Два. І що ти тут робиш?

Два. І що ти тут робиш?

          Я відкрив очі і не одразу зміг сконцентрувати зір. Перед очима все розпливалося, як в тумані. Прийшлося декілька разів кліпнути, перш ніж картинка стала ясною і чіткою. І мені одразу не сподобалося те, що я побачив. Я що, заснув і опинився у будиночку єдинорога з солодкої вати? Рожеві шпалери, рожевий світильник, зліва від рожевих дверей – рожева етажерка з плюшевими іграшками, на вікні – рожеві штори, навіть віконна рама – і та, РОЖЕВА! Фу, просто! Все тут висвердлювало мені очі нудотним рожевим кольором! Їжачок без колючо́к!!! Я що, переспав з школяркою?! Та ну нафіг! Не може такого бути! Страшно подивитися, хто тулив до мого стегна свій оголений задок.

          Мозок ще не очуняв і події вчорашньої ночі поки що не встигли відтворитися у пам’яті. Різноманітні картинки раз у раз з’являлися перед очима, як спалахи фотокамери. Потрібно трішки часу, щоб спогади «загрузилися»  в мою «оперативну пам’ять».

          Френ, ти ж не з’їхав з котушок і не підчепив собі дурненьку пісюху, правда? Я замружився і помалу вийняв руку з-під простирадла. Зараз поглянемо, що то за штучка лежить поруч.

          Тихенько підвівся, не створюючи зайвого шуму. Мені вдалося вислизнути з ліжка, не потурбувавши білявку, яка все-ще мирно спала. Ступав обережно ворсистим килимом, походу піднімаючи власний одяг. А це що за шмата? Я підняв клаптик червоної матерії в клітинку, щоб розглядіти її. Аааа, це ж костюм школярки, який вночі ідеально підійшов для еротичних утіх! Враз все стало на свої місця. Я задоволено всміхнувся, прокручуючи нічні спогади рольових ігор.

          Нечутно підійшов до іншого краю, щоб побачити обличчя жінки. Слава всім богам сексу! Жінка, що лежала у ліжку, була приблизно мого віку і це не могло не тішити. Я поглянув на її кирпатий носик (чудова робота пластичного хірурга), нарощені вії і пухкі губи (теж наслідок ін’єкцій гіалуронової кислоти). Помітно, що ця дама завдяки сучасним технологіям віднімала собі роки, якими вже по праві володіла.

          Треба валити, поки ця розгульна мамашка ще спить. А вона ще та бестія! Затягнула мене до кімнати своєї доньки! Це ж треба! Почухав потилицю, при згадці тих непристойностей, які спливли перед очима. Ми тут добряче наколобродили! Розважився я на повну. Ух, тільки від самих спогадів ерекція з’явилася. Гаряча штучка мені попалася цього разу.

          Я натягнув шкарпетки, труси, накинув сорочку. Ну, капець! Пляма на пузі нагадала мені вчорашню рукожопу дівку, яка облила мене коктейлем. Защипав ґудзики і подумки посилав її під три чорти! Забрав штани і навшпиньках покинув кімнату. Не варто гаяти час.

          Ноги в туфлі і «адьйос, сеньйорита», я зникаю. Тихо причинив за собою двері і вийшов на вулицю. День лишень розпочався, сонце лагідно пестило теплими промінням моє обличчя. Глибоко вдихнув, відчуваючи як свіжість заполонила легені. Після дощу повітря особливе, насичене озоном. Навіть не помітив, що вночі була злива. Стиснув плечима від байдужості. Натягнув окуляри і задоволено всміхнувся. Після сексу в мене завжди чудовий настрій. Обожнюю такі ранки!

          Щоб добратися додому, мені прийшлося впіймати таксі. Не встиг сісти в авто, як зазвучала мелодія на моєму смартфоні. Вийняв його з кишені і поглянув на екран. Приємна усмішка з’явилася на обличчі.

          – Привіт, бабуля! – радісно привітався я і одразу ж пожалкував.

          – Френсіс Олівер Джонатан Макнамара! – строгий жіночій голос вмить просвердлив мені мозок. – Чому ти говориш, як інфальтильний підліток?! Скільки разів я просила тебе називати мене не інакше, як Ванесса?

          Я закотив очі. Знову вона за старе. Ну, як пояснити своїй бабусі, що мені приємно так до неї звертатися. Вона ж в першу чергу – моя бабуся. Але вже потім - голова корпорації «Бьюті Фармасьютікал»*. Але по голосу я зрозумів – зараз, якраз той випадок, коли до мене телефонувала Місіс Ванесса Дункан, стальна бізнес-леді, Біг босс у спідниці, і по ходу – моя бабуся по татовій лінії.

          – Гааааараааазд, – вирішив я не зариватися, – привіт, Ванессо!

          – Чому ти ще не на місці? – з динаміку почувся її невдоволений голос. – Ти ще п’ять хвилин тому мав бути на фотосесії! Френсіс, те, що ти мій онук, не дозволяє тобі поводитися таким чином! Ти ж не забув, що у тебе сьогодні зйомки для нового рекламного ролику?

          – Ні, – впевнено збрехав я і подивився на годинник на руці. Блін! Я як мінімум запізнюся на тридцять хвилин. От же ж срань! – В мене колесо спустило, то я змушений був пересісти на таксі. Тому і запізнююсь.

          Ну, а що? Галіма відмазка – також відмазка. Раптом спрацює?

          – У тебе є сорок хвилин! – крижаний голос бабусі наче перерізав мені горло. – Як закінчиш з тим всім, заїдь до мене. Бувай, милий! – все добрішим голосом додала вона і завершила розмову.

          Блін! Я зовсім забув про ту фотосесію! Провів долонями по волоссю, пригладжуючи його. І як я з’явлюся у такому вигляді? З плямою на пузі! Треба попросити Кейтлін, щоб підготувала мені свіжу сорочку. Відшукав номер стилістки з відділу маркетингу і пустив їй виклик. Ця малишка нерівно дихає, коли я знаходжуся поруч з нею і здатна зробити заради моєї прихильності будь-що. Дідька лисого з болота витягне для мене. Тільки б не відморозилася! Після мого останнього зникнення, вона ще може ображатися. Але потім пробачає. Завжди. І не вперше. Кейтлін для мене, як для літака - запасний аеродром, на який я залітаю, коли не маю бажання шукати когось для сексу.

          – Привіт, красунечко! – мій голос лився, як згущене молоко по ложці.

          – Оу, Френсіс… Привіт! – голос Кейтлін затремтів. Ага, хвилюється дівчинка. Це добре. – Як справи?

          – Добре, у мене все добре. Майже… – я важко зітхнув, щоб зобразити страшенно трагедію. – В мене тут виникла одна проблема. І я не маю до кого звернутися...