П’ять. Миле стерво

П’ять. Миле стерво

          Я автоматично зробив крок назад. Кендес так і залишилася стояти на місці, а погляд її зупинився на дівчині, яка щойно з’явилася. Худа білявка, з довгим прямим волоссям, штучним силіконовим бюстом, стояла, вперши руки в боки і шкірилася на всі свої білосніжні зуби. Вона була одягнута в рожеву сорочку на короткий рукав, яка заледве стримувала її цицьки, бо тканина натягнулася до такої степені, що здавалося, ґудзики от-от вистрілять комусь в око. Коротка біла спідничка безсоромної довжини відкривала усім охочим худі ноги своєї власниці. Насичена рожева помада на пухких губах дівчини ідеально пасувала до кольору її босоніжок на високих підборах. Викапана лялька Барбі бальзаківського віку.

          В її посмішці не було жодної приязні. Суцільна отрута і жовч. «Улюблена» молодша сестричка, най їй грець! Тільки її тут не вистачає! Мало тут однієї дивної, так тепер з’явилася ще ця язва! Я перевів погляд на Кендес і побачив, що її вуста легенько посміхаються.

          – Ой, яка мила парочка! – сплеснула вона долонями і швидко закліпала нарощеними віями. Сарказм так і пре з неї! Підійшла до нас і зміряла зневажливим поглядом мою нову знайому. Скривилася на мить, немов побачила щось огидне, а потім натягнула голлівудську посмішку. – Що, дорогенька, цей блакитноокий красунчик вже встиг тобі забити баки? – вперлася мені на плече і провела долонею по моїй щоці. – Закохалася в нього? – уїдливо запитала Стейсі, зробивши янгольське обличчя.

          От стерво! Я прибрав її руки з свого тіла і лишень відкрив рота, щоб поставити вискочку на місце, але Кендес випередила мене.

          – Ні, – просто відповіла вона. – Але ти от божеволієш від нього.

          Гламурна білявка враз змінилася в обличчі, а усмішка зникала з її губ. Вона відкрила рота і хотіла щось сказати, але натомість лишень хапала повітря ротом, як риба на березі. Я заледве не вибухнув від сміху. Стриматися не зміг, і почав іржати вголос. Зігнувся вдвоє, так мене розпирало. Оце так попадання! В яблучко!

          Дівчина різко опустила руки і стиснула кулаки. З її очей вилітали блискавки то в мій бік, то в бік Кендес. Вона важко дихала і якби не Ванесса, яка щойно зайшла до кімнати, тут могла зчинитися добряча сварка. Я ж знаю Стейсі. Вона ще та психічка.

          – Стейсі?! – бабуліні брови злетіли догори, побачивши гламурну штучку. Ми всі озирнулися на її голос. – Чого ти маєш вигляд шльондри?

          По обличчю білявки пройшлася хвиля образи і обурення. Вона хотіла огризнутися, але слова не вилітали з її відкритого рота.  

          – Прикрий рота, інакше муха залетить! – процідив я крізь зуби до дівчини і підійшов до Ванесси, щоб поцілувати її в щічку. Вона мала бездоганний вигляд у своєму ніжно-блакитному брючному костюмі і лимонним шовковим шарфиком на шиї.

          В інших дверях, які вели з вітальні, з’явився тато. Як завжди – в елегантному костюмі, сьогодні темно-синього кольору в широку білу клітинку. Дурнуватий візерунок. Поруч з ним стояла Ешлі і тримала його попід руку. Моя мачуха зміряла нас поглядом, а потім натягнуто всміхнулася до Ванесси. Смарагдова сукня-олівець на довгий рукав, що прикривала коліна,  хоч і мала стриманий крій, але відвертий виріз, який оголював декольте, руйнував всі її наміри зробити собі образ благочестивої леді. На шиї красувалося важке золоте кольє, яким вона підкреслювала свій статус заможності, а два широкі золоті браслети виблискували коштовними камінням на кожній руці. Крізь густе чорне волосся виднілися масивні сережки-кільця з чистого золота. Ще б корону натягнула! Як мумія фараону у тих блискучих цяцьках, їй богу! Тоді б точно змахувала на покійну Клеопатру!

          – Добрий вечір, мамо! – низький татів голос порушив тишу, яка стояла в кімнаті.

          І вони тут? Що за сходка родичів сьогодні, я не розумію. Тільки Кріса, чоловіка Стейсі, бракує до загальної картини. І як по помаху чарівної палички, варто було мені подумати про нього, за плечима батька з’явилася його кругла морда.

          Тато підійшов ближче, щоб обійняти Ванессу. Вона всміхнулася йому, як тільки його руки випустили її з обійм. Ешлі так і залишилася стояти в проході, а Кріс переминався з ноги на ногу, не знаючи, куди себе подіти. Я знав, що цей м’язистий хлопець посереднього інтелекту почувався щонайменше некомфортно в такому оточенні, де потрібні вишукані манери, стримана поведінка і бесіди на високі теми. Адже він ні фіга не петрав в усьому цьому, і розмову, в якій не можна вставити гаряче слівце, вважав ахінеєю.

          – Ну, от. Всі зібралися. Прошу до столу, – мовила господиня будинку і присіла на стілець на чільному місці.

          Я зайняв стілець поруч з бабусею, біля мене вмостила свою задницю Стейсі, Кріс розмістився ліворуч від неї. Навпроти них сів тато з Ешлі, а крісло праворуч від Ванесси залишилося порожнім. Кендес не поспішала сідати, а все-ще стояла в іншому кінці столу і з дивним виразом обличчя облизувала палець. Йомайо! Ця дівчина – суцільна несподіванка!

          – Люба, ми чекаємо лишень на тебе, – м’яко звернулася до Кендес бабуля і всі очі застигли на дівчині.

          – Дивний смак, – тільки й мовила вона і встромила тоненький пальчик в невеличку ємність, в якій знаходилася гірчиця. Потім акуратно злизала краплі жовтої густої рідини і після короткої паузи, додала: – Мені не подобається.

          Я всміхнувся. Її простота починає мені подобатися. Так і кортіло взнати, що іще здатне її вразити чи здивувати.

          – Мені також, – сказав я і вона звернула увагу на мене. – Сідай за стіл, будь ласка. І ти зможеш скуштувати щось більш смачніше, ніж гірчиця.

          – Боже, яка вона пришелепкувата, – прошепотіла собі під ніс Стейсі, але я почув це.

          В кімнату зайшла Хлоя з помічницею, які везли на тацях страви, зготовані на вечерю.