відома. Та й не цікавило мене, чому мачуха не народжує. Прожили ми під одним дахом не повних чотири роки. А потім я змився до Ванесси. Я б цього не робив, якби не Стейсі. Мене вона дістала настільки, що я у власний будинок не мав бажання повертатися. Ця озабочена дівуля на кожному кроці показувала, як я їй подобаюся. Різниця між нами якихось два роки і у свої чотирнадцять її гормони бушували сильніше, ніж мої. Перший рік все було більш-менш пристойно. Але згодом її добряче повело. Вона дахом двинулася на бажанні звабити мене. То з ванни вийде в самому рушнику і він дивним чином спаде з її грудей. То спідничку без трусиків надягне і «випадково» щось упусте, щоб навмисно нагнутися так, щоб я побачив все, чим її нагородила матінка природа. А потім взагалі почала у відкриту вішатися на мене, поки батьків не було вдома. Пофіг на все. Спочатку я її уникав, як тільки міг. Я ж не придурок, щоб стрибати в ліжко до сестри, нехай і зведеної. Але то парило тільки мене. Їй було начхати. Мені б батько яйця відірвав, якби взнав, що я відтрахав Стейсі!

          Терпіти поведінку сестри стало не те що неможливо, а просто нереально! Якщо чесно, я побоювався її. Адже за розбещення неповнолітніх жахливо карають. А хто знає, що у цієї навіженої  на думці? Коротше, я вирішив себе відгородити від зайвих клопотів і з’їхав. І у свої дев’ятнадцять я оселився у своєї бабусі. Це полегшало мені життя, але ускладнило для неї. Адже після переїзду я як з котушок з’їхав. Гуляв, бухав, трахав все, що ворушиться. Жодна вечірка не відбувалася без моєї участі. Було навіть, що і у поліцейському відділку опинявся. Але все закінчувалося добре для мене. Дякувати моїй бабусі.

          Я поглянув на Ванессу, яка мовчки спостерігала за всіма, хто сидів цього вечора за столом. Єдина жінка, яку я люблю і поважаю!

          – Що ж, – вона підвелася і я автоматично встав слідом. Підійшов до неї, щоб відсунути її стілець. – Я сказала, що хотіла. Дякую, що завітали. Наступна наша зустріч відбудеться на святкування мого дня народження.

          Вона розвернулася і подарувавши мені добру усмішку, покинула кімнату. Залишила по собі тонкий аромат квіткових парфумів.

          Я хмикнув, дивлячись на свою родину. Їх обличчя виказували крайнє здивування і ошелешеність новиною, яка крижаною водою вилилася на їхні голови. Запхав руки до кишень джинсів і спостерігав за їхніми задумливими мовчазними фізіономіями.

          – Стара гримза! – прошипіла Стейсі.

          – Припни язика! – нарешті озвалася Ешлі і гнівно глянула на свою доньку. Її погляд став таким суворим, що я аж прифігів. Ого! Чого це вона?!

          – А що? Хіба не ясно кому дістанеться посада?! – сестра пустила в мій біг гнівний погляд і вийшла з-за столу. – Ходімо, Кріс!

          Той нашвидку дожував тістечко, яке до цього часу покував за обидві щоки, сьорбнув кави і підхопився з місця. Вона нервово тупала по паркету носком свого босоніжка від «Прада», заклавши в очікуванні руки на грудях. Коли Кріс опинився поруч, білявка подивилася в бік Кендес, потім поглянула на мене, презирливо фиркнула і обернувшись, поспішила на вихід. Вони покинули будинок навіть не попрощавшись. Це так схоже на Стейсі.

          – Френсіс, ти давно не бував у нас, – своєю фразою тато звернув увагу на себе. – Він вже стояв неподалік від мене і застібав ґудзики на піджаку. Як завжди – бездоганний, з доглянутими нігтями, стрижкою і підстриженими срібними вусами. Мій батько був з того числа чоловіків, про яких кажуть «імпозантний».

          – Еммм, – я почухав потилицю, вигадуючи відмазку. – Не мав часу, знаєш, – зобразив щось схоже на усмішку, затримуючи долоню ззаду на шиї.

          – Розумію, – Макнамара-старший поправив строкату краватку. – Сподіваюся, ти відшукаєш можливість завітати до Різдва.

          Я лишень кивнув. Побачимо, як буде. Наразі, я не маю такої впевненості.

          – Міс Клірвотер, було приємно познайомитися, – мій сивочолий батько поглянув своїми сірими очима на новоспечену мешканку цього будинку і посміхнувся широко і відверто. Вона сиділа і смакувала морозивом. Як мала дитина, смачно облизувала ложечку і з щирим захватом брала наступну. Його вуса роз’їхалися разом із щоками, як в задоволеного кота, дивлячись на цю картину.

          – Навзаєм, – ввічлива усмішка торкнулася її вуст, а язик швиденько злизав з них молочні краплі. Уф, а це сексуально! Відчув, як кров розгулялася від такої невинності і в трусах забракло місця. – Заходьте до місіс Дункан частіше, містере Джонатан, – мовила Кендес солодким голосом і повернула свою увагу прохолодному десерту. Вона що, всміхається? Ну, точно! Їй богу, як дитина!