Один. Зухвала нахабка

Від автора

Дана книга являє собою художній твір. Всі імена, образи, місця і події є плодом авторської уяви або були використані без умислу. Можлива схожість з реальними людьми, як живими, так і померлими, місцями дії або подіями є результатом випадкового збігу обставин. Автор не мав на меті зачепити чи образити особисті переконання читача чи нав'язати власну точку зору. 

Один

          Сьогодні в барі повно народу. Відвідувачі заполонили всі його нутрощі. Вечір п’ятниці все ж таки. За столиками активно розважалися компанії дівчат, хлопців, а подекуди й фіксована суміш з обох статей. Алкоголь лився рікою. Коктейлі на основі горілки, віскі з колою, джин-тонік, мартіні і пиво розліталося у першу чергу. Музика лунала голосно, відбиваючись густими басами десь в глибині грудної клітки. Сміх та гучний гамір сплітався з усією рештою палітрою звуків, утворюючи різнокаліберний шум.

          До бару було складно підступитися і якщо ти вже поступився місцем і покинув стілець – пиши «пропало». Назад ти вже навряд чи повернешся. Хтось обов’язково займе те містечко, яке нещодавно гріла твоя дупа.

          – Френ! Агов! ФРЕН!!!

          Я, почувши своє ім’я крізь гам, повернувся на голос.

          – Тримай! – бармен хвацько шпурнув по барній стійці високий бокал світлого пива і за декілька метрів моя рука спритно його впіймала.

          – Дякую, друже! – вигукнув я і в передчутті чудового вечора усміхнувся. Солодкий запах хмелю, що йшов від бокалу, приємно лоскотав мої рецептори і я не міг більше стримувати себе. Великими ковтками, смакуючи з насолодою бурштиновий напій, я влив у себе одразу пів келиха.

          Я відсалютував наполовину спорожнілим келихом Стену в знак подяки і відвернувся до зали у пошуках когось симпатичного. Хоча бармен і був власником довгого темного волосся, але на дівчину він зовсім не змахував. Цей вечір мусить обов’язково завершитися бурхливою нічкою. Якщо тут не знайдеться та, яка дозволить моєму дружку зануритися в свою кицьку, то навіщо я взагалі сюди прийшов?

          На танцювальному майданчику народ впрівав від енергійних рухів. Розпашілі від танців і алкоголю, хлопці та дівчата терлися одне об одне і в їхніх очах стрибали хтиві бісики. Не лишень я прийшов сюди відтягнутися.

          Очі пестили кожну красиву кралечку. Цицьки тут, цицьки там. Вони так спокусливо стрибали разом зі своїми власницями, що аж з’явилося бажання притримати їх долонями. Я вже просто бачу цю картину! А ще пружні дівочі задниці навколо. В коротких спідницях, облягаючих джинсах, лосінах... Ну, не можна так спокусливо вихиляти ними! Це ж злочин проти мого самовладання! А за злочини потрібно нести відповідальність. Я хтиво всміхнувся. За столиком неподалік розважалася компанія з молоденьких красунь. Четверо подруг, таких різних на обличчя, але з однаковою метою – відтягнутися. І одна лялечка в легенькій сукні особливо привернула мою увагу. От її я і покараю цієї ночі. Дуже особливо і витончено. Своїм шкіряним кийком, ахаха. Від відвертих фантазій відчув, як член почав набухати. Дружищє, зачекай, ще не час.

          – Ну, показуй, кого ти сьогодні трахнеш? – за спиною заржав, як дика коняка, Джошуа, який нарешті повернувся з сортиру. Він поправив ширінку на джинсах і сперся ліктем на стійку бару. Хотів взяти моє пиво, та я встиг його випереди.

          – Йди на хрін, Джо! – з гумором випалив я і відпив пива. Він хоч мій і найкращий друг, але нестерпний телепень! – Не чіпай своїми обісцяними руками мій келих!

          – Придурок! – огризнувся друг і гукнув Стена, замовивши у бармена собі бокал пінного.

          Джошуа, або як я звик до нього звертатися – Джо, мій друг з часів динозаврів. Скільки себе пам’ятаю, завжди цей гівнюк поруч зі мною. Звичайно, що всі епітети, які ми висловлюємо одне до одного, це вислів щирої дружби, перевіреної роками і сраними випадками, які радо підкладало нам життя.

          Цей самовдоволений блондин з пухкими губами і злегка кривуватим носом (наслідки бійок, в які він встрягав через свій довгий язик) зростав разом зі мною ще зі шкільних років. Не знаю, як йому вдається чіпляти дівчат, адже на лице він не був з тих красунчиків, від яких дівки пісяються кіп’ятком. Можливо, його сірі очі так впливали на них? Чи підвішений язик, яким він потім вправно користується на одинці з черговою кралею? Для мене це було загадкою. За роки нашої дружби я вже звик спостерігати за реакцією дівчат на Джо. Це здивування в купі з огидою. Ні, він не Квазімодо. Просто на моєму фоні значно програє. От і все.

          Ми з ним в свої тридцять п’ять все ще раділи холостяцькому життю і дупля не різали, що хорошого чи казкового в тих сопливих романтиках, стосунках і (борони боже!) шлюбі? Ходити, як дебіл, в руках з сумочкою своєї дівки і дивитися на неї поглядом кота зі Шрека, в очікуванні чергової порції сексу? А оці розмови телефоном?! Це ж взагалі ідіотизм крайньої степені! «Так, моя солоденька! Скоро буду, моя вишенька! Не сумуй без мене, дитинко! Я лишень пів годинки з хлопцями посиджу і одразу – до тебе!» Уті-путі! Тьфу ти! Срань собача! Наче ті мужики яйця погубили, поки лізли своїм дівкам під спідницю.

          – Френ, обережно! – дружбан нахилився ближче до мене: – По правому фланзі небезпека у вигляді рудої. Та, що з минулого вікенду. І судячи з її обличчя – тобі зараз добряче перепаде.

          Джо вишкірився у безглуздій посмішці і ухопивши келих поспішив ретирувався. Обернувся і зробив рукою жест, ніби вистрілив в мене з уявного пістолета. Я закотив очі. От же ж свин поганий! Показав йому п’ятерню, що між нами це значило, щоб він з’явився тут за п’ять хвилин і врятував мене від роздратованої самки.

          Одним оком глянув в бік, де крізь натовп пропихалася руда дівчина. Вигляд в неї зовсім не доброзичливий. Отже хрінь! Я відвернувся у протилежний бік і прикрив обличчя рукою. Поруч зі мною сидів якісь патлатий мужик, який досі не був мною помічений. Він неквапливо потягував пивко і дивився кудись вдалечінь. Одразу зрозуміло, що цей тип - не місцевий мешканець. Вперше його бачу тут. Тай одягнений, щось на кшталт байкера-мандрівника: шкіряна жилетка поверх футболки, джинси, бейсболка, з-під козирка якої не побачиш очей, руки всі в татухах.